Виставка "Мене звати Розетта" художника Миколи Білоуса в галереї ЦЕХ

16 октября 2013, 12:19
0
208
Виставка  Мене звати Розетта  художника Миколи Білоуса в галереї ЦЕХ

Продовжуючи свій власний кіносеріал у картинах, Микола Білоус знайомить глядачів із вісімнадцятирічною Розеттою. Вона ж - героїня четвертого фільму бельгійських режисерів братів Дарденн.

Сюжет доволі простий: живучи зі своєю матір'ю, у якої алкогольна залежність, дівчина робить усе можливе, щоб знайти роботу. Основуючись на канонах кіноманіфесту Догма 95, тобто максимального наближення до принципів роботи та естетики документалістики, оператор буквально переслідує героїню за допомогою ручної камери. Микола Білоус, у свою чергу, як постмедійний митець, застосовує художні технології, щоб зловити образ Розетти у «кадрі картини».

Його кіно цитати цікаві не лише з точки зору аналізу вибору зображень, у яких простежується глибоке відчуття кадру, а й з точки зору художньо-візіонерського вміння виокремлювати певні архетипи свідомості. Широкі мазки, яскравий колорит, простота композиції допомагають миттєвому, цілісному сприйняттю картини. З першого ж погляду на його роботи виникає ефект фотоспалаху. Зображення наче щойно дістали з розчину й воно досі перебуває в процесі проявлення, тільки вже не на фотопапері, а на полотні.

На думку мистецтвознавця Оксани Баршинової саме такий метод містить у собі «аналітичне прагнення до використання та переосмислення вже знайденої у кінокадрі структури та характеру освітлення, виявлення найбільш узагальнених форм, із можливістю їхнього наступного абстрагування. Причому, своїм завданням Микола Білоус бачить досягнення яскравого, плакатно лаконічного образу, який не спрощує, а активізує першообраз». Цікавим елементом стилю Миколи Білоуса є також авторський підпис, який у відповідності до структури кіноплівки обрамлює роботу зверху та знизу.

Результатом процесу художнього аналізу фільму Розетта, який тривав півроку, стало біля десяти живописних робіт, а також низка ескізів на папері. Основна тема, як завжди, це тріада Смерть Життя Любов. Говорячи мовою філософа Барта, головним критерієм вибору зображення був «пунктум» – чуттєва точка емоційного тіла художника, його особистого смислового та культурного поля. Так, у сцені ранкового вмивання головної героїні, Микола Білоус побачив натяк на скульптуру Дега. А звертаючись до живописного досвіду Делакруа, художник використав колір як елемент композиції.

Персонажі робіт Миколи Білоуса ведуть між собою свій власний діалог. З цієї точки зору молода Розетта цілком може бути Анімою художника – образом стану його душі. І глядачам, у цьому випадку, не лишається нічого іншого, як бути у ролі вуаєристів, що підглядають процес автокомунікації та сцени психологічної боротьби.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: художник,виставка
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.