Гадік Калєсніченко засудив судом Ю.Винничука за "наклеп". Ну не гадік?

25 октября 2013, 12:19
Цар, ватажок народів
0
322

Власне, за статтю "Лобизднув поет бутончик" про "Героя України", славетного сина Донбасу Боріса Бєлаша. Того ще дебіла. Як таких "героїв" і тих хто їм дає такі звання земля носить? Повбивав би.

22 октября 2013 года Личаковский районный суд Львова признал, что Юрий Винничук, позиционирующий себя как один из самых «честных» украинских литераторов, распространил  неправдивую информацию обо мне как народном депутате Украины, которая порочить его честь, достоинство и деловую репутацию.

Як вам руSSкій єзик дитятки війни? :) Падєжов ні куя не знає.

Гадік, де тут наклеп? Все ПРАВДВА! Давай, до Маркова. Він тобі "лобиздне бутончик" ! :) :)

===
Юрій Винничук. "Лобизднув поет бутончик" Україна, 11 квітня 2012, 12:58 

   У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України. Минулої п'ятниці мене запросили на "Большую политику" для участі в останньому блоці програми, присвяченому українській та російськомовній літературі України. 

   Окрім кількох літераторів, був там і Вадим Калєснічєнко, неодноразовий персонаж моїх опусів. Який він має стосунок до літератури важко сказати, але основну свою думку продовжує пропагувати: російська мова і література перспективніші, а українська книга нікого не цікавила навіть і в совєтські часи. 

   Правди тут ні на гріш, але сперечатися з ним не буду. У загальному хорі голосів мені вдалося сказати одну важливу річ: за кордоном нікого не цікавить російськомовна література України. Її представників не перекладають, не виділяють для них ґранти й стипендії, не запрошують на фестивалі, не фігурують вони в літературних оглядах та енциклопедичних довідниках. Єдиний виняток – Андрій Курков, людина, яка зробила себе сама. Як він штурмував зарубіжні видавництва, отримуючи безліч відмов, він розповів у своїх інтерв'ю, але він себе чітко позиціонує, як український письменник, останнім часом романи свої видає паралельно обома мовами. 

   Тому анонс передачі "Битва українських і російських літераторів" не відповідає дійсності, бо не тільки нема жодної битви, а нема й точок дотику. Ми не пересікаємося. Ми не читаємо одне одного, не цікавимося і дуже рідко зустрічаємося на сторінках одного видання. І таким виданням є лише журнал "Шо". А те, що я собі приватно товаришую з Курковим, і ми домовилися, що він мене опише у своєму останньому романі ("Львівська гастроль Джеммі Хендрікса" уже вийшов), а я його – у своєму, то це скоріше виняток. 

   Якраз під час останньої поїздки до Києва мені до рук потрапила книжка російськомовного поета, нардепа, "Героя України", славетного сина Донбасу Боріса Бєлаша. Марно шукати його книги у книгарнях, це поет, якого видають лише у Донецьку і читають, вочевидь, там само. Чому він став "Героєм" незрозуміло. 

   Мені уже доводилося писати про нього з нагоди виходу його поеми про Івана Мазепу з промовистою назвою "Цена измены". З неабияким подивом я довідався, що цей закостенілий малорос, цей ненависник всього, що дороге для кожного свідомого українця, належить до Національної Спілки України. Не розумію, як із цим мирився Володимир Яворівський, як і з цим продовжує миритися новий голова НСПУ Віктор Баранов і разом із ним сотні правовірних членів, які за неньку Україну готові йти на барикади. 

   А ось вигнати зі своїх лав брехуна і графомана – оце вже зась! Восени до Вищого адмінсуду надійшла скарга на президента, у якій позивач вимагав відмінити указ про присвоєння Бєлашу звания "Героя України", мотивуючи тим, що це звання присвоюють громадянам України за видатний героїчний вчинок або видатне трудове досягнення, а Бєлаш нічого такого не здійснив. Ну, пише простацькі віршики, то такі віршики тисячі людей пишуть. Проте суд відмовив у задоволенні скарги. Судді мотивували своє рішення тим, що присвоєння звання не торкається самого позивача і не зачіпає його прав, свобод або інтересів. Цікаво, правда? А коли позбавляли цієї відзнаки Бандеру і Шухевича, то позивач, якого теж особисто це не торкалося, суд виграв. 

Погляди Бєлаша консервативні і не відрізняються від поглядів якої-небудь пересічної бабульки, з тих, що сновигають вулицями у довгих спідницях і з іконками на грудях. Ось як він пояснює, чому Україні не варто в Євросоюз: 

"Считаю, что нужно своего товаропроизводителя как-то поощрять и развивать, потому что в Европе все такое невкусное. Я уже не говорю о сале… А наше все очень полезное и вкусное". І це рівень народного депутата!
А коли у нього поцікавилися: "А вы когда последний раз были в Европе?", цей трубадур шахтарських дум відповів: "Ой, я уже забыл. Давно!" Маймо надію, що в ролі нардепа Бєлаш іще встигне побувати в Європі й спробувати тамтешніх харчів, заки вилетить восени з парламенту. Бєлаш плодючий автор і клепає свої віршики за будь-якої нагоди. Помаранчевих ворогів лає з особливим натхненням: 

Всей деятельности Луценко 
И иже с ним не задарма 
Врачами выдана оценка 
Как плоскоступие ума. 

А то, було, згадав Новий рік: 

Смешается с шампанским "старка", 
Коньяк, веселостью пьяня... 
И женка в качестве подарка 
Найдет под елкою меня. 

Бажання напитися просто таки переслідує Героя: 

Если солнышку не рад, 
Что ни слово, то и мат, 
Если с подозреньем мент 
На тебя косится, 
Значит наступил момент 
Заново напиться. 

Особливо, якщо погода сприяє: 

При всей любви к родному краю, 
Под этот монотонный дождь 
Не выдержу и забухаю. 
Отож. 

Про Януковича Бєлаш розповідає: "Он меня тепло воспринимает. Виктор Федорович меня часто цитировал в нужную минуту, находя нужные строчки". Мабуть, і такі: 

Пейзажное 

В этом холодном сортире, 
Всеми ветрами продутом, 
Я б не присел никогда, 
Если б нужда не прижала... 
Боже, как пусто в степи. 

Безліч разів у ЗМІ цитували вірш Бєлаша, в якому він обіцяв, коли стане нардепом, вгостити усіх сексом. Але це не єдиний вірш про те, "чтоб желанья невозможные будила бешенная страть". Є й такий: 

Какая грудь. Роскошный таз, 
Пупок от счастья влажный. 
В тебя входили много раз 
И я вошел однажды. 

Один раз увійшов – а забути не може. Сексуальна стурбованість Героя України змушує його бачити секс навіть у природі: 

На хохлатку вспрыгнул кочет 
И забыл, чего он хочет. 
Подскажите, дети, 
Чем заняться Пете. 

*** 
Гудит пчела, щебечет птичка. 
Дубок ложится (!!!) на сосну. 
Природа, я твоя частичка, 
Позволь, – бутончик лобыздну (?). 

Але справжній шедевр, у якому присутнє захоплення чоловічим торсом, це вірш "В шахтерской бане", присвячений Віктору Януковичу: 

Горячий душ - блаженная отрада. 
Шахтерки прочь. И покурив, ребята 
Идут туда, где белый пар клубится. 
Чумазые от головы до пят 
И, словно блики, озаряя лица. 
Улыбки белозубые слепят. 
И надо же, намыливший чуприну, 
Забойщик знаменитый наш Исай, 
Широкую свою подставив спину. 
Мне пробасил: "А ну-ка, погуляй!" 
Шипит мочалка, как рубанок бойкий. 
Крутые плечи до сиянья трет. 
Такой, случись обвал, он вместо стойки 
Плечом, коль надо, стойку подопрет. 
Какая сила в торсе исполинском. 
Спина, брат, как сама тебе держава. 
А он мне, подмигнув по-сатанински. 
Исчез, как бог, растаяв в клубах пара. 
Я сел на лавку, обессилев даже, 
И улыбаюсь: выпала же честь! 
Ужели с тех, кто множит беды наши, 
Не ототрем оранжевую спесь?! 

Чи тер спинку наш поет ще й президенту – історія замовчує. Але це, можливо, була б єдина заслуга Бєлаша перед Батьківщиною варта нагороди. (c) Ю.Винничук



Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.