Як нобелівські лауреати у Варшаві говорили-балакали

31 октября 2013, 12:32
0
363
Як нобелівські лауреати у Варшаві говорили-балакали

Хлопчики-янголятка співають в хорі пісню «Imagine» Джона Леннона. Шерон Стоун тримає Леха Валенсу за руку, разом з іншими лауреатами Нобелівської нагороди миру.

Відбувається церемонія закриття Саміту, свята миру і взаємопорозуміння, що не має кордонів. Тільки от чи дійсно нам є що святкувати?

Всесвітній саміт лауреатів Нобелівської премії миру відбувається щороку в іншому місті, згуртовуючи видатних діячів політики, економіки і представників ключових міжнародних організацій. Щороку зустріч має іншу тему і слоган, але завжди центральними питаннями є мир, свобода, права людини, і т.д. Цього року подія відбувалася у Варшаві з 21-го по 23 жовтня.  

Гонка озброєнь у добу миру

Якщо ХХ століття було століттям війни, то ХХІ повинне бути століттям миру. Світ уже бачив досить конфліктів, геноциду і кровопролиття. Цю думку на Саміті висловив Далай Лама. Сьогодні відомо, що, якщо навіть 1% ядерної зброї буде використано, це призведе до загибелі мільярду людей. Як зазначив Іра Хельфанд із організації «Лікарі світу за запобігання ядерної війни», більшість світових ядерних боєголовок зосереджено у США і Росії. Але Європа теж не відстає і перетворюється на найбільш озброєний регіон світу. Мейрід Магвайр (лауреат 1976р.) запропонувала єдиний можливий, на її думку, підхід до розв’язання конфліктів: «Я маю право не бути вбитим, і обіцяю не вбивати тебе. Давай вести переговори, незважаючи ні на що». Скасувати НАТО, роззброїти світ, змінити політику адміністрації Обами – такі завдання бачить Магвайр. З притаманними йому легкістю і почуттям гумору, Далай Лама запропонував перенести штаб-квартиру до Москви і об’єднати сили Китаю та Індії. Тоді світ буде в безпеці.

Європа: поширює цінності, закриває кордони

У світі більше біженців, ніж населення у Польщі. І вони потребують не тільки притулку, але й можливості почати життя спочатку. Весь час росте кількість біженців із Сирії; частішають трагедії, як та, що під Лампедузою. Як тільки ці люди рятуються від бомб, вони тонуть за кілька кілометрів від берегів Європи. Про це говорила Меліса Флемінг із Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Європа укріплює кордони, замість того, щоб розвивати стратегії допомоги біженцям. Далай Лама під час Саміту рекомендував «поглиблювати знання про свій внутрішній світ, незалежно від того, віруючий ти чи ні» — а більшість дітей із зон конфлікту ніколи не ходили до школи, і не підуть, тому що їхні школи зруйновано. Лех Валенса під час Саміту пропагував ідею про створення головних всесвітніх цінностей, на яких варто будувати нову реальність. Але про які спільні вартості можно говорити, якщо ми «святкуємо нашу свободу тут, і плюємо на її відсутність там», як влучно наголосив Томаш Ліс, головний редактор «Newsweek Polska».  

Убивча монополія на свободу і демократію

Експорт демократії сприймається як універсальне добро і беззаперечна панацея для всіх світових проблем. Тільки побічні ефекти створюють пряму загрозу життю пацієнта. «Над-реакція на небезпеку тероризму призводить до утисків прав меншостей», — заявив на саміті Президент Вільям де Клерк. Далай Лама розповів, що засуджував інтервенцію США в Ірак: «Нести демократію в Ірак — чудова ідея, але метод вибрано неправильно. Я так і сказав тоді Джорджу Бушу». За словами Його Святості, насилля може розв’язати існуючі проблеми, але створює безліч нових. Тому найефективнішим способом є «з квітами проти танків». Щоправда, на питання, чи можуть ненасильницькі методи врятувати Тибет, Далай Лама конкретної відповіді не дав.

Президент Вільям де Клерк впевнений, що найпотужнішим знаряддям до будування демократії є громадянське суспільство. Але Магвайр на прикладі Сирії показала, що саме західна інтервенція не дає суспільству вирішувати свої проблеми самотужки: «Ніхто не має права вказувати Сирії, як саме повинна виглядати їхня свобода і демократія».

Молодь: не наша вина, але наша відповідальність

Нас 1.5 мільярди. Молодих і злих. Ми становимо вікову групу з найбільшим соціальним потенціалом. Хіпі би зраділи з таких кількостей і можливостей. Але ми не хіпі. Ми — недо-япі. Молоді, з міст і… безробітні. «Молодь від Варшави до Мадриду думає: нам потрібна робота. Що їм до миру, про який ми тут з вами говоримо?» — цими словами Томаш Ліс розпочав останню дискусію Саміту, яка була присвячена ролі молодих у будуванні миру.

Нам по 20-25, ми амбітні і пере-освічені. Ми вже змінили по кілька місць праці, що не мають нічого спільного з нашими здібностями чи інтересами: хостес, бармен, обслуга клієнта…У своїх резюме ми не брешемо, коли пишемо, що ми гнучкі і швидко навчаємось. Так, ми навчились швидко вчитись завдяки численним безкоштовним стажуванням. Ми продовжуємо жити з батьками, щоб відкласти трохи коштів на майбутнє. Ми позиціонуємо себе як діти, хоч у нашому віці наші батьки вже мали нас. «Якщо система карає молодих, то ми повинні покарати систему», — заявив професор Юнус. Щоправда, не уточнив, як саме з тією системою боротися.

Усі проблеми, про які говорили на Саміті, ми унаслідували від старшого покоління. Від тих, що правили у 20-му столітті. Вільям де Клерк вважає, що треба виховувати нове покоління, яке не тільки знає свої права, а й визнає права інших. Молодь, що буде питати себе: що я можу зробити, щоб світ став кращим? І дійсно, якщо були покоління, що руйнували, воювали і нищили, то повинні бути такі, які розгрібатимуть ці кризи, борги і помилки минулого. І, дорогі мої, цим поколінням є ми з вами. І якщо ми не впораємось, людство може просто не вижити.

Time to act = Time to talk

Цьогорічний слоган зібрання — “Stand in Solidarity for Peace. Time to Act”. Щоправда, як на мене, суб’єктивного спостерігача, дійство так і не вийшло за рамки «говорили-балакали». «Така зустріч не має сенсу» — з посмішкою зі сцени заявив Далай Лама. Мабуть, він був єдиним, хто міг собі таке дозволити. Спроба переконати в необхідності переходу від неореалістичної доктрини міжнародних відносин до неоліберальної чи навіть немарксистської — ось як можна назвати те, що відбувалося в Варшаві. Красиво говорили про ідеальні моделі бажаного, уникали конкретики щодо реальної жорсткої політики. Заклик діяти втілився в офіційній заяві лауреатів Нобелівської премії миру. Заява спонукає уряди світу «знищити ядерну зброю, поки вона не знищила нас». Десь ми це вже чули, правда? Жоден політик не наважиться оскаржити слушність такої пропозиції, і жоден не відмовиться від зброї, яка у країни є.

Яку ж роль відвели нам, молодим людям, у сценарії рятування планети? «Через освіту будувати впевненість у собі і тяжко працювати», — порекомендував Далай Лама. «Кожна молода людина повинна вірити, що вона може змінити цілий світ. Як тільки повіриш, це одразу стане можливим», — запевняв професор Юнус. «Треба братися за цей світ, бо він належить нам — і може бути кращим!»— проголосив Лех Валенса. Так і зробимо. Будуватимемо своє майбутнє наполегливо і старанно, аж доки його не знищить випадкова бомба. Хоча, яка бомба? Весь світ же прагне миру. Ось-ось — і всі займуться роззброєнням. Правда ж?

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.