Технологія виборів, або народовладдя по-україн

4 ноября 2013, 06:01
0
14

І ось вже майже 25 років ми, 30 млн. дієздатного населення України, не можемо зрозуміти чому ми, як «джерело влади» живемо все гірше й гірше? Тобто, як в прислів’ї: «Хотіли як краще, а вийшло як за

Я ке це горде та значуще словоДержава! Століттями наші предки боролися за свою самостійність та незалежність, за свою державність. І ось ми майже 25 років живемо в так званій соціально-правоій Державі, основними задачами якої є:

  - подолання суспільних суперечностей не шляхом насильства і придушення, а за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства;

  - у своїй діяльності широко використовує такі загальнодемократичні ідеї та інститути, як поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін.;

держава застосовує засоби захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян;

Тобто, з огляду на внутрішні функції нашої Держави, наш народ створював і продекларував це в нашій Конституції соціально-правову державу, а Конституційне положення про те, що «єдиним джерелом влади є народ» (стаття 5 Конституції України)  від імені якого діють органи держави.

   І ось вже майже 25 років ми, 30 млн. дієздатного населення України, не можемо зрозуміти чому ми, як «джерело влади» живемо все гірше й гірше? Тобто, як в прислівї: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Поділитися своїми роздумами мене підштовхнула публікація народного депутата Сергія  Міщенка в Facebook  від 31.10.13 р. Він пише: «Верховна Рада з депутатським складом і люди живуть в інших вимірах. Мені, наприклад, сьогодні, під час зустрічей з виборцями сіл Іванкова та Любарців, важко було відповісти, чому не приймаються закони, які б захищали людей. Чому держслужбовець у сільраді, яка отримує 1500 гривень, повинна платити 1000 грн. за комунпослуги? Чому люди повинні заново купувати батьківську хату, яку батьки передали їм у власність? Чому держказначейство затримує гроші, які селяни самі збирали на свої потреби?…»

  Ми з вами могли б додати ще безліч «чому» з соціальної, економічної, правової, фінансової та ін. сторін діяльності влади протягом 25 років і особливо в останні 3 роки. Але чим більше у нас виникає питань, тим гарніше нам влада пояснює як вона долає корупцію, як виросли наші з/плати та пенсії, якими темпами знижуються ціни та падає інфляція, як реформується судова та медицинська галузі.

І тільки ми, невдячний народ, цього покращення не помічаємо. Ну знову як в прислівї: «Що людині не роби, врна вперто повзе на цвинтар. Єдине питання чому статки сина Президента за останні півроку потроїлися – нас не хвилює.

  Всі ці вищезгадані та не згадані «чому» - це похідні від головного «чому», яке нам треба задати собі

та спробувати знайти на нього відповідь. Більшість з нас майже щоденно задається цим питанням, але на більше ніж хопатися за голову нас не вистачає. І звучить воно приблизно так:

« Чому народні депутати та влада (причому на різних рівнях), яких ми обираємо, щоб вони працювали на нас як наймані працівники на свого господаря, своїми діями та бездіяльністю наносять нам та Державі так багато шкоди, що їх треба називати держшкідниками, а не держслужбовцями». Чому так відбувається, адже ми обираємо досвідчених, грамотних фахівців, які своїми програмами та передвиборними зобов’язаннями переконують нас, що вони готові віддати свої знання, досвід, талант та здоров’я за ради Держави та покращення життя та добробуту свого народу.  І якщо Держава – це ми, то хто ж тоді вириває останній кусок хліба з роту своїх громадян?

  Давайте прослідкуємо увесь цей ланцюжок від початку передвиборної компанії, самих виборів та діяльності вже обраних в стінах різного рівня Рад та владних закладах, щоб виявити найслабкішу ланку. Якщо брати програми партій, то всі вони в своїй більшості одноманітно одинакові: всі обіцяють покращення рівня життя, зріст економіки, поліпшення інвестиційного клімату, внаслідок чого притік в країну інвестицій, безпощадну боротьбу з корупцією, реформування міліції, прокуратури, судової системи, більше свобод громадянам («почую кожного», а може підслухаю?) та значні покращення в соціальній сфері. Мажоритарні кандидати також мало чим відрізняються в своїх програмах один від одного. В основному, це обіцянки допомоги в вирішені питань місцевого значення: ремонт, або будівництво якоїсь ланки дороги, проведення газу, водогону, відкриття нового маршруту автобуса, нового цвинтаря, тощо. Передвиборні агітації тих і других також мало чим відрізняються: розхвалювання результатів (якщо партія провладна) та нищівна критика роботи конкурентів (якщо партія в опозиції, чи її задача пройти в Раду чи в Парламент).

 

Дещо різноманітить компанію роздача подарунків дитсадкам, школам, дитячим будинкам та продовольчих наборів від мажоритарних кандидатів населенню, що можливо розцінювати, як не прямий підкуп виборців. Адже ці подарунки зявляються тільки перед виборами. А от обіцянки (не прилюдні) заплатити кожному виборцю 50-200 грн. (в залежності від округу, числа кандидатив в депутати) за голос – це вже прямий підкуп, але серед нас багато таких, що беруть ці брудні гроші та голосують, неусвідомлюючи, що ці гроші потім будуть повернені їх володарю шляхом крадіжок з Державного бюджету. Тобто ці люди заздалегідь обрікають нас та Державу на розкрадання з боку обраних нардепів. Ну що ж Іуда ввійшов в історію, продавши Христа за 30 срібників...

Провладна партія в цей час використовує держресурси, направляючи в регіони де балотуються їх кандидати, або діти чи родичі провладних політиків, грошові потоки, як гарантії, того, що їх буде збільшено при умові перемоги на виборах їхнього кандидата. Це вже «домашнє завдання» для губернаторів, голів районих адміністрацій, мерів міст, не говорячі, що після виборчої компанії буде

проведено «розбір польотів» і тих, хто «домашнє завдання» не виконав жде розставання з посадою.

До списку таких відносяться керівники різного рівня МВС, СБУ, прокуратури, судів та начальники Управлінь. А це вже використання адмінресурсу.

  В цей час закінчуються, або закінчилися «шахові турніри» за призи ЦВК, окружних, та дільничих комісій, де провладна партія, граючи «чорними» завжди була на хід попереду своїх суперників, що і обумовило виграш нею більшості «турнірів».

   Наступає День виборів і на Арені зявляємося ми, виборці, котрим потрібно шляхом голосування вирішити свою долю на найблищі 5 років. Ми знову надіємося та віримо, що на цей раз наші обранці (які, по нашим міркам, начебто забезпечили вже себе та своїх онуків) попрацюють і на нас, бо Держава – це ми. Але ми на виборчих дільницях ведемо себе як футбольні вболівальники: вболіваємо та підтримуємо «нашу команду», «свого гравця», незалежно від його фаху, досягнень, інтелекту та ін. чеснот. І обираємо, не дивлячись на результати його минулої діяльності  в Парламенті, забуваючи, що ми прийшли вибирати майбутню долю для себе, своїх батьків, дітей, онуків. І обираємо їх вкотрий раз одних і тих, не зважаючи на те, що в результаті їхньої «праці», наше життя з року – в рік тільки погіршується, а вони, на відміну від нас, пам’ятають, що за надані їм 5 років, вони повинні забезпечити себе, своїх родичів та близьких  та ще й попасти в обійму вищої влади. І тоді викинути їх з провладних коридорів беде майже не можливо. Ось так ми їх обираємо і вони потрапляють в Парламент, Ради, владу різного рівня і в той же час забувають свої обіцянки.

  А ми з вами – найслабіша ланка в цьому ланцюзі. Нас знову використали.

Отже вони в Парламенті і щойно склавши присягу забезпечили собі недоторканність, поділили комітети та приступають до «активної роботи» по поверненню витрачених на виборчу компанію коштів. Для цього вони стають лобістами великого капіталу, проводять Закони та поправки на користь цього капіталу, отримуючи за це відкати, акції, частки в підприємствах, або навіть підприємства. Для них не важливо які збитки несе при цьому Держава, чим будуть закриватися дірки в Держбюджеті, які виникли внаслідок прийняття їх проектів Законів. Адже депутатські рішення – це колективні рішення і відповідальності за них  ныхто не несе, але з нас посередництвом податків та зборів ці дірки будуть лататися. А от гроші на добудову Охмадиту  вони вирішили зібрати за рахунок так званої ініциативної групи, яка запропонувала повисити акцизи на пиво. Тобто вони бояться самі ввести нові налоги, адже їх і так багато, але не достатньо щоб залатати виникаючі після їх «дерибану» дірки в бюджеті. Можливо звичайно було б на добудову Охмадиту виділити 4 млрд. грн. і з Держбюджету, але тоді не було б що красти. Ось вони і знайшли «соломонове» рішення. Отже, у них робота кипить, а щоб виборці не заважали їм в їх «непосильній»(де беруться сили стільки вкраденого винести?) праці, тепер вони відгороджуються парканами, зачиняються на замки та оточили себе міліцією, ОМОНом, щоб на протязі їх 5-річної праці, прнаймі, ми їх не турбували. Вони працюють! Але щоденна праця – це настільки незручно! І вони вирішили, що достатньо 1 раз в неділю, а саме – в четвер, зібратися, забезпечивши більшість, та прийняти вигідні для себе Закони. Але навіть і в цей один день їм не завжди вдається зібрати більшість, що значною мірою нервує  Голову фракції та Голову ВР.

Але якщо вдається зібрати свою більшість, тоді вони працюють по-стахановськи ( звиклі давати на-гора), приймаючи без обговорення десятки Законів, які вкрай потрібні для розкрадання Держави в «законий спосіб». Але ж є ще мажоритарники, скажете ви. Чим вони займаються, чим можуть похвалитися? По перше, половина мажоритарників - це висуванці партій і вони підтримують лінію партії, особливо провладної, бо вона показала, як вони можуть позбутися свого мандату.

А по-друге, що може зробити незалежний депутат- мажоритарник в Парламенті? Подати проект Закону, але якщо цей проект не буде задовольняти правлячу каоліцію – цей проект ніколи не стане Законом. А зустрічі з виборцями свого округу, де йому важко відповісти чому не приймаються Закони, які б захищали людей та працювали на Державу, не принесуть користі ні йому, ні нам.

Скільки б Ляшко не брав вила до рук – він з ними на ферму працювати не піде, але виставити себе борцем за наші долі – вила допоможуть. І тоді пони поступово починають( за окрему плату) підтримувати проекти тих сил, хто пропонує їм додатково покращити своє матеріальне становище.

Ось чому ми опинилися сьогодні на такому дні, що випливати з нього доведеться не одному поколінню наших нащадків, якщо Держава, шляхом голосування в Парламенті, не стане рабовласницькою чи кріпостною.

   А що ж опозиція? «Удар» і «Свобода» значно посилюють опозиційний рух і їх треба підтримувати. Адже їм бракує досвіду політичної боротьби, а ПР здатна на любі провокації.         Партія «Батьківщина» звільнившись від таких депутатів, як Безсмертний, Шкіль, Геращенко та багатьох інших та прийнявши до своїх лав Яценюка( їм що Турчинова було мало?) з його «тушками», все більше перетворюється на спаринг-партнера ПР, на якому та відпрацьовує та шліфує свої брудні прийоми в прийнятті Законів, що допомогають «дерибанити» країну, при цьому ще й звинувачуючи їх в неспроможності, як політичну силу, що,мабуть, ближче до правди, адже відсутність інтелектуальних, яскравих лідерів, спікерів лишають партію вагомої аргументації в дискусіях навіть з Богословською, що безумовно негативно впливає як на самих членів партії, так і на підтримку з боку народу. Партія за 3 роки в опозиції, маючи свій тіньовий Уряд, жодного разу не винесла на обговорення Держбюджет до ВР, партія до теперішнього часу не запропонувала народу свою програму розвитку країни, а коли подивитися на голосування де-яких Законів (наприклад, «Про позбавлення пільг», «Про скорочення з/плат та зняття пільг» ), де до прийняття їх в першому читанні не вистачало 2-25 голосів, а з «Батьківщини не голосувало від 6 до 26 чоловік, говорять про те, що «не все ладно в «датському» королевстві».

Законом «Про вибори» вони взагалі торгувалися наче насінням на базарі, де проявили себе не тільки бездарним «купцем», але й безглуздим  «продавцем», через що ми сьогодні пожинаємо плоди цієї торгівлі, що дозволила ПР провести через різного роду фальшування своїх мажоритарників та створити разом з ними парламентську більшість, а за підтримки комуністів, які обіцяли повернути Державі все, що за останні роки було розкрадене, ще й каоліційну більшість, що дозволяє тепер їм не звертати уваги на опозицію при прийнятті Законів «під себе». І мене не здивує, якщо ми не будемо прийняті до Асоціації з ЄС, а на томість ПР увіковічить своє правління, шляхом приняття нових Законів в Парламенті.  Ось бачите, шановні співвітчизники, що ми з вами наробили... Де за якісь подачки, де за обіцянки, де за «тимчасову» допомогу, тобто за 30 срібників, ми з вами віддали на поталану не тільки свої долі, але й долі своїх нащадків. А на підтвердження цього давайте подивимось на свої сімейні бюджети, а заразом на результати «покращення» від ПР.

  Державний борг беззупинно росте і вже сягнув близько600 млрд. грн, податки з підприємств та підприємців стягнені наперед майже на рік, підтвердженням відсутності в Державі грошей є заборгованість по з/платі та соціальним виплатам, яка становить більше 3 млрд. грн. тільки в державному секторі, дефіцит Держбюджету становить більше 35 млрд.грн. А прийняття Закону про вексельні розрахунки, негайно погіршить фінансову стабільність, та платіжно-спроможність підприємств, росту цін, що негайно погіршить рівень життя народу.

   Як цьому протистояти? Ми вже не взмозі надіятися на чергове «покращеня»  від ПР, ми його не винесемо! Ми повинні всіляко виявляти супротив цьому злочинному угрупуванню, підтримати опозицію, яка ще відстоює наші інтереси та всякими способами намагається зірвати прийняття антинародних та антидержавних Законів. Але ми повинні заставити опозиційні сили прийняти в першу чергу:

   - Закон «Про вибори», де основним пунктом буде визнання виборів такими, що відбулися, якщо

явка виборців буде не нижчою 51%(причому в любому турі), а переможцем буде визнано кандидата за якого проголосувало 50%+1 голос. Повторне балотування протягом одних виборів заборонити.

Партії повинні йти на вибори з відкритими списками і голосування проводитися по відкритим спискам, що дасть нам змогу фільтрувати кандидатів від партій.

-         Закон «Про відкликання депутатів любого рівня», де передбачити, що для ініцюювання відкликання депутата любого рівня з боку виборців достатньо зібрати 10% підписів виборців округу, на якому був вибраний цей депутат, а при наявності 35% підписів про відкликання, ВР лишає цього депутата повноважень, а ЦВК оголошує позачергові вибори в цьому окрузі.

-         Закон  «Про місцеве самоврядування», який дасть змогу місцевій громаді розвивати свою територію, а Головам, мерам перестати бути маріонетками в руках провладних партій.  А нардепам України не відволікатись від  виконання своїх прямих обов’язків, виконуючи ролі Постачальників та лобістів тієї чи іншої території, а головне, не буде розбрату серед територій.

Ці Закони повинні бути прийняті найближчим часом і не для себе, а саме для народу та для наступних поколінь. Тільки ними народ зможе заставити депутатів працювати на Державу  та свій народ, адже депутати будуть знати, що вони підзвітні та підконтрольні народу і в любий момент можуть бути відкликані з ініці ативи виборців, або і зовсім не бути обранними через низьку явку виборців. Мені можуть заперечити, що так можна проводити вибори декілька раз через низьку явку виборців, а це дороге задоволення. По-перше, виборчі комісії будуть сформовані один раз, а розтиражувати нові бюлетні для нас буде дешевше ніж вкрадуть наші обранці за 5 років. Крім того, зараз в бюлетенях знову зявиться графа «проти всих», якою ми можемо скористатися, щоб зупинити прохід в парламент по 4-5 разу одних і тих «безрезультативних» депутатів.

Треба негайно позбавити всих пільг наших обранців та представників влади, а їх з/плата не повинна перевищувати 150% від середньої по Україні. Тоді може поменшає кандидатів до «корита», а нам буде легше вибирати. І може тільки тоді ми будемо жити з нашими обранцями в одному вимірі, коли вони будуть лікуватися і відпочивати за свої зароблені власною працею гроші, оплачувати комунальні послуги і літати за свої кровні.

  Ось про це треба розповідати, панове депутати, своїм виборцям. Ось такі проекти Законів треба вносити в ВР та шукати в народі підтримки і призвати своїх виборців на допомогу і ми прийдемо під ВР з вимогами прийняти ці Закони, але ж вони повинні бути на користь виборців, а не депутатів. Депутати повинні працювати як найманні робітники, а де ви бачили господаря, який би терпів працівника, який наносить йому збитки? Ми не маємо права дозволяти собі збитково хазяйнувати. За це треба нести відповідальність. Якщо ви чесні і вам боляче дивитися на сьогоденні знущання влади над своїм народом, ви ці пропозиції сприймете та будете за них боротися, а якщо ви думаєте продовжити паразитувати на тілі свого народу і далі, тоді народу залишається одне –.голосувати проти всих поки не побачимо в списках кандидатів гідних представляти нас в парламенті та працювати на Державу, а не розповідати нам про причини невиконання зобовязань

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.