Кирило Григорович Розумовський

4 ноября 2013, 20:35
0
409
Кирило Григорович Розумовський

Український військовий, політичний і державний діяч, останній гетьман України, граф Російської Імперії, генерал-фельдмаршал.... Чи заслужені ці звання?

Історія українського народу – це складна вервечка неймовірних подій та неоднозначних постатей. Вона цікава також тим, що рідко коли можна дати однозначний вирок стосовно тих чи інших рішень великих українських діячів, а інколи і зовсім неможливо. Однією з таких неоднозначних та неймовірно цікавих постатей і є український військовий, політичний і державний діяч, останній гетьман України, граф Російської Імперії, генерал-фельдмаршал - Кирило Григорович Розумовський.

Варто тільки поглянути на список його титулів та нагород і одразу розумієш, що тільки велика людина могла здобути стільки звань. Але, ознайомлюючись з його біографією, ненароком замислюєшся, чи не було це все просто проявом «Царської ласки»? Чи справді ця людина була гідною говорити за інтереси українського народу, навіть не проживаючи в Україні? Чи мав би можливість 18-річний юнак стати президентом Петербурзької Академії наук без особистого знайомства з Імператрицею? І це ще далеко не повний список запитань стосовно цієї людини.

Зрозуміло, що навряд чи Кирило зміг би стільки здобути, якщо б не щаслива випадковість та турбота його старшого брата. Дійсно, якщо переглянути його життєвий шлях, то інакше, як про вдачу і не скажеш, адже, будучи народженим у родині городового козака, він отримав можливість навчатися в кращих навчальних закладах Росії та Європи, а вже у 1744 році разом з братом вони були зведені у статус графів Російської імперії. Повернувшись із-за кордону у віці 18 років юнака призначили президентом Петербурзької Академії наук. Сама Імператриця посватала його за свою родичку Катерину Наришкіну, яка одержала будинок в Москві на Воздвиженці,  підмосковні села, пензенські вотчини та ін.

Тим часом на Україні ситуація була більш, ніж спекотною. Народ вже утомився від правління Малоросійської колегії та хотів обрати свого гетьмана. До того ж Росії була потрібна Україна як сильний військовий соратник. Отже, Єлизавета Петрівна пішла на поступки та призначила гетьманом України «свою людину», а саме Кирила Розумовського. Можливо, обрання його на посаду президента АН було своєрідною перевіркою перед наданням йому гетьманської булави.

З перших днів гетьманування К. Розумовський, насамперед, подбав про власне збагачення та соціальне зростання своїх близьких і далеких родичів. Загалом часи гетьманування Розумовського характеризуються як часи панування козацької старшини, де багато в чому вирішальним фактором було використання родинних звязків. За всі роки гетьманування Розумовський приїздив в Україну лише кілька разів, постійно ж перебував в Петербурзі та Москві.

Але, чи слідуючи власним переконанням, щоб задовольнити свої примхи, чи дійсно перейнявшись козацьким духом, Кирило Розумовський провів низку реформ, що покращили життя в Україні. Він  домагався від уряду повернення Україні її прав. З України було виведено царські війська, скасовано владу царських урядників.  Спроби гетьмана відродити колишню систему судочинства Речі Посполитої свідчили про його прагнення перетворити Гетьманщину на цивільну шляхетську державу. Також за проектом Лубенського полковника Івана Кулябки проведено реформу козацького війська. Великі задуми були у гетьмана й стосовно освіти. Розумовський планував відкрити університет в Батурині, була введена обов’язкова освіта козацьких дітей. Також він намагався перетворити місто Глухів на значний культурний центр: побудував французький пансіон, палац, у місті відбувалися концерти опери.

Але такі заходи не входили у плани вже нової Імператриці. Останнім поштовхом до скасування гетьманства Катериною ІІ були дві чолобитні: про відновлення давніх прав в Україні та про визнання спадковості посади гетьмана за нащадками роду Розумовських. Як наслідок, 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманства. Того ж дня К. Розумовський одержав чин генерал-фельдмаршала, довічне гетьманське жалування, а також м. Гадяч з навколишніми селами, Биківську волость і палац в Батурині.

Так завершилось гетьманство К. Розумовського. Він не став боротися за Україну, але чи було тоді за що боротися? Адже після десятиріч жорстоких битв за здобуття незалежності та розподілу території України між іншими державами, у неї вже не було сил протистояти. Та, якщо б Кирило обрав шлях боротися, скоріш за все його б просто вбили, але ми не знаємо напевно, тому і не маємо право судити. А відомо лише те, що Кирило Розумовський був діячем з великими та прекрасними планами, яким, на жаль, не було ні часу, ні можливостей для здійснення. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.