Хотілося б поміркувати про намагання України вирватися з-під російського панування, про Руїну, до якої Росія доклала чимало зусиль, і про відповідь Миколи Костомарова усім поневолювачам України....
Намагаючись посилити свій вплив в Україні, царський уряд почав формувати за допомогою підкупу та своїх агентів антигетьманську опозицію і розпалювати громадянську війну. Постійна загроза агресії з боку Московщини, фактична денонсація нею Переяславської угоди і підтримка антигетьманської опозиції змусили Виговського до укладення Гадяцького договору. За його умовами Україна як незалежна держава під назвою Велике Князівство Руське, входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерального державного утворення — Речі Посполитої, номінально об’єднаної спільним монархом. Це було блискуче досягнення української дипломатії — саме та мета, якої довгими битвами добивався у відносинах з Польщею гетьман Богдан Хмельницький...
Невдовзі Московія розпочала відкриту агресію. Навесні 1659 року московська армія під командуванням князя Трубецького, чисельністю за різними даними від 100 до 150 тисяч, розпочала окупацію Лівобережної України, руйнуючи і грабуючи все на своєму шляху. Зокрема, армія московитів спустошила й пограбувала Миргород, Лубни, Пирятин та низку інших міст Лівобережжя... Московський воєвода, як пише літописець, «зустрівся з процесією від громади (одного з міст), помолився і перехрестився перед ними по-християнськи, але пограбував місто і його мешканців по-татарськи і сказав, що винуватого Бог знайде, а війська треба потішити і нагородити за працю, в поході понесену».
Московська армія почала облогу Конотопа. Козаки разом із міщанами під командуванням ніжинського полковника Григорія Гуляницького протягом двох місяців відбивали серію штурмів противника. Оборона міста скувала основні сили ворога і дала змогу гетьманові І. Виговському зібрати війська і підготуватися до генерального бою. 28—29 червня на річці Соснівці поблизу Конотопа відбулася вирішальна битва, в якій московську армію було вщент розгромлено. У ході битви московити втратили близько 30 тисяч убитими і п’ять тисяч полоненими (серед яких було кілька бояр, зокрема командувачі С. Пожарський і С. Львов) та ще кілька тисяч під час триденного переслідування решток армії московитів до московського кордону. Однак підбурені підкупленою Москвою старшиною кілька полків на Сіверщині підняли заколот проти гетьманської влади.
1660 р. розпочалася нова війна між Польщею і Московщиною за українські землі, в якій на боці Москви взяли участь і українські війська на чолі з Юрієм Хмельницьким. Воєнна кампанія московських військ під командуванням В. Шереметьєва на Волині завершилася нищівною поразкою московських військ під с. Чудновом (нині Житомирщина). У жовтні 1660 р. він згодився на укладення Слободищенського трактату з Польщею, за яким загалом відновлювалася дія Гадяцького договору. Проти політики Юрія Хмельницького виступили підбурювані Москвою полковники трьох лівобережних полків. Це започаткувало поділ Гетьманської держави на Правобережну і Лівобережну частини.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.