Кіпр: Шлях на Олімп через монастир Кіккос до приватної винарні

19 августа 2011, 19:47
Людмила Щербанюк, перекладач. Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет іноземної філології (анг
0
17

Кіпр: Шлях на Олімп через монастир Кіккос до приватної винарні

Монастир Кіккос (або інакше Кікку) знаходиться високо у горах (1200 м над рівнем моря), і дорога до нього пролягає через неймовірно мальовничі краєвиди. Щоправда, виїхавши з Нікосії, ми спочатку споглядали незвичні для українських очей, принаймні моїх, червоноземні рівнини, які змінилися пустельними пагорбами кольору пожухлої трави з поодинокими зеленими кущиками (на деяких ділянках з обох сторін дороги пишно росли апельсинові дерева зі стиглими оранжевими плодами на них, а також траплялися оази низькорослих розлогих пальм уперемішку з хвойними та листяними деревами), і лише потім розпочалися вкриті лісами гори.

По дорозі нам трапилися аскетичні дозорні пости, молитовні мікро-каплички (швидка духовна допомога), самотня лавка на схилі гори (мабуть, для комфортного споглядання навколишніх красот) та гірські селища – одне з них, під влучною назвою Орлине гніздо, виявилося навіть досить навіть великим. Якраз нещодавно пройшла Пасха, тож повсюди над воротами при вході до церковних дворів можна було побачити полотнища зі святковою символікою та написами: “Христос воскрес!”

Наверх вела настільки закручена дорога, що інколи, аби рухатися далі, автобус ледь не впирався переднім бампером у прямовисний схил гори, здавав назад і вбік, і лише потім міг повернути.

Ось так, притиснувшись лівим боком до гори і повернувши правий до прірви, наш гірський корабель, табличка на лобовому склі якого свідчила, що ним подорожують аргонавти, поступово виніс нас до самого монастиря.

Кіккос був заснований в 11 ст. візантійським імператором Алексіосом І Комненосом (чи Комніним, як у нас перекладають його прізвище) (його дочка Анна Комніна була однією з перших жінок-істориків). Сюди у віці 13 років був відданий на навчання майбутній Архієпископ Макаріос ІІІ, який пізніше став першим президентом Кіпру, і після завершення своїх земних справ, був за його заповітом похований за 3 км від монастиря.

За народними переказами, колись над цими землями літала птиця, співаючи людським голосом:

Ой, кікку, кікку, гори,
Обійме монастир ці простори,
Золота Діва до нього прилине,
І ніколи його не покине.

Тією Золотою Дівою стала Кіккська Богоматір, ікону із зображенням якої начебто написав сам апостол Лука. Ця ікона свого часу зберігалася у Константинополі та була привезена на Кіпр після низки неймовірних і легендарних подій, які відбулися з місцевим відлюдником Ісаєю, константинопольським намісником, візантійським імператором і його дочкою. Сьогодні верхня частина ікони прикрита дорогим покривалом (досить поширене явище на Кіпрі), оскільки кажуть, що всякий грішник, який гляне на цю ікону неодмінно осліпне.

Кіккос – один з найбагатших і найвідоміших монастирів Кіпру (яких усього на острові 12), розташований у серці гір Троодос, найвищою точкою яких є вершина під назвою Олімп (1952 м)– як нам пояснив гід, де б не селилися греки, у них усюди був свій Олімп – і це правильно, треба ж було їм десь жити. Саме до цієї гори ми і поїхали після відвідування монастиря. Виявляється, взимку у цих місцях можна кататися на лижах – недарма кіпріоти називають цю гору “Хіоністра”, що означає “сніжна”, адже це єдине місце на Кіпрі, де випадає сніг, тож гірські схили обладнані крісельними підйомниками. Тут же знаходиться британський військовий радар у вигляді здоровенної білої кулі.

Нафотографувавшись на фоні гір і поруч з дороговказом на гору Олімп, ми рушили далі. Нас чекав завершальний акорд поїздки – відвідування приватної винарні та дегустація кіпрського вина.

Винарня знаходилася у невеликому селі, що мирно розкинулося на зелених пагорбах. І тут, і тим було видно плантації молодого винограду, оливкові та лимонні дерева. У подвір’ї винарні нас чекав накритий стіл з фруктами, сиром і солодощами. На пробу було запропоновано десь чотири види білого та чотири види червоного вина, а також два види кіпрської виноградної горілки, що звуться "зіванья" та “узо”. Перш ніж ваші очі збільшаться до розмірів винних креманок, зазначу, що на столі, як ви можете самі переконатися, також стояли невеличкі сріблясті відерця, куди можна було зливати залишки спиртного (зливати??? “та ми тебе!!!…”), якщо хтось не хотів особливо активно хміліти та ставати буйним (як це часто буває зі мною! тож, зціпивши зуби, довелося позбутися частини напоїв…). БУЛО СМАЧНО!! і душевно, звичайно – люди з нашої групи, які трималися дещо стримано, стали більше і добріше посміхатися один одному:)

Наша подорож завершилася у Лімасолі, другому за величиною місті Кіпру. Це найбільший кіпрський порт – головні морські ворота острова. Місцеві люди розповідали, що у цьому місті, яке славиться своєю космополітичною атмосферою, проживає та займається бізнесом особливо багато вихідців з колишнього Радянського Союзу.

Тут можна подивитися залишки стародавніх міст Аматусу та Куріону, храм Аполлона, а також середньовічний чотирикутний замок Колоссі, збудований лицарями-госпітальєрами, у якому у 1191 році благородний та відважний англійський король Ричард Левине Серце вінчався з визволеною ним Беренгарією Наваррською.

Наша гостинна турфірма завбачливо прислала за нами водія з Ларнаки, який, мило базікаючи про такі й сякі кіпрські справи, з комфортом довіз нас до нашого готелю. Втім, знайомство з островом ще тільки починалося…
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Украины
ТЕГИ: Кипр
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.