Гаряча землячка…

Гаряча землячка…

Хочу поділитися своїми враженнями щодо подорожі до Казахстану.

Чесно кажучи, хоч у мене і велика рідня там проживає, не доводилося вже понад 20 років там побувати. Так ось настав мій довгоочікуваний день, легко пройдені всі перевірки та кордони Борисполя, і я вперше у Дьюті фрі (Duty Free). Багато про нього чула - і ось, побачила на власні очі. Звісно багатющий вибір різноманітних заморських товарів.

А здивувало те, що на полицях з горілчаними виробами, а саме з горілками (яких до речі там не дуже великий вибір) левову долю займає горілка Nemiroff. Я зраділа, оскільки везла на подарунки теж цю горілочку своїм дядькам, а якщо вона в таких престижних магазинах поруч з кращими світовими брендами продається - це багато чого про її якість говорить.

Астана зустріла мене лагідним сонцем та свіжим повітрям. Враження почалися ще у літаку при посадці. Навколо міста біло видно безліч насаджень дерев. Як мені сказали – для чистого повітря столиці. Ну а про інші враження краще сказати сленгом: я була в шоці! Уявіть собі місто, яке лише з 1997 року стало столицею Казахстану. І не тільки стало офіційно - його для цього збудували.

Вірніше так: було собі славне місто Цілиноград і ось вірогідно через краще географічне становище вирішено його замість Алма-Ати столицею зробити. І не просто перенести органи управління у це місто, хоча дійсно переносити й не було куди, а на іншому березі річки Ішим побудувати нове місто. Я би його назвала "Місто-казка". Настільки тут усе незвичайне. Архітектори нової столиці (назва змінена на Астана) постарались на славу!

Тут немає єдиного стилю, і в даному випадку це не є негативом. Поряд із східними мотивами – будинки суто європейські, і чисто азіатські… дерево, скло, бетон, сучасні технології – все дуже гармонійно і зі смаком. Поряд з висотками невеликі за розміром будинки, які гармонійно вписуються у загальну картину. Цікавин стільки, що не розкажеш у маленькому очерку…

Ось наприклад є вуличка, на якій цілий ряд ресторацій, щоб не помилитися 6 чи 8, а то й більше. Серед них гарний такий млинок стоїть… Так, це наш – український! І зустрічає біля тину, за яким соняшники ростуть, такий собі дідусь у солом’яній шляпі та шароварах… Чесно скажу – наш ресторанчик найгарніший, і за кількостю припаркованих машин – один з найпопулярніших.

Так можна без кінця описувати це чарівне місто, і приємну присутність нашого українського духу. Так, звідкілясь вони знають наші пісні, люблять Сердючку, я вже не кажу про економічні стосунки (на полицях магазинів наша горілка, печиво та цукерки, кетчупи та олія, будинки будують з наших будматеріалів). Повернемося до одного з найпоширеніших українських продуктів, який я зустріла там. Уявляєте, як я була вражена, коли на святковому, з приводу моєї зустрічі, столі теж красувалась пляшка Немирофф лекс. Далі – більше. За 10 днів мого гостювання, а це постійні зустрічі з родичами, родичами-родичів, друзями-родичів і тому подібне, майже на кожному столі була горілка і це була… Nemiroff!

Крім того, мені не раз говорили, що саме цю горілку там люблять попивати, вважаючи її найбільш якісною. Після першого знайомства оточуючи спочатку мене питали про політику, а потім про горілку: чи ми її п’ємо, чи є інша - краща? Одного разу прийшлось навіть у будинку дуже поважного та далеко небідного (місцевого олігарха) повечеряти. Так ось поруч з коньяком Hennessy та іншими доволі дорогими напоями та делікатесами незмінно був Nemiroff LEX Ultra! При цьому хочу зауважити, що п`ють та нахвалюють нашу горілочку всі, незалежно від національності та віри сповідання: і росіяни, і українці, і казахи, і татари, християни та мусульмани.