Таба, Єгипет або Що за тітонька простягала до нього руки... (Приліт)

26 декабря 2011, 12:42
Людмила Щербанюк, перекладач. Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет іноземної філології (анг
0
10

Таба, Єгипет або Що за тітонька простягала до нього руки... (Приліт)

Знаю, що у ці холодні зимові дні багато українців мріють про ласку ясного сонечка на березі теплого моря, і я тому не виключення. Тож якось ще затемна я вкинула свої речі у рюкзак, стрибнула у таксі та й помчала в аеропорт, щоб звідти податися до країни, де упродовж усього року можна і позагорати, і поплавати, і поповнити свою скарбничку яскравих вражень – до Єгипту…

Ті наші співвітчизники, хто полюбляють проводити свій відпочинок у Єгипті та мандрують з України, обов’язково перелітають через Середземне море, щоб дістатися до місця призначення. Виявляється, що його площа понад дві тисячі з половиною кілометрів квадратних (це приблизно стільки, як скласти докупи Туреччину, Україну та Францію), а найбільша глибина сягає понад п’ять тисяч сто метрів (це якби на дні моря у найглибшому місці стояла найвища у Європі гора Монблан (4810 м), то до неї ще довелося б триста метрів пірнати!). Стародавні єгиптяни це море називали Велика зелена вода, римляни – Наше або Внутрішнє море, турки звуть його Білим морем. Середземним же або Морем посеред Землі його вперше назвали ті ж римляни, а саме письменник Гай Юлій Солін, автор бестселлерів у античні часи. До слова, у Середземному морі також нараховується понад 3300 островів.

Картини за бортом милували око. Спочатку ми спостерігали за сходом сонця на висоті 11 тисяч метрів на фоні неймовірних відтінків кольорів, у які забарвлювали небо могутні промені нашого світила. А потім неможливо було відірвати ніс від ілюмінатора, спостерігаючи за панорамою, що розгорнулася під час нашого руху над морем. Залежно від метеоумов, такий переліт може подарувати або спокійне споглядання безкінечної морської гладі, іноді розлініяної ребристими хвилями, або пухкої та блискучої білизнИ велетенського килиму хмар чи фігур із них. Мені цього разу пощастило на хмари, які утворили свій власним небесний “хмаршафт” з горами та долинами, що знизу підсвічувалися ніжно-рожевим світінням відблисків ранкового сонця. Деякі формації хмар вражали уяву, особливо, коли ми підлітали до єгипетського узбережжя, де серед інших виділялася одна здоровецька баштовидна хмара (у тропічних широтах ці стовпи водяної пари можуть нагромаджуватися на 14 км, а то й 18 км у висоту (відстань десь від Києва до Борисполя), яка з одного боку виглядала не то тумбою, не то кріслом, а з іншого – огрядною тітонькою, яка простягнула свої пухкі руки до засушливого Єгипту, який вона, здавалося, хотіла, але не могла, рясно змочити своїми дощовими сльозами.

Після цього розпочалася безкрая пустеля Синайського півострова, помережена візерунками, утвореними з розлогих ліній, що здавалися руслами висохлих річок.

Незабаром я помітила на землі величезну стрілку, яка ймовірно вказувала на напрямок злітно-посадкової смуги аеропорту призначення, а також стало добре видно тінь від нашого літака, що мчала, вільно долаючи усі перешкоди на своєму шляху, щоб приєднатися до нашого лайнера на літовищі. Згадався Пітер Пен, якому доводилося ловити свою неслухняну тінь і пришивати її до себе, щоб вона не втекла, але у нас такого клопоту – тінь літака легко пригорнулася до його шасі, щойно вони торкнулися асфальту посадкової смуги...

Зазвичай я полюбляю поводити час у Шарм-ель-Шейху, який приваблює кораловим оздобленням свого узбережжя, любуватися якими можна завдяки доступу, що має кожен готель у цьому регіоні, однак цього разу мені не підійшли запропоновані дати перельоту, тож я вирішила подивитися на Табу, і за результатами подорожі не пожалкувала про свій вибір.

Отож сіли ми в аеропорту Таби. Перша відмінність від Шарм-ель-Шейху, яка негайно кинулася в око – кількість обслуговуваних літаків. Якщо Шарм – це другий найбільший аеропорт у Єгипті після Каїру з пропускною спроможністю понад 55 бортів на день, то в Табі у нашого літака не було інших конкурентів (крім нас на всьому аеродромі був лише один турбогвинт, один маломісний джет і два лайнери, які, здавалися такими, що вже давно не піднімалися у небо). Аеропорт був збудований Ізраїлем у 1972 році після Шестиденної війни та використовувався як база Повітряних сил Ізраїлю, аж поки не відійшов під єгипетський контроль у 1982 році. З двох посадкових смуг працює лише одна, оскільки інша уже кілька років на ремонті. Це значно обмежує можливості Таби приймати та випускати літаки, що відповідно впливає на обсяги пасажиропотоку, і тоді як Шарм обслуговує понад 7 млн. пасажирів на рік, то Таба – лише близько 350 тисяч.

Втім, у цьому є і свій плюс – усі служби аеропорту зосередилися виключно на нашому рейсі, що допомогло нам швидко пройти усі формальності, повсідатися в автобуси та вирушити на зустріч лагідному плюскоту Червоного моря…
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Украины
ТЕГИ: Египет
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.