Українське книговидання потребує літературних агентів - стверджує Анна Хома, презентуючи Заметіль

22 марта 2013, 17:47
0
24

Українське книговидання потребує літературних агентів - стверджує Анна Хома, презентуючи Заметіль

Анна Хома з дебютним романом "Репетитор" здобула перемогу в 2-ій "Коронації слова" (2001). Протягом двох наступних років написала два твори: "Провина" – містичний трилер про одвічну боротьбу Добра і Зла, та "Заметіль" – мелодраматичну прозу про одвічні любовні проблеми. "Заметіль", хоч і народжена в 2003 році, вийшла друком в 2012. Щоб презентувати її, Анна Хома навідалась до Вінниці.

Завірюха за вікном. Заметіль на обкладинці. Чи не містика це? – запитує Анну модератор зустрічі Наталка Доляк, письменниця і сценаристка.
- Містика в тому, що 10 років тому головного героя цієї книжки я знала, - пояснює авторка, - Він розказав мені свою історію – як поїхав в арабську країну Ємен працювати лікарем, розказував про ті краї і говорив: я знову туди хочу. І ось зараз книжка видалася, а він поїхав до Ємену і не повернувся – його вже загиблим привезли. Містика в тому, що його історія продовжена в моїй книзі. Це один нюанс. А другий – спішіть спілкуватись з тими, хто поруч з вами. Вони говорять з вами, і тільки ви можете їх почути.
Роман "Заметіль" – про дві точки зору на стосунки, про чоловіка і жінку, про спеку у Ємені та холод у Львові, про вибір між двома альтернативами. Містична присутність "двійки" у романі – намагання авторки пояснити те, що хвилює її у житті:
- Я пишу, що вибір у людини є завжди – залишитися чи стрибнути вниз, їхати з країни чи вернутися, боротися за своє кохання чи здатися. Я б хотіла донести до читачів: наскільки б вам не було важко, ніколи не втрачайте віри в себе. Пройде час ви оглянетесь назад і зрозумієте – насправді як добре, що я не здався, я це подолав.
Анна Хома ніколи не розкриває розв’язку своїх творів. Роман "Репетитора" починається трагічно – чоловік з ножем в грудях та животі оцінює свої шанси на виживання – про що ж йтиметься далі? Інтригуючий уривок з "Заметілі": жінка, ледь тримаючись за підвіконня ослаблими пальцями, висить над прірвою… Впаде чи не впаде?
Письменниця – медик за першою освітою, психолог за другою – нині працює у медичному центрі. В минулому прийшлось побути й медичним представником. Тому не дивно, що життєвий досвід схиляє її до думки: сучасні автори потребують літературних агентів.
- Літературний агент – посередник. Він контактує: шукає видавництва, шукає гроші, розповсюджувачів, займається рекламою. Ось є виробник ліків, є аптека, є споживачі. Не їде виробник ліків прямо до аптеки і не говорить - візьміть у мене ось це. Є посередник – гуртова фірма. Ця ніша посередників у нас не заповнена зовсім.
Але хто визначатиме, вартий письменник того, щоб його друкували чи ні?
- Скажу вам по секрету, можна продати все. Це як у фармації, коли компанія приходить і каже – наш анальгін найанальгійніший в світі. Потім людина заходить до аптеки і їй провізор рекомендує те, що йому треба продати. Це закон менеджменту і маркетингу. Книга – це теж товар. Його треба продати, виручити гроші. Його теж треба розкручувати. А відбір зробить сам покупець. Наприклад, читач – він один раз прочитає книжку або прийме анальгін і, якщо йому не покращає, він йде до іншого – автора чи анальгіну. Це підніме рівень написання творів. Сам ринок створить такі твори, які більше продаватимуться і будуть успішними.
Порівняння книговидання з фарміндустрією стривожило одного з гостей презентації. Стосовно анальгіну в народі побутує думка – кращий той, який дорожчий. Крім того, за прилавком фармацевт - він радить препарат, сподіваємось, пам’ятаючи ще й про моральний бік справи, а не лише бізнесовий. А як визначити критерій кращості в літературі?
Позиція Анни така:
- В кожного є свої резонанси в душі. І кожен герой може або резонувати з вами в такт, або ні. Ви відкриваєте книжку, читаєте, і народжується думка – я цю напевне куплю. Інша книга береться з полиці, відкривається і – ой, щось не те. Це суб’єктивний, але найвагоміший критерій.
Допомогти в книжковому розмаїтті має загін літературознавців та тих, хто прочитав твір та написав відгук:
- Я хочу, щоб ті хто читали, поділилися результатом, - говорить Анна Хома, - І це може не називатись великим словом "критика". Критика нічим не відрізняється від думки звичайного пересічного читача.
- Наша українська критика має дивний характер – критикують не тексти, а автора, –
доповнює модератор.
- Навіть погане вийде нам на добре. Тому я переконана, якщо у вас нормальний твір, яка б не була критика, вона дасть людині поштовх до читання. А люди, які професійно займаються літературою, не говорять – сподобалось чи не сподобалось, а пояснюють: написано професійною мовою? чи немає ляпсусів? – це не так критики, як експерти.
Біля 10 років Анна Хома не бралась до нового твору. Чи планує вона повернутись в літературу?
- Зараз я працюю над новим твором. Не писала, бо на то час були інші моменти, якими я хотіла зайнятися. Втім, я думала, що ніколи не повернусь, а повернулась. В мене внутрішньо назріла потреба писати. Все нам приходить у свій час, треба це тільки сприйняти...
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Украины
ТЕГИ: литература,tv
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.