Роман "Заплакана Європа" Наталки Доляк вакцинує від надмірної терплячості

7 октября 2013, 09:48
0
33

Роман "Заплакана Європа" Наталки Доляк вакцинує від надмірної терплячості

Це історія про те, як життя б’є людину лобом об стіну, щоб вона отямилась і зрозуміла: життя – не чернетка, а пишеться один єдиний раз – начисто. "Заплакана Європа" – історія-душевний стриптиз. Сміливо – віддати подібну річ на прочитання загалу, який інколи жорстко-холодний у своєму нерозумінні іншої людини. Сміливо, бо роман читатиме і 22-річна донька – як вона оцінить вчинки матері? Сміливо, бо його читатиме і мати Наталки – як то, дізнатись, чого натерпілось її дитя, поневіряючись на чужині?

Презентація роману Наталки Доляк "Заплакана Європа" починається з аншлагу, якого злякалась вона сама. Наталка, їдучи на зустріч з читачами у звичайному вінницькому тролейбусі, не сподівалась побачити таку купу народу! Біля 50-ти молодих людей стоїть натовпом у тісному приміщенні, нависаючи над головами щасливчиків на стільцях. Хто спізнився – несміливо топчеться, шукаючи 20 см2 вільного місця.
- Діти, вас сюди хтось насильно пригнав? – питає здивована письменниця, балансуючи на хиткому крісельці.
Почувши хорове "Ні", вона акуратно "поправляє черпаком лавровий вінок" і починає розмову.
Наталка Доляк називає себе початківцем, хоча вже має книгу "Гастарбайкерки" та з десяток кіносценаріїв. Сюжет п’єси "Біженка" ліг в основу роману "Заплакана Європа". В романі описано життя молодої жінки, яку доля відірвала від рідної землі і закинула до табору біженців в Швеції та Фінляндії. Половина оповіді – ретроспективний погляд на застійно-радянську та постперебудовну Україну. Роман – тру-сторі, але без наскрізної слізливості – притаманний Наталці гумор примушує посміхатись у найзворушливіші моменти.
Наталка Доляк не приховує, що багато років тому виїхала за кордон в пошуках кращої долі. То ж скільки в цьому романі автобіографічного?
- Це річ автобіографічна, але не документальна, бо за 22 роки історія, можливо, десь трансформувалась у мозку. Тому автобіографічності тут 99%.
Авторка, пояснюючи передісторію своїх закордонних мандрів, розказує:
- У 90-ому ми з моїм першим чоловіком вирішили втекти з Радянського Союзу. Тоді не було можливості, як зараз, виїхати навіть у туристичну подорож. В ті часи дуже багато людей тікало в різні способи – і літаки захоплювали... Ми, наприклад, австралійське посольство "захоплювали"...
Хто б подумав, що ось ця тендітна жінка, яка так емоційно, дотепно та по-акторськи виразно розповідає в особах про своє житті, насправді – терористка! Її 5-разів депортували! Це небезпечна персона! Чи її пускають зараз до Європи?
Текст роману не присвячений біженцям на всі 100%. Проте цікаво дізнатись, що у Швеції вони живуть на кораблі, припнутому прямо на вулиці, кожному щотижня видають на прожиток 20 крон, значна частина яких витрачається на небачені солодощі з автоматів. Тим часом головна героїня Людочка Бабенко спочатку на 7 місяці вагітності, потім народжує, потім чоловік-нелюд відбирає у неї дитя. Був і аборт...
- На тлі історії про життя в умовах біженських таборів, - акцентує Наталка, - розвивається внутрішньосімейна драма. Головна героїня терпить від чоловіка навіть не фізичне, а емоційне насилля. Потрібно розуміти, що 22 роки тому про розлучення навіть мова не йшла! Потрібно було триматись і триматись. А коли ти опиняєшся в чужій країні, ти привозиш свою рідну країну у вигляді ось цього чоловіка, який би він не був. І ти за ці межі не можеш вийти психологічно! Коли головні герої просять політичного притулку, в тій країні все зачинено і відрізано! Але головна героїня відрізає не тому, що це її ідея, а запалюється ідеєю-фікс чоловіка. Роман – своєрідний меседж сучасним дівчатам - не зливайтесь з партнером! Якщо комусь щось не подобається, про це треба говорити, а не казати "да-да-да" і перейматись чужими ідеями!
В залі присутні колеги Наталки Доляк – вінницькі тележурналісти. Вони вже "ковтнули" "Заплакану Європу" і пам’ятають подробиці краще за авторку. Завдяки їхнім порадам гості презентації почули комічну оповідь про шоколадний батончик і традицію колективного цілування молодих. "Складати бабло на кишені", "життя – як багно", "ерзац-весілля", "драглистий ніс кольору бараболі", "божевілля в цьому селі передається за допомогою слини" ... – 5 хвилин читання подовжили життя слухачам на 5 годин.
Колеги дивуються:
- Трохи не віриться, що це тру-сторі, бо сучасна Наталка так в деяких ситуаціях не чинила б, не приймала б таких рішень. Той досвід змінив тебе, допоміг тобі стати сьогоднішньою?
- Так, звичайно. Я вважаю, що негативний досвід кращий для людини – це як хвороби, що виробляють імунітет. Сильною я стала тоді, коли в мене забрали все.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости Украины
ТЕГИ: писатель,українська література
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.