Встановлення неповного робочого тижня

22 ноября 2016, 08:46
Юрисконсульт
0
74

В даній статті з'ясовуться правомірність встановлення робочого часу, який є неповним, шляхом зменшення тривалості робочого тижня.

    Інколи наймані працівники виконують покладені на них трудові обов’язки впродовж робочого часу, який національне законодавство визнає неповним. Чи може він встановлюватися шляхом зменшення тривалості робочого тижня? 

    Правове регулювання вищенаведеного питання відбувається за допомогою окремих законів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючих щодо ефективного встановлення неповного робочого тижня, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України).

  Трудові правовідносини є дуже складними явищами довколишнього світу. Вони посідають почесні місця в злагодженій системі суспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сфері трудового права.

   Найманий працівник є одним з основних суб’єктів трудових правовідносин. Дана думка пояснюється тим, що добросовісна праця вказаної особи сприяє істотному покращенню економічного розвитку суверенної і правової України та значному зростанню матеріального добробуту її вмілого народу.

   Правовий статус, який гарантований працівникові, будучи багатогранним,  водночас охоплює різні за своєю сутністю соціально-економічні можливості, реалізовуючи які, дана особа користується всякими матеріальними благами. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе юридичну можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

    Подібна за своєю суттю норма отримала своє закріплення в інших законах, що відіграють основну роль в якісному регулюванні трудових правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП право громадян України на працю – тобто, на одержання відповідної роботи з оплатою праці не нижче мінімуму, що встановлений державою, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

    Чіткий зміст таких норм в частині чіткого з’ясування ймовірних способів дійового встановлення неповного робочого часу, роз’яснюють інші норми, що в свою чергу охоплені відповідним законом. Як це розуміти?

    Національним законодавством передбачено безпосередню вказівку про те,  що деяким учасникам трудових відносин дозволено домовлятися між собою про окремі юридичні факти. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і після такого діяння неповний робочий день чи неповний робочий тиждень.

    Отже, окремі нормативно-правові акти вміщують в собі ймовірні способи цілеспрямованого утвердження робочого часу, який в свою чергу є неповним. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 56 КЗпП України, він може встановлюватися шляхом зменшення тривалості робочого тижня. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.