Мідь — священний метал Сонця

23 июля 2016, 14:02
Публіцист. Блог про культуру, історію України та інше
0
55

не перевертайте прапор України

Фахівцям-етнографам уже давно відомо, що українці ХІХ століття вважали цілющими металами мідь, золото, срібло (Корнієнко, с.16) та залізо (Воропай, т.І, с.66). Кожен з цих металів у давніші часи був присвячений якомусь із язичницьких богів.

 Металом, який відповідав Сонцю, наші пращури-язичники вважали червонясту мідь і, можливо, спиж (бронзу), але зовсім не золото.

Так, магічний зв’язок сонцелюбних бджіл («божих мух») і міді зафіксовано в повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна»: «А бджоляче жало хоч і болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикладати до болючого місця. Тоді біль швидко проходив…» (Довженко, с.26) Імовірно, походження українського слова «мідь» напряму пов’язане зі словом «мед» («мід») і символікою Сонця.

Як мінімум, з часів Київської Русі до початку ХХ століття жінки на всій території України носили намисто з мідних, іноді бронзових хрестиків, нанизаних на шнурок, яке на Західній Україні ХІХ століття називалося «зґарда». (Воропай, т.ІІ, с.314) (Корнієнко, с.15)

Імовірно, це намисто в давні часи було ознакою заміжньої жінки, як і покрита очіпком та білою наміткою голова.

Однак ця прикраса не є християнською за походженням, оскільки московська Православна Церква донині забороняє носити «натільний» хрест (один хрест!) поверх одягу всім, окрім священиків, а до XVIII століття це право мали тільки єпископи. (Ази православ’я, с.60)


Ілля Рєпін. Портрет Драгомирової. ХІХ ст.

Хрест — один з дохристиянських символів Сонця. Той факт, що намисто-зґарда іноді буває зроблене зі срібних хрестів, якраз можна пояснити впливом християнства, адже з богословської точки зору Церква не бачить і не бачила жодної символічної різниці між дорогоцінними металами, якими прикрашали храми та ікони.

У Київській Русі десь з ХІІ століття розвинулось власне виробництво хрестів-енколпіонів — нагрудних досить великих хрестів-ковчежців, у які християни вкладали частинки мощей святих, хреста Христового або частинки проскурок. Вважають, що хрести-енколпіони «прийшли» до Русі з Візантії. Важливим є те, що енколпіони києво-руського виробництва виготовлялися з міді, мідного сплаву, рідше з бронзи. Археологи знаходили і продовжують знаходити їх на всій території України: від Чернігівської області по Миколаївську, і на Західній Україні.

 Український церковний діяч Данило Туптало, родом з міста Макарова Київської області, більш відомий як православний святий XVII ст. Димитрій Ростовський, був похований у гробі з натільним мідним позолоченим хрестом на шиї, що тримався на шовковій стрічці червоного кольору. (Димитрій Ростовський, с.216) Дуже ймовірно, що цього мідного натільного хреста він носив протягом життя.

 Православний святий ХІХ століття Серафім Саровський (світське ім’я Прохор Мошнін) через усе життя проніс подарований матір’ю великий нагрудний мідний хрест. Він був родом з Курської губернії Російської імперії, де велику частку населення становили тоді етнічні українці.

Іконостаси з позолоченої міді, виготовлені київськими ювелірами, ставили в підземних храмах печер Києво-Печерської Лаври протягом ХVIII-XIX століть. (Єфімова, «Печери…», с.25, 27, 39) Це додаткове свідчення того, що мідь вважали цінним металом, придатним для оздоблення релігійних святинь.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
ТЕГИ: державний прапор,прапор України
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.