«Язык мой — враг мой»

2 февраля 2015, 14:41
0
210
«Язык мой — враг мой»

Про що свідчать зміни мовного середовища?

Складна, комбінована структура сучасного Світу передбачає різноманітні віртуальні надбудови над його фізичним виміром, причому таких надбудов може бути безліч, у тому числі практично не співпадаючих з іншими віртуальними світами та з самою об’єктивною реальністю. Показовим прикладом створення такої штучної реальності, яка має лише обмежену кількість точок перетину з фізичною площиною, є світ сучасних російських ЗМІ. Можна було б навести й інші приклади, але саме існування цієї штучної реальності має негативні наслідки для нас з вами та для самої Росії через архаїчність створеної віртуальної надбудови. Крім того, цей приклад яскраво демонструє можливість у короткий термін цілеспрямовано змінити світогляд великої групи людей та об’єднати їх навколо якоїсь ідеї, яка може навіть суперечити загальнолюдським інтересам і цінностям.

На момент написання цього матеріалу керівництво Росії вже чотири рази змінювало інтерпретацію подій під час анексії Криму. Проте зміна правил гри, як елемент стратегії, то тема окремого розгляду, а зараз нас буде цікавити питання: чи був різкий поворот російсько-українських відносин випадковим, чи планувався заздалегідь? На останнє вказує багато речей, наприклад, дата викарбувана на медалі «За повернення Криму». Але чи можна встановити не очевидний час напередодні активних дій, а час зародження самої ідеї перетворення «братнього народу» на «зручного ворога»? При цьому бажано було б спиратися не на суб’єктивні відчуття та спогади про складну історію взаємовідносин України та Росії від самих часів розпаду СРСР, а на об’єктивні факти.

Виявляється, такий аналіз є цілком можливим. Необхідно лише згадати, що будь-які масштабні зміни суспільної свідомості відбиваються на стані мовного середовища і навпаки. Отже, можна віднайти певні слова-сенси, які характеризують зміни світогляду громадян Росії на вищезазначеному часовому проміжку, та надійні джерела інформації щодо частоти вживаності цих слів, а потім прослідкувати часову еволюцію активного словникового запасу росіян та синхронізувати її з історичними подіями.

Проведемо окреслений вище аналіз із залученням таких джерел статистико-лінгвістичної інформації, як частотний словник Національного корпусу російської мови та сервіс Google Тренди. Перший дає можливість заглядати на кілька десятиліть у минуле, бо ведеться з 50-х років минулого століття, але оновлюється, нажаль, з інтервалом у 20 років. Другий, хоча й надає щомісячну статистику, але лише по запитах користувачів пошукової системи Google та тільки з 2004 року. Тут слід зауважити, що завдяки великій кількості користувачів Google та доступності мережі Інтернет широким верствам населення, відповідну вибірку людей можна вважати достатньо репрезентативною для встановлення відносної частоти вживання тих чи інших слів у сучасній мові (точніше їх популярності). Аналіз російськомовного середовища буде проведено з поєднанням (та порівнянням) інформації від Google з інформацією частотного словника Національного корпусу російської мови.

За допомогою рисунку 1 (а) можна встановити, як давно почалися зміни мовного середовища Росії, в якому напрямку вони відбувалися та з якими подіями пов’язані  (тут і далі нас будуть цікавити переважно дати початку масового вживання обраних слів-сенсів, тобто початкові точки кривих). Отже, наприкінці першого строку президента В. В. Путіна виникла потреба у підвищенні його рейтингу, що призвело до появи так званих «національних проектів» (інші мотиви, без сумніву, також були присутні, але усі вони зав’язані на вищеназвану нагальну потребу будь-якого політика залишитися при владі). Ці події супроводжувалися зміною офіційної риторики: поруч із словами як-то «инновация» стають більш частими такі слова, як «фашизм» (поки що для підвищення самоповаги росіян через перемогу над фашизмом у Другій світовій війні).

Відроджується й боротьба з інакомисленням в середині Росії та протистояння Заходу на міжнародному рівні. Як видно з рисунку 1 (б), перше супроводжується укріпленням владної вертикалі (і Православної Церкви) та зростанням вжитку, наприклад, слова «разрешение», а також забороною критики влади, що відбивається на частоті вживання слова «критика» (на нижній частині рисунка 1 (б) можна бачити, що доля власне російських запитів по цьому слову незначна). Згодом, лише словесні дуелі на міжнародній арені вже не можуть задовольнити зростаючі амбіції Росії та потреби її керівництва у популярності (зауважимо, що ціни на енергоносії у цей час зростають так само, як і амбіції Росії) і активний словниковий запас росіян збагачується такими словами, як «принуждение, Российская империя, хохлы», а також збільшуються частоти слів «православие, прошлое, традиция». Наведені в таблиці дані частотного словника цілком підтверджують зроблені за даними Google висновки. Більше того, вони дозволяють стверджувати, що запит на такі зміни був саме з боку держави, адже темпи зростання ужитку цих характерних слів у публіцистиці (яка і виконує державне замовлення) значно вищий, ніж у художній літературі, яка, здебільшого, відображає частотність (актуальність) вже сприйнятих суспільством слів-сенсів.

Як можна бачити з рисунка 1 (а), інтенсивне накопичення напруги невідповідності віртуальної російської реальності та реального світу тривало приблизно з кінця 2006 року (про це можна судити по часу активізації слів «принуждение, Российская империя, хохлы»). Перший прорив у реальність міжнародних відносин світоглядних (і мовних) змін у російському суспільстві відбувся наприкінці 2008 року під час російсько-грузинського конфлікту (приуроченого до виборів президента Д. А. Медведєва). Відповідний сплеск уживаності слова «принуждение» (звісно, до миру) показаний стрілкою на кривій 3. Незадовго до активної фази у війні з Грузією починається накопичення аналогічної напруги щодо України через створення негативного образу «хохла» не тільки в російському, а й в українському медійному просторі.

Отже, суспільна думка як росіян, так і значної частини українців довго і цілеспрямовано готувалася до подачі образу «хохла-фашиста», що і розпочалося під час другого Майдану та триває досі (див. сплески вживаності відповідних слів в околі 2014 року). Варто також відзначити, що інтенсивність вжитку слова «хохлы» зросла задовго до початку подій на Майдані (тенденція прослідковується ще з початку 2012 р., а більш динамічний ріст — з літа 2013 р.). Усе це свідчить про свідомо і заздалегідь спланований керівництвом Росії акт агресії щодо України. Можливо, Майдан вніс певні корективи в дії Росії, прискоривши їх та не давши якісно підготувати широкі маси населення цих країн до ще більш масштабного втручання у справи «братнього народу». Але ймовірна зміна акценту щодо приводу втручання не виправдовує агресора, а лише свідчить проти нього.






Рисунок 1. Зміни у частоті вживання деяких «світоглядних» слів російської мови в пошукових запитах Google та географічний розподіл останніх. 



Слід зазначити, що перший (грузинський) викид накопиченої енергії невідповідності фізичної та штучно створеної реальностей не тільки не зруйнував, а, навпаки, зміцнив останню, причому, не тільки в середині Росії, а й поза її межами: Росію стали приймати за супердержаву не тільки росіяни, а й багато мешканців інших держав світу. Таким чином, описаний ефект є одним з доказів можливості шляхом зміни мовного середовища (а фактично складу активних сенсів) змінювати фізичну реальність.

Те, що сьогодні відбувається у стосунках між Росією, Україною і рештою Світу є лише наслідком обраної ще на початку 2000-х років стратегії на просування імперської ідеології всередині Росії та за її межами. Ця стратегія у своїх активних фазах одержала різні назви – гібридна, інформаційна чи цивілізаційна війна, але й без гучних назв не може не дивувати той факт, як слово (навіть неправдиве), яке є чи не єдиним оплотом альтернативної, віртуальної реальності, може легко змінювати реальний Світ, навіть попри його пручання. Світова спільнота тільки-но починає осмислювати ті механізми зміни реальності, які необачно запустила Росія. Необачно, бо маятник, що підштовхнула російська пропаганда, неминуче має хитнутися в протилежний бік, як тільки сила, що його відхиляє від рівноваги, навіть не ослабне, а хоча б перестане зростати.

Нажаль, така жорстка інформаційна обробка населення цілої країни може підняти його на війну за примарні ідеали, але не може сприяти розвитку когнітивних можливостей людини (адже базується на їхньому навмисному пригніченні), про що свідчить, зокрема, зростання популярності багатьох запитів по «світоглядних» словах на рисунку 1 та останніх шести слів в таблиці (тут вважається, що будь-які відхилення від науково-філософського світосприйняття зменшують когнітивні можливості окремої людини та суспільства в цілому). У цьому зв’язку не можуть не турбувати заяви українських можновладців щодо необхідності протиставити російській пропаганді відповідну українську антипропаганду. Це не може дати позитивного ефекту в середині країни, оскільки людей, що оброблялися більше 10 років російською пропагандою не можна переконати будь-яким «фактажем» (вони знаходяться у стані некритичного світосприйняття, як члени тоталітарної релігійної секти), а от знизити когнітивний рівень громадян, які й без антипропаганди не підтримують Росію, цілком можливо (гадаю, саме на це і спрямовані зусилля влади). Достатньо було б пропаганди на міжнародному рівні та блокування російських й правдивості українських ЗМІ всередині країни.

Показовими є й зміни мовного середовища України. Як можна бачити з рисунка 2, такі слова-сенси, як «схід, регіони, державна мова» різко підвищили частотність вжитку (популярність) не випадково, а скорельовано як між собою, так і зі словом «хохол» (та іншими сенсами, що підкидала усім російська пропаганда, див. рис. 1 (а)). Це безпосередньо вказує на єдине джерело їхньої актуалізації. Навряд чи варто ще раз називати це джерело чи нагадувати, яка політична сила активно сприяла сепаруванню населення України за цими сенсами, але можна зазначити іншу цікаву деталь. Росія часто пояснює свою агресію необхідністю реагувати на загрозу, яку становить для неї європейський вектор, який нібито обрала Україна. Як видно з рисунка 2 слово «євроінтеграція» (крива 5), не дивлячись на прийняття відповідного офіційного курсу країни ще в 1998 році, до 2012 року практично не згадувалося. Лише з цього року в Україні розпочинається більш-менш активна пропаганда європейського шляху розвитку, сам факт активізації якої може бути пояснений або тим, що В. Ф. Янукович з командою зарано «вкрай знахабніли» і вийшли з-під контролю Кремля (почали торгуватися «хто більше запропонує: Європа чи Росія»), або і це нагнітання напруги у міждержавних відносинах було елементом стратегії Росії і певною мірою контролювалося нею.


 

Рисунок 2. Зміни у частоті вживання деяких «світоглядних» слів української мови в пошукових запитах Google та географічний розподіл останніх.


Отже, події в Росії, з одного боку, чітко доводять, що цілеспрямоване налаштування мовного середовища (актуалізація певних сенсів та вивід відповідних їм слів до верхньої частини списку активного словника середньостатистичної людини) може змінювати як реальність, так і самих носіїв мови та відповідної ідеї (в даному випадку імперської ідеї), яка народжується, функціонує і видозмінюється саме в мовному середовищі. З іншого боку, вони свідчать, що мова здатна сама розповісти про маніпуляції з нею та її носіями в стилі «розділяй і володарюй». Для правлячої верхівки Росії, яка показово пишається «великим и могучим русским языком», сама її мова стає її ворогом і свідчить проти неї. До речі, саме в російській мові вислів «язык мой враг мой» набуває нового сенсу, співзвучного віртуальному російському сьогоденню.

Проте, поставити крапку в штучно створюваній пропагандою проблемі датування початку ворожих дій Росії по відношенню до України не є самоціллю. Сьогодні через посилення української пропагандистської машини відбувається викривлення картини світу й у громадян України, що призводить до пригнічення їхніх критичного сприйняття все ще клептократичної влади та спроможності змінювати країну. Отже, усі ми маємо жити і діяти так, щоб нам ніколи не було соромно за свідчення нашої мови про зміни світогляду українців.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.