Йосип Віссаріонович Сталін помер 5 березня 1953 року. З цього моменту в СРСР розпочинається етап суперечливих і неоднозначних спроб перетворення тоталітарних устроїв.
Насамперед зміни проявилися в повній лібералізації всіх сфер суспільного життя. Цей процес найактивніше розпочався після XX з´їзду КПРС (лютий 1956 p.), на якому проголошувалося повне розвінчання культу особи Сталіна, а також брався курс на десталінізацію. Доповідь Хрущова сколихнула радянське суспільство, багато хто засуджував її. Однак деякі дослідники вважають, що спроби реорганізації системи розпочались ще до цього. Саме в 1953—1955 pp. було зроблено спробу перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління. Найпершим ініціатором «припинення політики культу особи» став Г. Маленков. Таким чином, Сталін став жертвою власних злочинів.
Уже на початку десталінізації в Україні відбулися значні зміни. Цей період характеризувався припиненням кампанії проти націоналізму, певним уповільненням процесу русифікації, зростаючою роллю українського чинника в різних сферах суспільного життя. Після обрання першим секретарем ЦК КПУ українця О. Кириченка пішла широка хвиля висунення представників місцевої влади на керівні посади. Тому на 1 червня 1954 року у ЦК КПУ українців було 72%, у Верховній Раді УРСР — 75%, а серед відповідальних за великі підприємства — 51%. У 1958 р. українці становили 60% членів КПУ.
У 1954 р. відбулося церемонне святкування 300-річчя возз´єднання України з Росією. Центральною подією ювілейних торжеств стала, безперечно, передача 19 лютого 1954 року Криму зі складу РРФСР до УРСР, пояснивши це наступним формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР». Хоча мотивація цього рішення, незважаючи на його пропагандистський присмак, не викликає сумнівів, важливою проблемою в процесі входження Криму до складу УРСР був і лишається етнічний склад населення цього регіону (1959 р. українці становили 22,3%, а росіяни — 71,4% мешканців Кримської області).
Позитивним зрушенням суспільно-політичного життя стала часткова реабілітація жертв сталінських репресій. Починаючи з 1956 р. було перевірено справи, сфабриковані у 1937—1938 роках. Багато несправедливо засуджених укр. письменників, митців та деяких учених, більшість репресованих за час «культу особи» Сталіна, були реабілітовані.
XX з´їзд КПРС став сильним поштовхом до розпочинання і поглиблення процесу лібералізації. Однак можна дати різну оцінку виступу Хрущова. Його доповідь змалювала новий образ Сталіна - образ тирана, який день за днем створював культ власної особи, образ некомпетентного диктатора, який не бажав нікого слухати, "відірваного від народу" і винуватця катастрофічного економічного становища країни. Доповідь була насичена деталями, які шокували аудиторію, але в той же час в ній, безумовно, бракувало чіткості, інформація, що містилася в ній, часто була абстрактною, приблизною і неповною. Проте ця доповідь принесла Хрущову хоч і невелику, але все ж перемогу у боротьбі за владу.
Значним позитивним моментом стало те, що відбулося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя після смерті Сталіна. Наприклад, протягом 1953—1956 pp. в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій. У 1957 р. збільшились юридичні права республік — вони отримали право вирішувати питання обласного, крайового адміністративно-територіального поділу, приймати громадянський, карний та процесуальний кодекси тощо. Згодом було розширено фінансово-бюджетні права республік, а також права щодо поточного і перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, використання капіталовкладень тощо.
Крім цього, у період «хрущовської відлиги» активізувалась діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то наприкінці 1955 р. — вже 29. Пожвавлюється міжнародний туризм: 1953 р. УРСР відвідало 805 туристів, 1955 р. — 1390, 1958 р. — 23 054. Отже, певні зрушення відбулися. Хоча, все ж, дипломатична й міжнародна діяльність УРСР відповідала дипломатичним позиціям СРСР, була досі значно обмеженою та незначущою.
У СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури у міністерствах, відомствах та місцевих органах управління, що дещо послабило тиск командно-адміністративної системи на різні сфери суспільного життя. Згідно з постановою ЦК КПРС (січень 1957 р.) було суттєво розширено компетенцію місцевих рад щодо планування, будівництва, бюджетно-фінансових справ та ін.
Більшість дослідників підтримує думку, що хрущовські реформи й перебудова не відобразились на вже існуючій сталінській системі. Проте це твердження необхідно дещо уточнити. Звісно, командно-адміністративна система залишилася, але її головний принцип — централізм — зазнав значної трансформації, адже основним принципом перетворень, була хоча й обмежена та непослідовна, але децентралізація.
Також за часи Хрущова був створений ґрунт для діяльності інтелігенції, більш-менш надавалося право поширення інших поглядів та виявів активності інакодумців. Проте опозиційні системі процеси призвели на початку 60-х років до нестабільності у суспільстві, що дало змогу супротивникам Хрущова перейти в наступ і в жовтні 1964 р. усунути його від влади.
3 одного боку, 50-ті pp., особливо їхня друга половина, виявилися найбільш успішними за довгі роки в розвитку народного господарства як радянської України зокрема, так і СРСР у цілому. Реформи дали поштовх виходові країни з кризи. Відбулася деяка децентралізація управління народним господарством, регіонам було надано обмежену господарську самостійність. Україна почала проводити більш самостійну економічну політику. Поліпшилася кооперація та поділ праці в регіонах, покращилися умови праці трудящих, зросли доходи населення, підвищився рівень його життя.
Значно зміцнився промисловий потенціал УРСР. У 1959 р. в Кременчуці вийшов із заводу перший самоскид «КРАЗ». Дав свою першу продукцію Новокриворізький гірничозбагачувальний комбінат, у Новомосковську (Дніпропетровська область) - найбільший у Європі цех з виробництва електрозварних труб. У 1960 р. в Україні було запущено перший атомний реактор, у Кривому Розі задута найбільша у світі доменна піч «Криворізька-Комсомольська». Але цього ж часу були споруджені гігантські підприємства хімічної нафтопереробної промисловості, які своїми величезними і постійно зростаючими відходами різко погіршили екологічне становище в Україні. Наприкінці 50-х pp. середньорічний темп приросту національного доходу СРСР збільшився до 9%. Але вже на початок 60-х pp. ці показники зменшилися до 4,4%.
3 другого боку, реформи М Хрущова не торкалися політичної сфери (тоталітарного режиму, основ командно-адміністративної системи, зберігалася монополія компартії на владу). Унаслідок половинчастості і непослідовності реформ в економіці кардинальних змін не відбулося. У промисловості реформи обмежилися реорганізацію управління. У реформуванні народного господарства перевага віддавалася розвитку важкої промисловості, куди направлялася більшість коштів державного бюджету, а легка і харчова промисловість розвивалися за залишковим принципом. Послабшали господарські зв'язки між окремими регіонами. Реформування в економічній, суспільно-політичній, соціальній сферах відбувалося непослідовно, хвилеподібно, а інколи навіть авантюрно. Народне господарство продовжувало розвиватися екстенсивним шляхом.
Можна підвести підсумок, що основними причинами усунення М. Хрущова від влади стало неоднозначне сприйняття суспільством критики культу особи Сталіна; кардинальні спроби реформування суспільства, які суттєво торкалися інтересів номенклатури; непослідовність, половинчатість і суперечливість рішень, що дезорієнтували та певною мірою деморалізували суспільство; значне скорочення армії наприкінці 50-х — на початку 60-х років, що викликало невдоволення серед офіцерів та генералів; відчутне погіршення соціально-економічного становища населення; крах базових реформаційних починань (збільшення імпорту зерна, підвищення цін на м’ясо-молочні продукти); формування нового культу — культу особи М. Хрущова.