ВОЛОДИМИР БОНДАРЕНКО,ВЯЧЕСЛАВ ЛУКІЯНЧУК. СЕНСАЦІЯ!ЗАКОН ЛЮБОВНОГО ПЕНДЕЛЯ ДІЄ!!!

17 августа 2014, 10:56
политтехнолог, журналист
1
247

ДРУЗІ,ми відкрили новий ЗАКОН ЛЮБОВНОГО ПЕНДЕЛЯ.Він про те,як в стилі Д"Артаньяна підкорити із трьома екю в кишені і рекомендаційним листом підкорити ПАРИЖ :)Читайте та насолоджуйтесь


 “Закон любовного пенделя”
Або як трьома екю в кишені підкорити Париж

Виховання дітей і в наш час залишається актуальною проблемою. Усі люблячі батьки, сподіваються, що їхнє дитя виросте справжньою особистістю, реалізує себе і буде добре жити. І кожен розуміє, що для цього потрібно докласти зусиль, а саме - навчити та виховати. У зв’язку з поглибленням глобалізаційних процесів та все більшої інформатизації  сучасного світу, кожна родина обирає свій варіант виховання. Хтось знайомиться і впроваджує зарубіжні моделі, а хтось дотримується традиційних вітчизняних.
Наприклад, японська модель, яка спрямована на формування щасливої, гармонійної та успішної особистості, передбачає три ступені.  
Перша – ступінь вседозволеності (до 5 років). Батьки не пригнічують волю малюка, для того щоб дитина мала можливість проявляти свої бажання займатися чимось певним і у неї не зароджувалося сумнівів у своїх силах. Друга ступінь – “рабства” (від 5-15 років). Для дитини вводиться жорстка дисципліна. Також в цей період, батьки дають зрозуміти, що всі рівні і мають однакові умови, незалежно від походження. Третя ступінь – “рівності”. В цей період до дитини відносяться як до дорослої людини, яка повинна нести відповідальність за себе, за свою сім'ю і за державу в цілому.
    Інша модель – американська, сформована під впливом європейської. В Європі та  у США в питаннях виховання дітей більше уваги приділяється таким поняттям, як особистість дитини, її гармонійне пізнання світу, дитяча самооцінка. Так як і в європейській системі, індивідуальність малюків і свобода в діях займають перше місце в американській системі. Громадяни Америки зуміли виробити в собі унікальний набір якостей, завдяки яким їх можна ідентифікувати у будь-якій країні світу: це розкутість, вміння без паніки виходити зі скрутних ситуацій та відчуття повної внутрішньої свободи у поєднанні з підкресленою політкоректністю та законослухняністю. Основи подібного менталітету закладаються з ранніх років.
Виховання в сім'ї - важливий аспект для американців. Батьки, навіть зайняті і поглинені роботою, вважають своїм неодмінним обов'язком приділяти якомога більше часу своїм дітям, цікавитися їх успіхами і розвитком, вникати в їхні захоплення і проблеми. Ще однією ознакою цього підходу до виховання є його неформальність і упор на практичні знання і навички. Курс на прагматизм, іноді на шкоду теоретичним знанням, обумовлений американським менталітетом. Основне правило системи виховання - будь-яке покарання має супроводжуватися докладним поясненням його мотивів. Американськими психіатрами доведено, що після розмови з дитиною, задумане покарання здається невиправданим.
Китайські батьки і педагоги не обтяжені такими дивними для них проблемами, як тендітна дитяча психіка. Головним у вихованні в Китаї вважається висока мета і наполеглива праця в її досягненні. Жорсткість у вихованні дітей в Китаї можна пояснити амбітністю держави в цілому, як лідера в темпах розвитку і зростання.  Педагоги в Китаї вважають, що на Заході переоцінюють роль дитячої особистості.
Перед українськими сім’ями постає питання – як виховати дитину-чемпіона, талановиту особистість чи просто успішну людину. Впровадження в Україні зарубіжних моделей виховання є ризикованою справою, адже найкраще те, що вже випробуване століттями і підкріплене народними традиціями. Звісно ніхто не забороняє експериментувати. Але варто враховувати, що дитина виховується не лише у сім’ї, але й у суспільстві, де є свої правила, звичаї, моральні та культурні цінності.
Нещодавно у соціальних мережах натрапив на історію – не факт, що правдиву, можливо просто анектот. Так от. Їхала собі дівчина в громадському транспорті, на одній із зупинок увійшла мати з дитиною і сіла поряд з  нею. Дитина, віком близько 4-ох років навмисно зачіпала  дівчину руками за волосся та била ногами.     Мати на це ніяк не реагувала, а коли дівчина зробила зауваження – жінка відповіла, що виховує дитину за новою методикою вседозволеності. Тоді юнак, який спостерігав за цією картиною, підійшовши до жінки, витягнув жувальну гумку з рота, приліпив їй до чола і сказав, що батьки виховували його за такою ж методикою. Ось такою може бути реакція нашого суспільства на “заморські” традиції))).
В українському, як і у багатьох інших суспільствах, часто застосовуваний метод “чарівного” або “любовного пенделя”. Усі нормальні батьки хочуть, щоб їхня дитина виросла успішною та порядною людиною. Однак, часто надмірна батьківська любов до свого чада обертається трагедією для родини.  Добре коли дитина сама по собі вмотивована, амбіційна, знає чого хоче в житті. Побачила, наприклад, по ТВ відому зірку шоу-бізнесу й захотіла бути як вона, чи зацікавилася якимось видом спорту. А якщо дитина не знає чого вона хоче від життя? Ось так постає запитання – як допомогти дитині стати на праведний шлях? Чим можна вмотивувати дитину, щоб у неї завжди була жага до перемог, прагнення до самовдосконалення, пошуку?
Ви коли-небудь себе запитували – чому деякі народи світу залишилися на первісному рівні розвитку?  Наприклад, папуаси Нової Гвінеї, або чукчі та інші народи тундри? Та тому, що їм природа дала все необхідне. Такі ж нації як греки, сучасні європейські народи – постійно відчували нестачу ресурсів – і тому мусили постійно розвиватися, боротися за своє виживання. Цю закономірність можна перенести і на сім’ю. Часто бувають випадки, коли дитина бачить, що все є, на все подальше життя вона забезпечена і у неї зникає стимул до розвитку, самовдосконалення. І навпаки, діти в сім’ях з малим достатком, роблять все для того, щоб вирватися з бідності.
Серед знайомих, родичів чи друзів, ви можете спостерігати ситуацію, коли дитина в сім’ї – “пуп Землі”. З ранніх літ її привчають до того, що за неї все буде вирішено і зроблено. Таких дітей оберігають від фізичних навантажень, не карають у разі провини. З такої дитини зазвичай виростає “кімнатна рослина”. Таким дітям важче пристосовуватися до навколишнього світу. Їм важче лагодити з однолітками. Вони не проявляють ініціативи, чекають дій від інших. Зі школою домовляться, в університет пропихнуть, на роботу влаштують.
Тому, щоб цього не допустити дитину змалку треба привчати до самостійності. Вона може проявлятися не лише у перекладанні на малюка фізичної домашньої праці, але й у постановці спеціальних завдань, для розв’язання яких необхідно напружити мозок, проявити кмітливість.
Прикладом успішної людини можна вважати Рональда Рейгана. 40-ий Президент США народився у бідній родині, батько був алкозалежним. Тому Рональд, щоб допомогти родині почав працювати з 15- ти років. Про сценічну кар’єру він мріяв з дитячих років. До того як став актором він працював  рятувальником і ведучим на радіо, спортивним коментатором. Співпраця з голівудськими кінокомпаніями додала йому досвіду. Згодом він пішов у політику. Був губернатором штату Каліфорнія і врешті два Президентських терміни. Приклад цього діяча показує, що не важливе походження, а все залежить від самої людини – хоче вона чогось досягнути в житті чи ні. І “любовний пендель” у випадку Рейгана був створений життєвими обставинами.
Навчання беруть на себе соціальні інститути – дитячі садки, школи, професійно-технічні училища, університети. Але виховання – все одно повинне бути на батьках. Вони є найкращим прикладом для своїх дітей. Багато що передається на генетичному рівні, але з віком додаються соціальні чинники. Виховання дитини можна назвати вихованням власної особистості. Коли мами й тата прагнуть донести щось лише шляхом слів, то це малоефективно. Малюк, перш за все, дивиться на вчинки батьків, а не на слова, тому дуже важливо бути взірцем у всьому.
    Такий соціальний інститут, як гурток позашкільної освіти теж може допомогти із самовизначенням. Це можуть бути спортивні секції, музичні ансамблі, а в літній період – оздоровчі табори. По-перше, тут може розкритися талант у дитини, по-друге – прагнення бути найкращим серед однолітків – теж надихає на активні дії і перемоги. А по-третє, “товариші виховують набагато краще, ніж батьки, бо їм не властива жалість” – так казав французький письменник Андре Моруа. Тому поза “зоною домашнього комфорту”, де під боком немає батьків, можна чомусь навчитися.
“Закон любовного пенделя” використовується, коли треба підштовхнути дитину до дії, тобто до самостійного прийняття рішення і прояву ініціативи. Важливо, щоб дитина швидше навчилася аналізувати свою поведінку. Атмосфера любові, яка панує в родині, допомагає виростити з малюка повноцінну, врівноважену і добру особистість.  При цьому “чарівний пендель” не суперечить цьому, а навпаки доводить, що батьки, йдучи на такий крок, роблять це з любові до власної дитини. Цей метод можна порівняти з тим, як інколи навчають плавати – кидають дитину у воду і спостерігають.
“Успіх не прийде до Вас. Ви самі повинні дійти до нього” (Марва Коллінз). Дуже важливо цю тезу донести до дітей, щоб вони якомога скоріше налаштовувалися на важку працю, і над собою в тому числі. Не має бути жодних ілюзій, що життя поставить все на своє місце чи щось десь вирішиться само собою.
Таким чином, немає єдиного рецепту виховання майбутніх чемпіонів.   Батьки мусять самостійно визначитися, яким чином підштовхнути своїх нащадків до успіху. Можна спробувати зарубіжні методики, а можна вітчизняні. Можна продемонструвати шлях до успіху на власному прикладі, а можна навести приклад з історії життя видатних людей. Бути першим - має бути у крові майбутнього чемпіона. Метод “любовного пенделя” є універсальним у будь-якій моделі виховання. Кожна сім’я, виштовхуючи дитину у дорослий світ, робить це з любов'ю, оскільки бажає при цьому добра, хоче щоб вона скоріше стала самостійною, ініціативною, прагнула до перемог. Тобто на запитання – як виховати чемпіона? – найкраща відповідь – пендель, пендель, і ще раз пендель))).
 Саме так і був вихований Д»Артаньян із провінції Гасконь ,який приїхав підкорювати Париж із трьома екю і рекомендаційним листом.І саме завдяки своєму характеру він підкорив не лише Париж ,а й серця багатьох чіитачів а же потім і глядачів усієї планети.
Володимир Бондаренко,президент Інституту політичних та маркетингових досліджень імені Тараса Шевченка,
Вячеслав Лукіянчук,історик

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.