Дискримінація ліворуких (шульг): історико-лінгвістичний контекст

28 июля 2014, 13:22
голова громадської організації "Інститут суспільних ініціатив", юрист
0
37

«У наші часи розквіту західних демократій уже ніхто не веде битви проти шульг», - писав французький дослідник П'єр-Мішель Бертран у книзі «Дзеркальні люди. Історія шульг».

Справді, сьогодні виглядає дикунською спроба вчителів чи батьків змусити шульгу писати правою рукою.

Хоча, наприклад, за даними нейрофізіолога В. А. Арапетян, ще недавно (1990 рік), якщо серед 7-9-річних респондентів було 13,3% хлопчиків-шульг і 10% дівчаток-шульг, то в 14-15-річному віці ліворуких хлопчиків було лише 4,4%, а дівчаток – 4,1% (Айрапетянц В.А. Функциональная асимметрия мозга и некоторые проблемы обучения леворуких детей. – СПб.: Вектор, 1987. С. 21); ці показники свідчать про активне перевиховання й про те, яка мізерно мала частина шульг може захистити своє право на ліворукість. У будь-якому разі, шульги – соціальна меншість, хоча доволі чисельна(13-16%) і, за підрахунками зарубіжних дослідників, постійно зростає (у 1928 році -4%, 1940 році – 7%, 1988 році – 13%, сьогодні ж на планеті близько 600 мільйонів шульг. Із них 25 мільйонів живуть у США, 15 – Бразилії, 13 – Росії, країнах ЄС – до 74 мільйонів. Понад 100 мільйонів шульг живуть в Індії, Китаї та Індонезії). Зростання кількості шульг вчені пов'язують з покращенням медичного обслуговування та зменшенням кількості смертності серед новонароджених, розвитком науки, культури, спорту, появою спеціальних інструментів та предметів побуту для шульг, та головне – з тим, що дітей-шульг перестали перевиховувати на праву руку, тобто зменшився «культурний» тиск.

Цікаво, що, незважаючи на те, що в середні віки ліворукість часто трактували як одержимість дияволом, найсильніший тиск на шульг припав на другу половину ХІХ та першу половину ХХ століття. І саме «просвітництво» відіграло тут свою похмуру роль: мода на науковий догматизм (включаючи біологічний детермінізм та теорію про соціальні патології) призвела до визнання ліворукості проявом дегенеративності, а поширення публічної шкільної освіти стало інститутом повсюдного «виправлення» нещасних шульг. Якщо є ще сумніви, що наукові теорії можуть підводити базу під найархаїчніші стереотипи, то достатньо навести слова професора французької медичної академії О. – М. Ланнлонга, написані в 1905 році: «Теорія ліворукості, яку я називаю патологічною, краще демонструє існуючі відношення між цією фізичною аномалією та розладами ментального характеру, як-от: злочинність, безумство, епілепсія та слабоумство, поширеним супутником яких вона є» (Безруких М.М., Ефимова С.П. Ребенок идет в школу. – М., 2008. С. 15). Ще в 1935 році в журналі «Русская клиника» була опублікована стаття доктора А. А. Капустіна про дітей, які проходили неврологічне обстеження. Серед них виявилося 0,7% шульг, про яких цей шарлатан від науки написав: «Діти – шульги у своїй більшості є дегенератами, обтяженими грубими клеймами виродження, і слабко обдарованими» (Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. – СПб.: Питер., 2006. С. 89). І пише це не схоласт із темного середньовіччя, а «вчений» з епохи космосу, турбореактивних двигунів та ядерної енергії!

Є достатньо прикладів того, наскільки глибоко в нашій мові та культурі вкоренилася перевага правого над лівим. Але ідея, що саме культурні переваги правої сторони посилили фізіологічну схильність робити все правою рукою, а не навпаки, видається спірною. Ліворукість століттями залишається загадкою, яка притягує увагу. Існують різні думки з приводу виникнення забобону, пов’язаного з явищем ліворукості. Одна з них – припущення американського вченого К. Сагана: ліва рука могла вважатися «нечистою» через те, що використовувалася для гігієнічних процедур, а права лише для їжі й привітань, що певною мірою захищало людей від поширення хвороб. Древність походження цього забобону достатньо переконливо підтверджується лінгвістичним аналізом. В англійській мові в більшості технічних контекстів замість слова лівшаleft-handed») використовується слово лівостороннійsinistral»), похідне від латинського слова «sinister» - зловісний (похмурий). У багатьох європейських мовах слово «право» є не лише синонімом правильності, але також вживається на позначення влади й правосуддя. У німецькій та нідерландській мовах – «recht» (право, правовий, юридичний), французькій – «droit» (прямо, право, правовий), іспанській – «derecho» (право, правовий). У більшості мов слов'янської мовної групи корінь «прав» використовується в словах, що мають значення правильності й правосуддя. Історично склалося, що бути правшею означає також «бути кваліфікованим, умілим, спритним». Латинське слово «dexter» («правий») означає правшу як спритного. Іспанський термін «diestro» має два значення: «правша» і «кваліфікований». На ірландській мові «deas» означає «правильну сторону» і «хороший», а слово «Ciotog» - ліва рука, пов’язане зі словом «ciotach», яке має значення «незграбний», «незручний». Англійське слово «sinister» («зловісний») походить від латинського «sinister-tra-trum», яке первісно означало «лівий, лівосторонній», набувши згодом значення «злий, невдалий, нещасливий». У той же час слово «sinister» походить від латинського «sinus», що означає «кишеня». Традиційна римська тога мала лише одну кишеню, яка для зручності користування була розміщена на лівій стороні. Сучасне італійське слово «sinistra» має два значення: зловісний і лівий. Німецьке слово «links» означає «зліва». Прислівник «link» має значення «хитро, лукаво, крадькома», а дієслово «linken» - обдурювати. Голландський вислів «twee linkerhanden hebben» («мати дві ліві руки») означає «бути незграбним». Оскільки всі наведені слова є давніми за походженням, то вони підтверджують теорії, які вказують на глибоке коріння домінування праворуких у суспільстві. У португальській мово слово на позначення шульги – «canhoto» - колись використовувалося на позначення диявола, а «canhestro» - слово, яке позначає незграбу. У Древньому Китаї ліва сторона вважалася «поганою»; так, фраза «ліва дорога» означає незаконні чи аморальні шляхи (засоби). Норвезькою мовою вираз «venstrehandsarbeid» («ліва робота») означає «те, що зроблено незадовільним способом», «keivhendt» походить від норвезьких слів, що означають «неправильна рука». Навіть «ambidexterity» свідчить про упередження – «кваліфікацію з обох сторін» (латинське «dexter» означає «право, правий»). Та й український прикметник «лівий» не віщує нічого хорошого. У політиці – екстремізм, у побуті – «лівий» товар, відверта халтура. «Лівизна», хай і дитяча, все ж хвороба, як відзначав в одній зі своїх праць вождь світового пролетаріату. Безліч традицій, ритуалів, вірувань оспівувало благородство правої руки. Наприклад, вважалося, що сидіти праворуч господаря дому почесніше, ніж ліворуч. У Московській Русі дитину, яка зачерпнула щі зі спільної миски лівою рукою, одразу ж били по чолі величезною батьківською ложкою. Якщо все валилося з рук, кивали на прикмету: зранку встав з лівої ноги. Про невдаху говорили, що його доля складається так тому, що його хрестив священик-лівша. Легенда про рукостискання, зароджена в Древньому Римі, вказувала на те, що протягнута права рука свідчила про добрі наміри: так людина демонструвала відсутність в руці меча чи стилета. Натомість шульга при рукостисканні, протягуючи праву руку, міг спокійно стискати зброю в лівій руці, заподіюючи згодом смертельні рани супернику. Шульг часто наймали для вбивств, звідси – упередження до всіх ліворуких. Середньовіччя й інквізиція XVIXVII століть звинувачували шульг у пособництві дияволу. Вважали, що час для шульг протікає в зворотному напрямі, тому всі вони мають здібності до магії й окультизму. Недарма із середньовічних трактатів можна дізнатися про те, що диявол – шульга, який стоїть за лівим плечем людини, у той час як за правим стоїть ангел: «Як чесноти зосереджені в нас із правого боку, так і наші гріхи знаходять зліва. Хитрість, обман, брехня, зверхність, гординя приховуються у нас зліва», - читаємо в проповіді Петра Хризолога, єпископа Равенни. За середньовіччя відсоток шульг серед населення скоротився до 5%. Шульги, які зуміли вижити в ці роки, були найбільш винахідливими особистостями, які маскували свою ліворукість. Тому природний відбір не ослабив шульг, а, навпаки, кристалізував їхні таланти: постала ціла  плеяда видатних діячів мистецтва, культури, науки.

У Древній Греції вважали, що шульга приносить щастя, можливо, через споріднення з богами, які мали б чимось відрізнятися від людей. Так само вважали й індуси. Але, як бачимо, йдеться про рідкісний виняток. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости науки
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.