Наше сьогодення

9 апреля 2012, 14:17
Громадський діяч, приватний підприємець, студент КНТЕУ.
0
633

Із життя околиць мегаполісів...

Щодня з екранів телевізорів, зі шпальт газет і часописів нам намагаються “впарити” найрізноманітніших “героїв”: продажних політичних діячів, бездарних поп-зірок, тупих “мажорів”, схиблених збоченців та інший, вибачте, людомотлох. От на кого потрібно рівнятися, ким варто пишатися і якої висоти потрібно досягати сучасному молодому українцеві! Героїзація подібних маргіналів – данина маскультові, який роз’їдає наші мізки та паплюжить свідомість, змушуючи відмовлятися од правдивої системи моральних якостей на користь низькосортного лайна. Та справжні герої не вимірюються баблом або кількістю крутих автівок по триста тисяч баксів за штуку… Хочете бачити невизнаних звитяжників прихованої боротьби за життя – завітайте на спальний район великого міста. 

Сірі стіни п’яти- та дев’ятиповерхівок, ближче до долу записані балончиками, а до даху – полущені через дощі, задають ритм життю на околиці мегаполісу. Аранжування накладає ніби бомбами роздовбаний асфальт під ногами, соло виконують переповнені гнилі сміттєві баки… А голосом у цій сумній пісні є самі мешканці спальних районів – од молодих до старших. Вони боряться за своє місце під сонцем, долаючи на своєму шляху і бідність, і біду, і безсилля… 

Важко осягнути стиль життя міських околиць людині, якій було все дано від самого початку. Тут заплатив батько, там “підкинули” інші родичі – і все чудово, життя сприймається легко і безтурботно. Якщо синуля або донечка вляпається в чергове лайно, то багата родина неодмінно відмаже од будь-якої відповідальності, залагодить усі питання та пустить свою дитинку на гульки далі, попередньо напхавши її гаманця зеленими грішми… 

А що ж діється буквально за кілька кварталів далі “вглиб”? Люди, руйнуючи власну світлу мрію, спиваються. Діти-сироти по підвалах нюхають клей. Найулюбленішими забавками підлітків є пиво, цигарки та наркотики. Не минає жодного дня без того, щоби когось забрали до лікарні з поламаними ребрами. З припаркованих “дев’яток” крізь розбите скло забирають магнітолу… І це для цих районів є справами звичними. Тут освітою вважаються не приватні ВНЗ, а дев’ять класів школи з дальшим навчанням у ПТУ – і це в ліпшому разі; життєвий досвід дають не клуби, бутіки, дискотеки чи закордонні курорти, а бійки, “прийоми” в міліції та повчання старших о третій ночі на сходовій клітці багатоповерхівки. 

Такого не показують у 3D-кінотеатрах… Злий сарказм вулиці можна зрозуміти лише поживши тут більшу частину свого життя. Якщо вмієш виживати на околиці міста і користуєшся повагою мешканців свого кварталу, то жодна життєва ситуація не стане на заваді у твоєму прагненні зробитися кращим. Закомплексованим і сором’язливим тут не місце; ці риси швидко вибиваються з тебе сильнішими. 

Ви можете як завгодно ставитися до тих, кого звикли називати “бидлом” і “люмпенами” при першій же зустрічі. Проблема людей в тому, що вони бачать лише наслідки, але забувають про наявність причин. Неймовірно легко зневажати наркомана через те, що він – наркоман. Та чи поцікавитеся ви, що ж довело його до таких крайнощів? Ні, злякаєтеся, оскільки може виявитися, що в аналогічній життєвій ситуації ви на місці цього наркомана просто вкоротили би собі віку… Людині страшно визнавати власну безпорадність. 

Спальний район не пробачає кількох речей: брехні, зради, слабкості, пристосуванства та нерішучості. Чи маємо право ми засуджувати такі “заповіді”, бо ж самі часто-густо керуємося ними у повсякденнім житті! Згадаймо, як ми ставимося до брехунів – призирливо, зверхньо і таке інше. На околицях усе те саме, от тільки покарання за відступництво там значно серйозніше… 

Дітки депутатів, нафтових магнатів, бізнесменів та зірок ніколи-ніколи не проживуть на околиці мого міста більше години. Тут кожний крок – це тест на міцність; тут потрібно пильнувати кожне своє слово і жест, адже може виявитися, що у створених проблемах винен дійсно тільки ти сам; тут уважається святим те, що за гроші не купиш… Приміром, у пошані не стільки фізична сила, скільки непохитність принципів і вірність ідеям. Тобто, ти будь-що мусиш відстоювати власну думку – навіть коли суперник чисельно переважає тебе вп’ятеро. 

Хтось називає занедбані, Богом забуті спальні район міст “диким краєм” або нетрями. Що ж, можливо, частково так і є… Втім, саме тут ми маємо у чистому вигляді самоорганізацію соціуму, який напризволяще покинули всі решта. 
А в таких умовах дійсно виживе НАЙКРАЩИЙ
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи-ПРО
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.