Подалі від дикого націоналізму

7 июля 2013, 08:06
журналіст, аналітик
0
297

В ЄС змогли подолати недоліки теорії націоналізму а тому і створили таку потужну наднаціональну структуру. Тому там і панує во главі всього лібералізм – живи і дай жити іншим.

Років десять тому купив книжку Г.Касьянова «Теорія нації і націоналізму». У зв’язку з частими дискусіями на цю тему в Україні все поривався її прочитати, і ось зараз таки прочитав. 

Автор дуже скрупульозно підійшов до теми. Своє дослідження писав під час стажування у закордонних вузах, в тому числі у Гарварді і Кембриджі. Перерив море класиків по темі і в результаті підсумував світову й нашу думку з цього приводу в певну, скажемо, теоретичну есенцію.

Який головний висновок для себе зробив? Усвідомив: твердження, що нація – то найвищий рівень розвитку будь-якого суспільства – це тільки одна з теорій, яка виникла не так вже й давно – в ХІХ ст.. на обґрунтування незалежності держав, що перебували в складі різних імперій. Тобто, не обов’язково, що саме на цьому "закінчується історія". Але в певний історичний момент творення модерних держав саме ця ідея й ідеологія стала найбільш затребуваною. Попри те, в феодальних суспільствах про нації не йшлось .Як не йшлось про них, скажімо, в часі Київської Русі. А попри це держава функціонувала справно, хоч і не досить довго. 

Це не означає, що я противник національних держав, чи заперечую існування націй. Просто проблема націоналізму в тому, що він ту націю бачить як альфу і омегу, ту саму «найвищу цінність». А, як на мене, цінність насправді в кожному конкретному індивідуумі. Націоналізм в захисті своєї теорії доходить часто до крайнощів шовінізму. І навіть автор в книжці не зовсім дає собі раду аби точно окреслити де закінчується націоналізм як патріотизм (тобто любов до свого), а де починається націоналізм як шовінізм (ненависть до чужого). Але якщо ми будемо бачити замість націй людей – то проблема адекватного ставлення до "чужих" зникає.

Ось чому я є стійким прихильником нашої євроінтеграції. Відчуваю, що там людина є найвищою цінністю. Саме тому в ЄС і змогли подолати недоліки теорії націоналізму і створити таку потужну наднаціональну структуру. Тому там і панує во главі всього лібералізм – живи і дай жити іншим. Натомість, східніше України ми бачимо приклад дикого націоналізму. Чи можна находити адекватну співпрацю з сусідом, який має такий радикальний погляд на світ, на свою значущість, «обраність», якусь особливу місію? На практиці бачимо, що це дуже складно. За зрозумілою логікою все може закінчитись тільки підпорядкуванням, поглинанням, тим, що в свій час намагався з Україною зробити той же Гітлер. Це ж не те, що нам треба, так?

Для мене це чи не головна причина, чому варто рухатись в цивілізований світ, який успішно долає примхи й хвороби націоналізму і демонструє приклади гуманного співжиття людей. Це те, що вкрай потрібне в сучасному глобальному світі. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи-ПРО
ТЕГИ: национализм,либерализм,Україна
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.