Медична реформа та жорстокість конкуренції

Медична реформа потрібна Україні, але поточний законопроект Міністерства охорони здоров’я, що скоро може бути ухвалено, несе в собі небезпеку втрати роботи для лікарів та зниження якості для пацієнтів

Не можна говорити, що усі лікарі – корупціонери, як то часто роблять, але треба визнати, що на звичайну зарплатню лікаря, що працює у державному закладі охорони здоров’я, достойно жити дійсно важко. Для ефективного функціонування система фінансування охорони здоров’я в Україні потребує реформування і вдосконалення. У цьому не може бути сумніву. Саме тому я схвалюю те, що уряд нарешті звернув увагу на сферу медицини. Однак, після ознайомлення із змістом пропонованої МОЗ реформи я не можу не звернути уваги на певні її аспекти, які можуть погіршити становище як пацієнтів, так і лікарів.

Кожну лікарню та кожного лікаря міністерство пропонує фінансувати залежно від того, скільки медичних послуг вони реально надали. Такий підхід видається справедливим: медики нарешті будуть отримувати гроші за те, що вони справді роблять. Утім, внаслідок цього підходу багато професійних кадрів можуть взагалі втратити роботу, а пацієнти, які нібито зможуть обрати собі сімейного лікаря, опиняться перед набагато вужчим вибором, ніж здавалося б.

Так, реформа, що має на меті забезпечити лікарям справедливу оплату їхньої праці, а пацієнтам – якісні послуги, може призвести до жорсткої боротьби між приватними та державними клініками – боротьби за кількість пацієнтів.

По-перше, така ситуація гарантовано призведе до скорочення кількості лікарень, і якщо у великих містах, де є багато закладів охорони здоров’я, це може і не здаватися великою проблемою, жителі менших населених пунктів можуть бути змушені долати великі відстані, аби доїхати до лікаря: кількості жителів маленького селища чи містечка, які звертаються до місцевої лікарні, може банально не вистачити, щоб забезпечити цій лікарні достатнє фінансування. Лікарям-професіоналам, місця роботи яких закрили, у такому випадку доведеться шукати роботу, далеко від дому – а така можливість є не в кожного.

По-друге, запропонована реформа може призвести до монополізації сфери медичних послуг – адже в разі конкурентної боротьби між державними і приватними закладами другі матимуть безумовну перевагу – бо зможуть відразу ж після реформи залучити додаткові кошти на витіснення своїх конкурентів. А це так само нестиме за собою втрату робочих місць лікарями з державних закладів та загальне погіршення якості медичних послуг у фірми-монополіста: єдина або домінуюча компанія на ринку не буде вкладати гроші у розвиток, бо все одно матиме стабільний потік клієнтів – більше ж іти нема до кого!

Реформування системи фінансування охорони здоров’я – благий намір, і його важко не підтримати. Та навряд чи варто ігнорувати вади проекту реформи, інакше замість бажаних змін можемо опинитися «у розбитого корита».