Можна багато чого
зробити першими. Наприклад, змусити людей називати кішок собаками, як у казці
про Джельсоміно, знищити руками селян усе міське населення як у Камбоджі часів
Пол Пота, або висадити здоровецький тризуб із чорного рису і назвати це
досягненням аграріїв. Команда ведучих міжнародного пісенного конкурсу, що
складається виключно із чоловіків - це досягнення такого ж порядку. Принаймні,
з точки зору тих європейських цінностей, за які стояв Майдан, гинула
"Небесна сотня" і за які ми наче б то третій рік воюємо.
Хтось презирливо
пхикне, мовляв, це ж лише пісенний конкурс і до чого тут європейські цінності.
Але не буває просто пісенних конкурсів, тим паче загальноєвропейських, тим паче
таких, що визначають політику в телевізійній сфері. Бо телебачення - це завжди
політика, навіть «Дом-2», навіть «Зважені та щасливі» або «Слабка ланка». А
заперечувати політичну складову «Євробачення» можна лише в рамках вільної
програми на змаганнях з увімкнення дурня - десь між швидкісним поїданням
вареників і парадом вишиванок серед собак.
Згадаймо трошки
історії «Євробачення» у гендерному контексті. Наприклад перемогу Дани Інтернешнл
або Кончіти Вурст. Де тут політика, спитаєте? Якщо Кончіта Вурст після своєї
перемоги зустрічається із Генеральним Секретарем ООН, то це політика, при чому,
велика. Що стосується трансгендерної ізраїльтянки Дани Інтернешнл, то згадайте
на хвилиночку, що собою являв у 1998 році Ізраїль з точки зору його релігійної
складової. Навіть участь і друге місце Вєрки Сердючки з її «Лаша тумбай» - теж
політика. Може не така велика як зустріч із Пан Гі Муном, але в регіональній
або національній перспективі більш ніж важлива. Особливо коли згадати, як екзальтований
слухач підспівував «Раша, гудбай!».
З 2002 року «Євробачення»
стало проходити під слоганами, часто абсолютно політичними: «Ми єдині!», «Приєднуйся
до нас!», «Будуємо мости», або «Під одним небом». Останній - слоган конкурсу
2004 року в Туреччині, яка десятиліттями стоїть у черзі на зближення з Європою.
Так ось, «Євробачення» у Києві буде проходити під гаслом «Celebrate Diversity!»
- «Вітаймо різноманітність!». І тут три хлопці - уперше в історії. Така от
різноманітність.
Можна, звісно,
подивитися на це як на незграбну спробу догодити Дональду Трампу, у якого
проблема з жіночим та іншими гендерними рухами. Мовляв, Дональде Фредовичу,
українці з вами! Ми такі ж самі сексисти, гомофоби й расисти як ви. Але,
по-перше, Трампу Федоровичу нема ніякого діла до "Євробачення" - у
нього своє, американське караоке і до Європи він ставиться з долею скепсису
американського консерватора, а по друге, йому гарні жінки подобаються. І хлопці
хоч три, хоч вісім, хоч з напуцованим волоссям, хоч в блискучих піджаках, хоч у
шкіряних плавках - Трампові як зайцю гонорея.
Припускаю, що в рамках європейської парадигми ці три
хлопці у прямому ефірі здійснять камінг-аут. Хоча, в наш час цим уже нікого не
здивуєш. Тут як мінімум потрібно оженитися з козою.