Румунський вузол: розв’язати не можна рубити

17 ноября 2016, 11:45
0
17

Спільні інтереси України та Румунії не означають, що в обох країнах забули про проблеми, накопичені в минулому. Не виключено, що для їхнього вирішення знадобиться залучення третьої сторони (міжнародних організацій).

Впродовж тривалого часу в публічному вимірі Румунія для України позиціонувалася як недружня держава. Скільки існує незалежна Україна, стільки вона й відстоює своє законне право на низку суто українських земель. В окремі проміжки часу територіальні претензії з боку Румунії на українські території Північної Буковини, Південної Бессарабії, деяких острівних формувань, таких як о. Зміїний становились реальною загрозою для безпеки української держави і ставили українсько-румунські відносини на критичну межу. Не сприяла добросусідським відносинам і низка складних питань у зв'язку з недотриманням румунською стороною міжнародних екологічних вимог. Час від часу румунські підприємства забруднюють акваторію Дунаю в результаті викидів хімічних речовин з хімічного комбінату «Метадет» (м. Фелтичень). Викликає занепокоєння той тривожний факт, що схожа техногенна катастрофа вже не вперше спіткає цей румунський промисловий об'єкт. Сумнозвісна аварія, що сталася на комбінаті 2001 р., мала тяжкі екологічні наслідки.

І тільки останні роки позначилися своєрідним перевідкриттям одне одного. Головною причиною кардинально нової динаміки у відносинах стала російська агресія щодо України - поява спільної загрози змусила сусідів переглянути свої відносини. А після анексії Криму та воєнних дій на Донбасі у Бухаресті відбулася повна переоцінка викликів. Мілітаризація Криму, що розташований всього за 300 км від узбережжя Румунії, перетворюється на головну загрозу для цієї країни.

Румунія, чиї регіональні амбіції не мали спроможності вийти далі молдовського напрямку, сьогодні постає як один із ключових гравців у Центрально-Східній Європі та Чорноморському басейні. На цьому тлі Румунія фактично виступає лідером із координації регіональних зусиль для розробки контрзаходів проти російських провокаційних дій у Чорному морі, таких як створення флотилії НАТО в Чорному морі і вцьому поступово перебирає естафету регіонального впливу у Польщі. Своє бажання долучитися до ініціативи створення флоту НАТО в Чорному морі висловила і Україна. У разі прийняття керівництвом НАТО української ініціативи, наша країна може стати зв’язною ланкою в регіональній безпеці, а завдяки взаємодії з країнами-членами де-факто перетворитися на члена НАТО, бути пов’язаною з такими членами Альянсу як Румунія, Болгарія та Туреччина.

Безпекові ризики поєднують ключові інтереси України та Румунії. Так, поновлення добросусідських партнерських відносин з Румунією дозволить Україні посилити безпеку в Чорному морі, обмежити стратегічну перевагу Росії на Донбасі, в Криму та Придністров’ї, продовжити санкції, запроваджених ЄС щодо РФ, підтримати європейську та євроатлантичну інтеграцію України, забезпечити енергетичну безпеку за рахунок реверсу природного газу.

В свою чергу, Румунії співробітництво з Україною дозволить більш надійно захистити свої кордони, створити умови для захисту культурних прав румунської меншини, досягнути компромісу, пов’язаного із глибоководним судновим ходом «Дунай-Чорне море» і Криворізьким ГОКом.

Підсумовуючи викладене можна зазначити, що Україна послідовно прагне до розвитку стабільних і добросусідських відносин зі своїми сусідами, створення так званого поясу добросусідства. Партнерство з Румунією є важливим з геополітичного погляду. Країни посідають виключне військово-стратегічне положення, ключову роль у якому відіграє Бессарабсько-придністровський регіон і Україна та Румунія – безпосередні будівники зони стабільності навколо акваторії Чорного моря.

Спільні інтереси України та Румунії не означають, що в обох країнах забули про проблеми, накопичені в минулому. Не виключено, що для їхнього вирішення знадобиться залучення третьої сторони (міжнародних організацій). Такий підхід може викликати шквал критики в публічному просторі України: мовляв, у Румунії більше важелів впливу на вирішення питань із залученням міжнародного арбітражу. Як аргумент у цьому контексті часто наводиться програш України в Міжнародному Суді ООН в 2009 році (щодо делімітації Чорного моря у суперечці якраз із Румунією). Проте, іншого виходу, аніж апеляція до третьої сторони, в обох країн може і не виявитися.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Украина,НАТО-Украина,Україна,Румунія,Міжнародне військове співробітництво
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.