Україна після оприлюднення е-декларацій.

Що буде відбуватися в Україні після оприлюднення електронних декларацій?

            З цього приводу думки суспільства розділилися на радикально протилежні.

  Одні вважають, і їх – більшість, що не відбудеться нічого, оскільки в Україні – тотальна байдужість.

  Інші переконані, що відомості про статки декларантів приведуть до чергового суспільного збурення, яке виллється в стихійні мітинги та акції, однак навряд чи переростуть у серйозне протистояння з владою.

Є й такі, що закликають схаменутися і зрозуміти, що деклараціями насправді відволікають увагу від більш серйозних суспільних проблем, а надто  відверті апологети влади закликають мовчати й терпіти, «бо  Путін прийде».

            З усього очевидним є те, що публікація  електронних декларацій психологічно травмувала українців, бо вчергове показала, як розірвано наше суспільство на дуже бідних і дуже багатих, і  яка глибока прірва лежить між владою і народом.

            Це погано,  бо більшість пересічних громадян відчули себе знову обманутими  і визнали даремність зусиль, затрачених під час революцій та майданів.

            Але ж ми знаємо, що обманювати можна того, хто хоче бути обманутим або свідомо допускає таке. Вражаюче ігнорування всього, що відбувається у країні, на всіх рівнях українського суспільства лише підкреслює це. 

            «Верхи»  ігнорують  «низи», «низи» ігнорують «верхи». Кожен зайнятий  власним життям і не має до іншого справи.

            Мабуть, саме тому депутати не соромляться показувати свій справжній спосіб життя і не бояться обурення суспільства, бо переконані, що останньому – не до них, а значить - нічого не буде. Вони глумляться над законом, насміхаються над мораллю, перетворюючи процес декларування у театр абсурду.

            Україна, вважають фахівці, ризикує стати розірваною не тільки територіально, а й ментально і психологічно. «Верхи» мають все і психологічно не здатні піклуватися про інших, бо не розуміють справжності проблем цих «інших». Журналістські експерименти показали, що більшість народних депутатів не знають, скільки коштує хліб або один кіловат електроенергії. У них – реальне благополуччя, тому вони переконані, що у решти – таке ж життя.

            Коли французькій королеві повідомили, що її піддані влаштовують революцію, тому що не мають навіть чорного хліба, вона дуже щиро здивувалась і порекомендувала їсти білий хліб.

            Саме така психологія в українських так званих «еліт», які живуть закритими клубами серед елітної нерухомості,  раритетних книг, старовинних картин, дорогого хутра і рідкісних вин.  У них свій, окремий, світ, куди не ступить нога пересічного українця, хіба що заради подолання нудьги останньому час від часу привідкриють  завісу.

            Ми втомились від імітації реформ та відсутності реальних покращень, однак втома ця не повинна заслати нам інтелект і не дати  відрізнити черговий фарс від справжньої демократії.

            Попри викликаний шок від мільйонних статків можновладців, який з часом пройде, попри масу запитань і «слабких місць» у системі електронного декларування, треба визнати, що саме воно  стане каталізатором очікуваних змін і запустить справжні і вже незворотні процеси реальної боротьби з корупцією в Україні.

            Так, за подані сьогодні декларації, скоріш за все буде важко  притягнути когось до відповідальності, бо для повної і якісної перевірки їх змісту недостатньо механізмів, ресурсів і сил, але саме вони, ставши «базовою» точкою відліку, допоможуть запобігти в майбутньому корупційним проявам у системі управління країною.

            І є ще один немаловажний аспект у використанні декларацій  2015-го року. Вони мають стати «дороговказом» для виборців на майбутніх парламентських виборах.