Коли PR та ігнорування прав людини для влади і силовиків понад усе

1 ноября 2016, 15:12
0
50
Коли PR та ігнорування прав людини для влади і силовиків понад усе

Дивує,як інформаційний простір України "забуває" актуальні теми для становлення і утвердження громадянського суспільства, як неоднозначне ставлення влади до інституту прав людини.

Після Революції Гідності в Україні неодноразово порушувалося питання боротьби з незаконним видобутком бурштину. Найбільш «гарячою точкою» на сьогоднішній лишається є Рівненська область, де нещодавно відбувалися зіткнення між правоохоронцями і копачами, арешти високопосадовців в лавах прокуратури, спецслужби та Національної поліції. На українському Поліссі, зокрема і на Рівненщині, за повної бездіяльності місцевої (та і не тільки) влади і так місцевих правоохоронних органів в гігантських масштабах ведеться нелегальний видобуток, збуту бурштину.

Найголовніша складова, звісно, у цій справі є фінансова складова. «Сонячний камінь, як правило, купують китайці. В самому ж Китаї українську бурштинову сировину переробляють на 4-х фабриках, але останнім часом розпочався нелегальний масовий експорт також і в Польщу та Ізраїль. До слова, у 2015 році українські митники вилучили 605 кілограмів бурштину, польські - 19,5 тонни. Широкого розголосу набула справа із затриманням польськими митниками 1,5 тонни бурштину у березні цього року. За інформацією районних управлінь Держземагентства Рівненщини, згідно обстежень робочих груп, в області внаслідок несанкціонованого видобування бурштину було порушено 1046, 36 га земель.

На Рівненщині тема видобування бурштину обвита «відносною правовою відповідальністю». Так, за роботу на «чорному ринку» бурштину українська Феміда не надто сувора до «старателів». Відповідно до частини 1 статті 240 Кримінального кодексу («Порушення правил охорони надр»), відповідно до змін у законодавстві, бурштинокопачам на Рівненщині світить штраф від 8500 до 13 600 гривень, обмеження або позбавлення волі на строк до трьох років. Проте подібні правові санкції не є факторами стримування від участі в процесі нелегального видобутку бурштину.

Ціна людського фактору або чим «буршитонова лихоманка» загрожує Україні

У Держлісагенстві підрахували, що мова йде про мільйони гривень збитків та мільярди гривень, необхідних на відновлення зруйнованих ділянок, де шукають сонячне каміння. За даними спеціаліста начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрія Курінського, лише за півроку 2015 прямих збитків області нанесено близько 1 млн гривень через пошкоджену деревину. Спеціаліст наголошує, що мова йде про фактичне знищення лісових насаджень, рослинного покрову, непоправне порушення гідрологічного фону. Для рекультивації 1 га лісу знадобиться від 100 до 400 тис. гривень. Можемо зробити найпростіші розрахунки: за даними активістів, 620 га пошкоджених земель на Рівненщині та Житомирщині, множимо цю цифру на мінімальну вартість рекультивації – отримуємо 62 млн гривень. І це мінімальні та дуже приблизні дані.

Про збереження родючого шару ґрунту ніхто навіть не задумався. Для загальної інформованості, щоб зрозуміти рівень шкоди, завданої природі, варто пригадати, що 1 см гумусу відтворюється впродовж 50 років. Але кого це цікавить в державі де в силу розгалуженої мережі корупційної ренти, навіть екологія має свою ціну.

Кого хотіли налякати силовики операцією «Бурштин» і в що це вилилось?

Українська влада на офіційному рівні певним чином не пасе задніх, активно протидіє «бурштиновій мафії». З одного боку, проводяться численні спецоперації силових відомств в місцях масового видобутку бурштину на українському Поліссі, Волині. З іншого, в експертному середовищі є сумніви щодо силового варіанту вирішити «бурштинове питання». Зокрема, Іван Валюшко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, зазначає, що у силового варіанту вирішення проблеми є ще один особливо виразний недолік — він втілює практику тих 90-х, де "дозволено все, але не всім". На його думку, «БТР і снайпери на соснах вдарять саме по найбільш знедолених і найменш загрозливих, жодним чином не вирішуючи базової проблеми: бурштин усе одно видобуватиметься без якогось зиску для державного бюджету. Це саме той айсберг, що лише трошки показується з-під води, хоча сам ого-го", - зазначає Валюшко.

Проте розв’язати всі ці проблеми буде дуже важко, адже в системі незаконного видобутку бурштину задіяні впливові сили. Про це говорять активісти, журналісти, правоохоронці, представники місцевого самоврядування, але ситуаціє залишається складною, і потрібні рішучі дії влади на всіх рівнях. Адже, як зазначає  журналіст С. Наумук,  знайти того, хто «кришує», дуже важко. «Шукати “кришу” це робота спецслужб, оскільки потрібно мати своїх людей серед копачів», наголошує журналіст. Загалом значна частина політиків, представників силових структур і громадських активістів зазначають, що за процесом нелегального видобутку бурштину досить часто стоять влада та силові структури, оскільки розв’язувати цю проблему явно не поспішають. А тим часом невідповідне законодавство та багаторічний нелегальний видобуток уже завдали достатньо шкоди українським лісам. Тому необхідно буде запроваджувати всім зрозумілі та чіткі правила гри, врахувати інтереси місцевих жителів, інтереси обласної громади та інтереси держави, яка отримуватиме прибутки.

Але сьогодні, політикум, а саме його «силовий компонент» думаєш інакше. Інакшість полягає у періодичному, інформаційно гучному дійстві у вигляді різноманітних спецоперацій. Найбільш «гаряченькою» з них є спецоперація «Бурштин», яку цим літом, а саме з 4 липня заходились втілювати вжиття небачений «силовий десант» до когорти якого входили  генпрокурор Юрій Луценко, головний військовий прокурор Анатолій Матіос, голова СБУ Василь Грицак і 1-й заступник Департаменту захисту економіки Нацполіціі Сергій Вязьмікін.

В ЗМІ та офіційних порталів відомств, очільники яких «очолювали» спецоперацію були поширені заяви про т.з.в. успішність операції. Так, зокрема головний військовий прокурор держави – Матіос відрапортував, що слідчі військової прокуратури зареєстрували виробництво, слідчі дії проводили оперативні працівники, і не допустити інформування затриманих людей і тих, у кого проводяться обшуки , про те, що на території Рівненської області працюють понад 400 оперативних працівників". Звичайно можна похвалити відомство Матіорса але виникає риторичне питання – цією разовою силовою кампанією, яка була підтримана інформаційної кампанією – чи подолали «бурштинову мафію»? Чи подолана корупція в царині видобутку бурштину? Чому ж люди на Поліссі і далі шукають нелегальні шляхи видобутку і продажу бурштину? Навряд чи відповіді на ці питання є у силовиків, які займаються не боротьбою з корупцією, а  заграванням з нею.

Якщо ж вдаватись далі до деталей то до не менш показових результатів спецоперації силовиків «Бурштин» стали арешти високопосадовців кількох силових відомств рівненського регіону. Слідчою групою, що проводила спецоперацією, було задокументовано загальну суму отриманих правоохоронцями хабарів в розмірі понад 1,3 мільйона доларів. Було заарештовано заступника обласного прокурора Андрія Боровика, начальника відділу контррозвідки Рівненського обласного СБУ підполковника Вадима Федорука, начальника управління внутрішньої безпеки Рівненського обласного управління Нацполіціі Вадима Ситника, екс-начальника Дубровицького райвідділу міліції регіону Сергія Родзина. Вище вказаним високопосадовцям у силових та про курських органах, ГПУ та й слідство взагалі інкримінує створення бурштинової ОЗУ. На додачу не забарилося із результатами участі у спецоперації й СБУ. Воно в свою чергу відкрило кримінальне провадження за фактом роботи бурштинової ОЗУ по 6-ма статтям Кримінального кодексу - ч.1 ст.255, ч.3 ст.368, ч.4 ст.426-1, ч.3 ст.240, ст.198 та ч .5 ст.191 КК України.

Примітно, що на момент вступу Андрія Боровика в його прокурорську посаду, за даними видання «Прокурорська правда» - «бурштиновим бізнесом в області вже займалися люди міністра МВС Арсена Авакова, екс-прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, а також деякі нардепи, серед яких особливо відзначився Володимир Продивус, який в компанії з екс - голова Рівненської облдержадміністрації Василем Берташем організував захоплення бурштинових помп за допомогою людей «характерною спортивної зовнішності».

Слід зазначити, що заступник прокурора Рівненської області Андрій Боровик - єдиний з керівного складу відомства регіону, який до арешту успішно пережив на своїй посаді двох генпрокурорів - Віталія Ярему і Віктора Шокіна. Очевидно, якщо втримав свою посаду і не зазнав репутаційних втрат в той час, вочевидь це не дрібна обставина аби вказати, що конфлікт інтересів полягав саме на рівні прокуратура – СБУ на Рівненщині.

Андрій Боровик найбільш часто серед обласних прокурорів з'являвся в ЗМІ, коментуючи резонансні справи. На численних прес-конференціям журналістам завжди в деталях  по-суті про те, як правоохоронці під його початком затримують корупціонерів. Нещодавно під час одного із затримань на прокурора навіть напали. Було це пов'язано все з тією ж темою незаконного видобутку бурштину в регіоні: у цій справі в квітні проводили операцію із затримання правоохоронців і одного СБУшника. Під час обшуку один з них - екс-керівник карного розшуку, спробував напасти на Боровика, але того вчасно захистили працівники «Альфи». Зокрема, за словами тоді ще заступник прокурора Рівненщини Андрій Боровик каже, що на нього намагався напасти один з підозрюваних правоохоронців. Тому працівники «Альфи» застосували силу, аби затримали нападника. Поліцейським та СБУшнику, яких підозрюють у кришуванні бурштиновидобутку загрожує до 15 років за гратами. А керівнику Дубровицької поліції Степану Царюку, який відмовився надавати відділок для зберігання вилучених під час обшуків речей, – дисциплінарне покарання. За словами Боровика, все почалося з того, що до них зверталися жителі Дубровиького району – «скупщики» бурштину, які стверджували, що група поліцейській у формі приходила у їхні будинки і чинила розбійний напад. Як з`ясувалося потім, шестеро осіб проводили обшуки осель, вилучали звідти цінні речі, а потім зникали. Дехто впізнавав у них правоохоронців. За словами прокурора, один із підозрюваних поліцейських є родичем СБУшника. У суботу 12 квітня 2016, працівники прокуратури спільно з працівниками УВБ СБ України та ВВБ управління Національної поліції в Рівненській області загалом провели 11 обшуків. У гаражі, де регулярно збиралися підозрювані, виявили 7 автомобілів набитих мотопомпами, шлангами, генераторами, пожежними рукавами та іншим знаряддям видобутку бурштину.

На перший погляд, може здатися, що силовики знов хвацько перемогли корупцію, цей раз в сфері незаконного видобутку бурштину – але.  Незаконний видобуток та збут бурштину на всьому українському Поліссі не ліквідувався, а лише на певний час затих. Для українського суспільства, на нашу точку зору, має бути головним не лише рапортові перемоги влади і силовиків над корупцією, а й той факт, наскільки якісно прокуратура та силовики загалом обґрунтовують вину «корупціонерів» та гарантують верховенство права.

Міссія нездійсненна або в чому полягає специфіка легалізація видобутку бурштину?

Як бачимо затримання ряду людей та спецоперація скоріш за все виявиться фейком, так само як і гучні затримання чиновників часів Януковича та знаходження винних у подіях на Майдані. Але можливо ситуацію можна врегулювати законодавчо?

У регіонах ідею законодавчого регулювання видобутку каміння сприймають з оптимізмом. Адже легальний видобуток дозволить і забезпечити людей офіційною роботою, і проводити рекультивацію місць видобутку, та й бюджет зможе поповнюватися.

Щоб залагодити конфлікт, треба вдаватися до перемовин і враховувати інтереси всіх сторін. Одним з таких вирішень міг бути закон, який дозволить селянам легально мити бурштин. Але депутати поки що не можуть дійти згоди щодо окремих пунктів. За словами, голови антикорупційного комітету ВР Єгора Соболєва в поданому законопроекті є кілька позицій, що викликають попередню незгоду його комітету. Перша норма – про можливість створити комунальне підприємство, яке фактично перетвориться на монополістів, місцевих монополістів. Друга норма – це так звані біржі, через які має робитися цей продаж. Депутат Соболєв, вважає, що той хто захоплює біржу, в результаті стає ще одним монополістом., проте якщо це те ж саме угрупування (той хто має комунальне підприємство і має біржу) – на думку Є.Соболєва є повним корупційним раєм.

Начальник відділу моніторингу, заповідної справи та надрокористування департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації Наталія Сергеєва сподівається, що проект Закону України «Про видобування та реалізацію бурштину» дозволить уникнути негативних екологічних, економічних та соціальних наслідків для економіки України від нелегального видобування бурштину. «Надіємось, що з прийняттям законопроекту запрацюють правила. Якщо розробки плануватимуть на заліснених площах, по-господарськи буде відведено ділянку, прибрано ліс, знято родючий шар ґрунту. Добудуть бурштин, пройде рекультивація і знов родючий шар повернуть на місце. Тоді без великих проблем можна провести заліснення. Найголовніше, щоб не було порушень водного балансу, заболочення чи пересихання.  З іншого боку, критичними зауваженням вище вказаного законопроекту є те , що повноваження передаються громадам, тут же обговорюється створення обласних комунальних підприємств, що відповідають за видобуток бурштину. Відкриємо маленьку таємницю: область ніколи не може називатися громадою — ні територіальною, ні ідейною, ні національною. Саме сільрада може бути такою громадою. До того ш не до кінця зрозумілий статус старателя (видобувача каменю) — вони можуть бути звичайними підприємцями, що працюють із державною структурою і продають їй видобутий продукт. Незрозуміло, хто, як і на які гроші проводитиме рекультивацію земель. Бюджет на рік ухвалено, в ньому немає ні копійки на рекультивацію.

На ряду з цим, можна зафіксувати ще й позицію Андрія Жигалова, радника голови Державної служби геології та надр України, спеціаліста інвестиційного напрямку та розвитку сфери надрокористування України. За його словами, модель легалізації видобутку бурштину, яку ми пропонуємо – це  загалом співпраця між державою, компанією-інвестором і місцевим населенням. З боку держави, А.Жигалов, вважає має бути максимальне сприяння, місцеве населення ж планується об’єднати в кооперативи. Нагадаємо, в Україні вже є відповідне законодавство як про кооперативи, так і про договори підряду. Згідно з ними, місцеве населення може працювати на ліцензованих ділянках. А компанія-інвестор повинна мати перш за все досвід у сфері видобування, повинна розумітись на розробці родовищ, на проектуванні, на техніці безпеки.  Такий симбіоз бізнесу, держави та місцевого населення дасть можливість розвитку регіону в різних напрямах. Бо навколо підприємств з видобутку бурштину розвиватиметься ювелірна промисловість, зорганізуються цехи з переробки, торгівельні компанії, логістичні і т.д.

Альтернативним підходом до вирішення питання легалізації «бурштинового бізнесу» можуть бути рекомендації, які передбачають наступні «правила гри»: 1) у районах видобутку каменю створити державні, ніякі не комунальні підприємства — їх може бути декілька, хоч десяток. Державне підприємство має полегшений шлях ліцензування. Це зрозуміло вже сьогодні. Дозвіл на видобуток і розвідку корисних копалин все одно має видаватися централізовано. Ухвалення подібних рішень на місцях — нонсенс, що суперечить заявленим цілям існування нашої держави;  2) у державного підприємства, що перебуває в зоні видобутку каменю, зі звичайними приватними підприємцями можуть бути укладені договори. Людей, які сьогодні займаються видобутком, десятки тисяч. Отже, будуть десятки тисяч таких договорів. Приймати камінь можна в кожному районному центрі. Організувати це абсолютно нескладно, причому як стаціонарні, так і пересувні приймальні пункти; 3) камінь прийматиметься цими державними підприємствами за цінами, прив’язаними до Гданської біржі. Нехай це буде 30% від біржової ціни або 35%, щоб враховувати податки, які повинен заплатити підприємець від отриманих сум. Камінь понесуть здавати, адже це в півтора, а то і в два рази більше, ніж сьогодні на місці отримує старатель.

На сам кінець, наші законотворці й анти корупціонери можуть скористатись алгоритмами легалізації видобутку бурштину зарубіжних країн, зокрема досвідом Польщі. Так, концесії на легальний видобуток бурштину у Польщі видає не міністерство, а влада воєводства, на території якого ведеться геологорозвідка чи видобуток. За концесію потрібно заплатити 616 злотих державного збору (приблизно 160 доларів США), і додаткового ще 10 злотих (2,5 дол.) за кожний видобутий кілограм цього каменю. З цього податку 60% отримує гміна (найменша адміністративно-територіальна одиниця), на території якої ведеться видобуток, а 40% - нацфонд охорони навколишнього середовища. Крім того, потрібно ще заплатити невеликий місцевий податок. За польським законодавством, за значну шкоду для навколишнього середовища порушникам загрожує штраф або тюремне ув'язнення до трьох років. У Варшаві мають намір радикально взятися за старателів. Так, новий проект закону про гірниче і гірничо-видобувне право, який розробляє міністерство екології, передбачає кардинальне підвищення штрафів за видобуток бурштину без концесії. Попередньо, наприклад, штраф за видобуток бурштину без концесії складе 400 тис. злотих (приблизно 100 тис. дол. США). Крім того, в планах підвищити податок на офіційно видобутий бурштин - з 10 до 800 злотих за один кілограм. Якщо високі штрафи можуть відлякати незаконних старателів, то високий податок - легальних гравців на цьому ринку. Утім, офіційно поки діють старі незначні штрафи.

На разі  в контексті подолання проблеми незаконного видобутку бурштину ми маємо по-суті затяжний процес прийняття законодавчого акту і показові  спецоперації силовиків в місцях незаконного видобутку «сонячного каміння».

Чи зможете подолати окремо держава «бурштинову мафію» -  суто силовими методами чи методами її «очолення» - навряд чи.

Чи подолають українські високопосадовці корупцію в силових відомствах і не лише, безпідставно звинувачуючи дієвих силовиків, на кшталт А.Боровика,інших, які не словом, а ділом поступово мінімізовували корупційну загрозу в своїх регіонах? – однозначно навряд чи ні. Таким, як Боровик і прокурорам з подібного до його принципів не сприйняття корупції, сутності «бурштинової мафії» з боку держави потрібна саме підтримка, а не звинувачення у надуманих справах.

Чи подолає «бурштинову трагедію» українські громадяни, які свідомі втягуються в процес незаконного видобутку, переробки та контрабанди бурштину? – навряд чи.

Чи «виграє» екологія Полісся від прийняття законодавчих актів, які жорстоко не контролюють процес раціонального видобутку бурштину, рекультивації землі після видобутку? І теж навряд чи.

«Бурштинову мафію» можна побороти в першу чергу - політичною волею можновладців, трансформацією наших силових відомств, органів прокуратури, створенням нових робочих місць для законного заробітку в районах де нині незаконно ведеться видобуток бурштину. Певна річ, не можливу перерубати  голову «корупційній гідрі» без високої екологічної свідомості та високого рівня законотворення аби на рівні права унеможливити будь-який, в тому числі й економічний збиток від корупції в сфері видобутку бурштину.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.