Пелагея. In memoriam

13 августа 2016, 21:18
Народний депутат України, заступник лідера Радикальної партії Олега Ляшка
0
280

Рівно 24 роки тому померла моя прабабуся Пелагея Андріївна Караваєва (з дому Бондаренків).


Вона дуже тішилась, що мене назвали Андрієм, хоча мій батько хотів назвати мене Іваном.

Я був зовсім малим, але добре її пам'ятаю. Бабуся Жанна водила мене в лікарню до неї, а потім ми йшла до зупинки - і вона плакала, стараючись стримувати сльози, мені не кажучи, що її мама смертельно хвора...

***
Баба Поля походила з відомого на тодішній Катеринославщині кулацького роду Бондаренків, але дитинство провела у злиднях, бо фактично все забрали червоні у 1917.

У 5 років залишилась без мами - моєї прапрабаби Домни. І стало їй, маленькій, зовсім непереливки...

Мій прапрадід Андрій переїхав у інше село, далі від іншої рідні, тяжко працював у колгоспі або на заробітках - і світу білого не бачив. Певно, навіть не знав, як дружина ставиться до малечі...

А мачуха ображала Полю, била, любила лише своїх дітей. Вся освіта Пелагеї Андріївни - півтора роки школи. Затим мачуха сказала: "Нічого більше вчитись, працювати хто буде?!" - і доручала падчериці, попри вік, найважчу роботу по господарству. Незважаючи на такі "університети", чогось у житті вона досягла, але про це згодом...

Відверті знущання мачухи, життя впроголодь, дитинство не з іграшковою лопаткою у пісочку, а з лопатою у городі - все це не закарбувало в душі Пелагеї злобу на людей. Вона була дуже доброю. Ба більше, до скону дружила із зведеною сестрою Юлією.

***
Від такого чорного життя років у 17 втекла з дому і поїхала у райцентр Михайлівку Запорізької області, де влаштувалась прибиральницею і познайомилась зі своїм першим чоловіком Федором. Народила двох дітей - Таїсію і Олександра.

Прийшла біда - відчиняй ворота: помер від незрозумілих хвороб у півторарічному віці Сашко, через якийсь час померла молодша Тая, який був всього рочок, вигнали з роботи, покинув чоловік...

Розрадити свій смуток Поля намагалась тяжкою працею. Це кінець 30-тих років, на Донбасі розвивалась вугільна галузь, не вистачало робочої сили - і багато молодих людей їхало туди на заробітки. Поїхала і моя прабабця, де познайомилась з охоронцем на шахті, членом Комуністичної партії, моїм прадідом Іваном Івановичем Караваєвим.

Прожили душа в душу аж до його смерті у 1970 році. Гра долі: його лікуючим лікарем була гематолог Рівненської обласної лікарні, моя бабуся по іншій лінії Людмила Панасівна Карп'юк, вже, на жаль, теж спочила у Бозі. Світ тісний навдивовиж.

***
Почалась Друга світова війна. Іван пішов на фронт. Повернувся з нагородами, зокрема медаллю "За оборону Кавказу". Їх донька, моя бабуся Жанна (дай їй Боже здоров'я і многая літа) почасти згадує: "Жили ми на Луганщині, на той час - у Лисичанську. Тато прийшов з війни і цілий рік не міг знайти роботу. Пішов у райком партії. Сказали, що допомогти не можуть. Він нагадав, що був на фронті, на що почув: "Так не ми ж тебе туди посилали...".

Дід прийшов додому. Розпалив пічку - і кинув туди свій партквиток.

І стало на світі на одного комуніста менше...

***
Баба Поля пережила Голодомор 1947 року на Луганщині. Це було настільки страшно, що вона боялась про це згадувати до самої смерті.

Знову зі спогадів моєї бабусі Жанни: "Ми з мамою ходили в поле збирати колоски, мама казала: "Як тільки почуєш, що десь поряд стукочуть кінські копита - чимдуж біжи в ліс і ховайся, де я - не дивись, бо на коні сидить злий дядько, який буде тебе бити тебе батогом. Почуєш, що зловив і б'є мене - все одно, біжи в ліс...".

***
Потім вони втекли від Голоду на Західну Украіну, у Рівне.

Там Пелагея Андріївна як для людини з освітою у півтора класи школи побудувала фантастичну кар'єру. Дуже нею горжусь.

Спочатку працювала посудомийкою, далі - так би мовити барменом у наливайці, затим - офіціанткою у ресторані, а потім - навіть поваром.

Але повар у нормальному закладі мусить бути увесь день на ногах, а з ними якраз почались проблеми - і все подальше життя баба Поля торгувала морозивом в Рівному біля пивзаводу.

І дуже плакала, якщо товар танув - переносних холодильників у них в ті роки не було. Але як раділи діти по сусідству, коли тьотя Поля приносила їм трьохлітрові банки з талим морозивом...

Пелагея Андріївна дуже любила жовті квіти. Вибачте, бабуню, що сьогодні не в Рівному і не зміг Вам їх принести. Обов'язково виправлюсь в найближчий час. Спіть спокійно...






Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Андрій Лозовий,andriy lozovyi
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.