Надія Савченко та її майбутнє

Жінка-політик – безумовно, рідкість в нашій країні. А якщо вона ще й має високу підтримку суспільства – це радше феномен.

Безумовно, найвпливовішою жінкою в українському політикумі дотепер була Юлія Тимошенко, але після звільнення з російського ув'язнення Надії Савченко акценти різко змінилися. Цікавим видається той факт, що Савченко – соратниця Тимошенко, адже обиралася за списком «Батьківщини», та ще й під номером 1. Тому і викликає логічне питання – чи може між Тимошенко й Савченко розгорнутися реальна боротьба за крісло Президента у 2019 році? Відповідь: так. Розглянемо уважніше чому.

Почну із того, що два лідери не можуть ужитися в одному товаристві. Це показує як історія, так і міжособисті відносини. У суспільстві завжди є лідер і є його заступники. Навряд чи Савченко захоче стати правою рукою Тимошенко. Так само і Юлія Володимирівна ніколи не поступиться своїм лідерством. У неї чимало амбіцій обійняти крісло Президента України і як свідчить статистика, вона має непогані шанси – уже нині її рейтинг значно випереджає популярність Порошенка. Щодо Петра Олексійовича, то його підтримка в народі за два роки з моменту обрання очільником держави впала вчетверо – до 13,5% (дані Київського міжнародного інституту соціології, 27.05.2016 – ред.), тоді як у Тимошенко в активі 21% прихильників. На жаль, ми не маємо даних щодо рейтингу Надії Савченко, але переконаний в тому, що відповідне дослідження вже проводиться. 

Другий момент. Надія Савченко позиціонує себе, як борець зі злом. У ній люди вбачають надію на краще. Що вона реально здатна щось змінити, адже не мовчить, а голосно доводить свою правоту. Крім того, за час ув’язнення у Росії льотчиця показала себе, як гідний борець із режимом Путіна (усі пам’ятають її яскраві заяви на адресу очільника Росії й тамтешньої судової системи). Вона не зламалася, а боролася за своє визволення до кінця – так думають більшість українців, які впродовж останніх двох років стежили за повідомленнями із РФ. На боці Надії також голослівний патріотизм, мужність, і що найголовніше – чиста політична репутація. Але із приміткою «поки що». Деякі ж експерти вважають, що рейтинг Савченко надувається штучно. Мовляв, це вигідно певним політичним групам, які втратили довіру до шансів Порошенка очолити президентське крісло вдруге і тепер вкладають гроші в нове обличчя. Не секрет, що вкрай сильно по рейтингу чинного гаранта вдарили саме останні новини: офшори, нездолана корупція й повільне проведення реформ. У цьому ключі Савченко – як ковток свіжого повітря для нації, як надія на справжнє «життя по-новому». Однак реальність засвідчує те, що втратити довіру народу – завдання просте. Для цього достатньо кількох необережних висловів, кількох неправильних кроків. Іноді вистачає навіть якоїсь замовної статті.  

А тепер резюме. 

Вочевидь зараз Надія Савченко поводитиметься стримано. Вона не хоче розмінювати свою золоту репутацію на якісь конфлікти, внутрішньопартійні чвари тощо. Утім, її  мовчання може здатися громадянам дивним, зважаючи на те, скільки невирішених питань на сьогодні постало перед українською державою. У такому разі пасивність Савченко неминуче призведе до втрат її іміджу. Переконаний в тому, що перед командою льотчиці (а із нею працюють професійні політтехнологи, психологи, майстри ораторства, мови тощо) нині стоїть непросте завдання – або залишитися в команді Тимошенко, або йти до Порошенка (навіть якщо БПП і запросить Савченко до своїх лав, вона навряд чи погодиться – зрозуміло, що вхід до президентської фракції означає кінець самостійно політичної кар’єри). Та є і третій варіант – розпрощатися з усіма й піти у вільне плавання. На мою думку, саме так вона і вчинить. Але не зараз. Можливо, за рік-два, бо поки що це зарано.