Подвійне громадянство - допуск до злодіянь

В Україні заборонене подвійне громадянство

Всі давно звикли, що паспорт – це, в головному значенні, документ встановленого зразка, який є офіційним посвідченням особи. Крім того, прийнято говорити слово паспорт (з французької passeport, від passe – прохід і  port – гавань) означало дозвіл на відплиття комусь невідомо куди.

         Колись мала успіх французька кінокомедія «Не пійманий – не злодій» з Бурвілем у головній ролі. Йшлося в ній про дрібненького контрабандиста, який на кордоні Франції й Італії мав свій ґешефт (справу по-галицьки). Ловили його у Франції, він доводив, що він італієць, і навпаки. Та, власне, і жандарми, і карабінери добре його знали, а от довести злочин не могли. А все через удаване подвійне громадянство. Так і біг він у кінці фільму: лівою ногою по Франції, правою – по Італії. Хоч розірвись. Для радянського глядача це виглядало дотепним. Адже сам він мав на все життя лише один паспорт. Закордонний одержували одиниці, нехай десятки. А вже про подвійний ніхто і заїкатися не смів. За зраду батьківщини – до стінки.

         Іншими словами, виходить, що можна бути повноправним громадянином лише однієї держави. Коли поклоняєшся ще перед якоюсь - тоді комусь однозначно зраджуєш. Таким чином, як зазначено в енциклопедії, громадянство – постійна правова належність особи до певної держави, що передбачає сукупність прав та обов’язків цієї особи, визначених законами даної держави. Чомусь, дуже хотілося б дізнатися про долю п’яної білявки (а про розум блондинок розповідають анекдоти), що весною 2014 року на площі в Сімферополі верещала: «Путін! Путін!». Ці кадри часто повторювали на різних каналах. Чи вона тепер в борделях Балаклави – цього притону Севастополя, чи в подібних закладах Магадана? Адже громадянство Росії передбачає для кримців прописку або в районах Крайньої Півночі, або в поселеннях Далекого Сходу. Подвійного громадянства законодавство РФ не визнає, як, власне, й інші держави світу. А щоб одержати громадянство, наприклад, США чи Німеччини потрібно прожити там не менше десяти років. І при цьому зарекомендувати себе добропорядним громадянином. А от жителям Донбасу пачками роздавали російські паспорти. Тільки щоб підштовхнути підданих України на шлях зради. Щоб задовольнити свої імперські захцянки. Але ж через пропускні пункти жителі окупованих територій пересувалися з українськими паспортами. Тобто вже користуються подвійним громадянством. Порушують закони держав. Зате терористи мають з того свій зиск: крадуть гроші з Пенсійного фонду України, з виплат сум вимушеним переселенцям, тощо. Війна у нас гібридна. Проти України вона ведеться на повне знищення.

         Тепер у східних регіонах кожному доведеться вирішувати самостійно: «Хто я: патріот? Заробітчанин з подвійним дном? чи апатрид – людина без Батьківщини?». І навіть важко уявити, скільки роботи доведеться виконати правоохоронним органам, щоб навести порядок у згуртуванні громадян України в єдине ціле, ліквідувати наслідки антидержавних дій.