Цензура петицій: як корумповані судді послизнулися на карамболі

6 июня 2016, 11:45
Проповідник, правозахисник, видавець, письменник, журналіст.
0
7712
Цензура петицій: як корумповані судді послизнулися на карамболі
Декомунізацію треба проводити під гаслом: "Яблука ріж, карамболу ковтай, день твій останній настав, пролетар!" :-)

Є у нас така абсурдна річ: декомунізація. Боротьба з комунізмом комуністичними методами, цензурою.


Замість того, щоб зберігти пам’ятки тоталітарного режиму як страшне нагадування про наслідки примусової «одноголосності» – винищуємо їх. Забороняємо символіку тоталітарних режимів. Руйнуємо навіть оптимістичні мозаїки українських митців того страшного часу, пошуки естетичного виходу з глухого кута, що мають безперечну художню цінність…

Якось я побачив на сайті петицій вимоги прибрати зірки з армійських погонів. Це ж комуністична символіка. Тут мене прорвало, і я написав жартівливу петицію до Верховної Ради України.

Заголовок був такий: «Заборонити споживання карамболи і попросити в Конгресу США генетичні технології для декомунізації яблук».

А таким був текст петиції: «Мільйони українців вживають яблука, попередньо розрізаючи їх ножем, в тому числі при публічному використанні яблук на фуршетах, вечірках, пікніках та інших мітингах. При цьому виявляється, що дана продукція сільского господарства в розрізі поперек насінин містить символіку комуністичного тоталітарного режиму, а саме, п’ятикутну зірку. Таким чином, вживання яблук у їх нинішньому вигляді може призвести до незаконного використання та пропаганди символіки комуністичного тоталітарного режиму всупереч забороні, встановленій статтею 4 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Ми не пропонуємо заборонити споживання яблук, бо це не під силу державі. Кажуть, сам Творець потерпів поразку, намагаючись запровадити таку заборону в своєму райському саду. Навіть страх перед смертною карою не зупинив людей від вживання смачнющого забороненого плода, який містить символіку комуністичного тоталітарного режиму. От що слід заборонити, на відміну від яблук, так це карамбола. То чужий фрукт, не властивий українському національному раціону і поширений у країнах третього світу. В Україні, на передовій світової “гібридної війни” за демократію, карамболу можуть дозволити собі хіба що алкоголіки та сладкоїжки з імовірним комплексом меншовартості, які сміють нарізати п’ятикутні зірки з карамболи і прикрашати ними “зіркові” коктейлі та десерти з метою ганебної втечі від реальності. Потрібна політична воля, щоб покласти край цьому ескапізму. Весь Український народ має гучно заявити в один голос: “Яблука ріж, карамболу ковтай, день твій останній настав, пролетар!..”. Яблука необхідно декомунізувати, щоб вилучити з їх серцевини п’ятикутну зірку. Українська нація гостро потребує патріотичних яблук з синьою шкіркою та жовтою м’якіттю, при розрізі яких поперек насінин ми бачитимемо рідний тризуб, а не богопротивну символіку комуністичного тоталітарного режиму, яка є наругою над пам’яттю жертв цього режиму. Тією пам’яттю, яка, на жаль, поступово витісняється в суспільній свідомості свіжими прикладами тоталітарних практик можновладців, які цинічно і масово застосовують насильство проти інакомислячих. У вірного союзника Української держави, Сполучених Штатів Америки, є розвинута індустрія генетичних технологій, які допоможуть нам декомунізувати яблука. Просимо Верховну Раду України у межах її повноважень, визначених статтями 85, 91 Конституції України: прийняти закон про заборону споживання карамболи в Україні; визначити декомунізацію яблук пріоритетом внутрішньої і зовнішньої політики України; прийняти постанову Верховної Ради України про звернення до Конгресу Сполучених Штатів Америки з проханням надати науково-технічну допомогу в формі генетичних технологій для декомунізації яблук і подальшого вирощування яблунь, які даватимуть плоди, наповнені державною символікою України. Тільки патріотичні яблуні є бажаними на священній Українській землі!».

Аналогічну петицію я написав президенту Порошенку.

Як відомо, в Україні всі петиції перед публікацією цензуруються. Цього вимагає закон. Цензори в апараті Верховної Ради та Адміністрації Президента почитали мою безневинно-жартівливу, а головне, абсолютно законну та патріотичну петицію і… відмовили в її публікації.

Це ще не все. Захищаючи свої права людини на свободу вираження переконань, я оскаржив відмову в публікації петиції до суду. Пройшов усі інстанції. І отримав унікальну ухвалу Верховного Суду України, в якій було сказано, що мій позов не підсудний адміністративним судам. Як магістр правознавства (з відзнакою) та досвідчений учасник адміністративних процесів, стверджую, що це рішення є шедевром перекручення шиворіт навиворіт недвозначних вимог Кодексу адміністративного судочинства України. У мене склалося враження, що високоповажним суддям надійшла вказівка послати мене подалі, що вони й виконали у особливо збоченій формі. Побоялися прийняти законне рішення і послизнулися на карамболі, проявивши епічний правовий релятивізм.

Зараз судова реформа значно прорідить суддівські кадри. Попри уклінне ставлення до чиновника і цинічні, антидемократичні рішення в стилі «що забажаєте», корумпованих та кишенькових суддів все одно виженуть поганою мітлою. Тільки я сумніваюся, що нові судді будуть кращі. Тоталітаризм і корупцію неможливо перемогти за допомогою цензури, беззаконня, влаштування «своїх» людей на всі посади та безконтрольного проїдання ресурсів, яких день за днем стає все менше.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: цензура,корупція,сатира,Верховный Суд,судова реформа,петиція,гумор,декомунізація,судді
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.