Єврокомісія ухвалила політичне рішення про лібералізацію візового режиму з Україною. Чим же є насправді ця подія: панацеєю для українського суспільства чи ширмою для керманичів держави?!
Відомий французький психолог Гюстав Лебон у своїй праці «Психологія народів і мас» писав, що основною ознакою нової епохи, є заміна свідомої діяльності людини несвідомою діяльністю натовпу. Певно, Україна дійшла до того етапу, коли все, що в ній відбувається, є результатом діяльності не головного мозку, а скоріше – спинного. Хоча, навіть це є спірним питанням. Адже, зважаючи на те, як«прогинаються» деякі українські керманичі за певних обставин, можна говорити,що вони є представниками царства безхребетних, а отже, не може ти й мови про спинний мозок.
Водночас,не варто вважати, що всім у країні заправляють лише «вишепоставлєние», багато чого залежить і від самого суспільства. Конкретна маленька людина може змінити хід історії? Не думаю. Але те, що гавкіт однієї собаки може призвести до підвищення рівня децибел за рахунок приєднання лаю інших собак - факт. А от чи зможе гавкаюча зграя на щось вплинути – залежить від самої зграї. В Україні, як показує практика, все відбувається, «як в Україні»: собаки гавкають, а караванне йде.Зараз у суспільстві активно обговорюється тема ухвалення Єврокомісією політичного рішення про лібералізацію візового режиму з Україною. І тут, як і прийнято в нашій демократичній державі зі свободою слова, суспільна думка розділилась на табір «оптимістів» та «песимістів-реалістів». Перші говорять про «вже безвізовий режим», а інші, у свою чергу, єхидно потирають руки і думають:«ну-ну!». Якщо розібратися в суті питання, то дане рішення Єврокомісії не є квінтесенцією покращення життя звичайних українців. Адже, якщо уважно подивитись на всі умови, то можна помітити декілька цікавих моментів: не всі держави-члени Євросоюзу відкриють свої кордони для України, а лише ті, що беруть участь успільній міграційній політиці ЄС (тобто, українці не зможуть потрапити без віздо Великої Британі та Ірландії, в яких не застосовується Шенгенське законодавство, проте, зможуть без віз в’їздити на територію Ісландії,Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії, які, не будучи членами ЄС, є асоційованими членами Шенгенської зони); право на безвізовий режим буде доступним лише для тих громадян, які мають біометричні паспорти; навіть за найкращих умов перебування українця на території Європейського Союзу обмежуватиметься в часі (до90 днів у кожному півріччі) і в можливостях (безвізовий режим не надає українцям права на працевлаштування, освіту чи постійне проживання). Порушення останнього пункту призведе до внесення інформації по особі в Шенгенську інформаційну систему SIS, та унеможливить подальший в'їзд на територію Європейського Союзу. Варто наголосити на тому, що при перетині кордону Шенгенської зони громадяни України все рівно повинні будуть мати при собі майже весь пакет документів, який зазвичай вимагався для отримання візи. Зокрема, за бажанням співробітника міграційної служби, українцям необхідно буде підтверджувати платоспроможність (наявність медичної страховки, броні на готель, зворотнього квитка та ін.) та обгрунтовувати мету перебування на териорії Європейського Союзу. Тобто, за великим рахунком, включення України в список країн з Додатку ІІ Регламенту Ради Європейського Союзу (тобто, до списку країн, громадяни яких звільняються від вимог отримання візи для перебування тривалістю максимум до трьох місяців) безумовно сприятиме зростанню туристичного потоку до країн ЄС, але аж ніяк не буде свідченням повного і повноправного входженню звичайного українця до «європейського співтовариства», як модно говорити останнім часом. Адже запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом не є набуттям членства в ньому. Водночас, не слід забувати і про те, що відкриття кордонів Європи для України залежить не від однієї Єврокомісії, але ще й від Ради Євросоюзу та Європарламенту, а, як показує практика, українофілів у цих організаціях значно менше, ніж україноскептиків. Активне обговорення даного питання є досить вигідним для владних кіл, адже це надає їм певні бонуси у вигляді перенесення фокусу уваги суспільства від серйозних проблем (офшорного скандалу, гризні за вплив між людиною діла Рошенпродамом та людиною слова Кулявлобом та ін.) до більш популярних. Правда, відчувається різниця?! Українське суспільство в черговий раз «повелося» на звичайні маневри «кращих з кращих».Так, влада має бути «ведущей, но не ведомой», бо вона є хребтом будь-якої розвиненої держави. Але справа в тому, що у нашому випадку, влада є вершиною скаліозу. А скаліоз, як відомо, треба лікувати. Тримайте спини рівно, українці! nullnullnull
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.