Ляшко вкотре ламає Юлі всю гру

Панамські документи - сценарій,запущений для переформатування світової політики. Український сегмент у цьому сценарії привідкрив лише частку від можливого, якщо раптом політклас не схамененеться...

               Те, що українська політика достатньо технологізована ні для кого не секрет, але й тут є свої пріорітети. Боротьба більш чисельних фракцій відбувається за одними правилами, а менш чисельних за іншими, в той самий час для менш чисельних фракцій боротьба за майбутнього виборця є більш принциповою, а ніж боротьба за сьогоднішні портфелі. Так само й для лідерів персонально формуються свої пріорітети – передбачувано-неперебачувана Юля вперто лупить ліктем в бік непередбачувано-передбачуваного Олега Ляшка, а потім від обох дістається передбачувано-передбачуваному Садовому. Тож у випадку несподіваного «чорного лебедя» під назвою «Панамські документи» кожна з політсил напружилася по своєму. Принаймні, український сегмент цього величезного підривного масиву показаний настільки частково, і настільки попереджувально, що ті, хто ризикує потрапити під оприлюднення наступної черги документів, вже змінилися на обличчі і покрилися рясним потом. А ті ж, кого злий фатум не стосується, зразу ж на протиході намалювалися у всій красі . Коли експертне середовище ще рік тому обговорювали інструменти , з допомогою яких від політики буде відсовуватися олігархічне середовище, навряд чи хтось міг передбачити панамський сценарій. Тепер же суспільство отримало реальний інструментарій усунення олігархів із політики…Тож не дивно, що першим хто осідлав панамську конячку став Ляшко. Бо саме панамський вкид може вивезти партії другого ешелону в перший , ба навіть більше – реалістичний підхід до роботи з таким масивом інформації може створити майбутнього лідера парламентських перегонів, особливо коли спричинить кадрову революцію в деяких партіях, і тим самим забезпечить формування якісної партійної інфрастуктури. Якщо в Юлі й надалі виповзатимуть на чолі обласних організацій колишні регіонали, то тут і панамські папери не потрібні будуть, щоб її усунути з політики.
Тож, миттєва реакція з метою розвернути панамський вкид проти найближчих конкурентів, робить Ляшка із трійки лідерів демократичних сил, потенційних засновників нової коаліції, не просто найпотенційнішим і найнадійнішим імовірним партнером, а ще й формує йому перспективу «чистильника» української політики від олігархів на найближчий період. Безальтернативного «чистильника», що вже призводить до нервозності в колах потенційних парламентських сил, як досвідчених, так і неофітів. Зрозуміло, що Ляшкові ще потрібно пройти шлях до створення реальної системної партії, але ті можливості поєднання правої патріотичної риторики із лівацькими намірами захистити права найманого працівника зберігає за РПЛ можливість для суттєвого маневрування в гібридному право-лівому політичному спектрі. Минулого року РПЛ вже зламала всі плани Юлії Тимошенко, буквально перед носом якої вишмигнула з коаліції, забетонувавши в незручному становищі її фракцію, примусивши поділяти відповідальність за помилки влади. Навіть гірше – за персональні прорахунки Арсенія Яценюка. Тепер цей новий трюк зі спробою осідлати панамський сценарій очевидно був настільки швидкий і технологічно вивірений, що Тимошенко вже відмовляється від будь яких коаліцій. Тисячу перше панамське попередження можливо інакше сприйнялося б оточенням Тимошенко , якби воно пролунало Банкової…але не всі сценарії української політики пишуться на Банковій і в цьому її сила…