БАЖАННЯ ЗМІНИТИСЯ АБО РОЗМОВИ ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ…

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ВИБІР - РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ АБО МОДНИЙ РЕВЕРАНС...

БАЖАННЯ ЗМІНИТИСЯ АБО РОЗМОВИ ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ…

Шановні колеги!

Дуже складно мені висловлювати своє враження та думки після того, що відбулось у моїй родині, але я спробую.

3 грудня 2015 року відбулось засідання круглого столу з питання викликів, які очікують Україну від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС та зони вільної торгівлі.

Знаєте, шановні друзі, у мене склалось таке враження, що ми тільки зараз прокинулись і починаємо про це говорити, а до цього ми сподівались про відкриття нам європейських дверей - і ми зразу будемо жити як європейці. Це мені нагадує відомий твір великого артиста и письменника
В. Шукшина “А поутру они проснулись”… А саме головне питання про наслідки євроінтеграції задають люди, які були ідеологами  асоціації.

Може у вас, шановні колеги, складається враження, що я проти Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі – ні я за!, я за перетворення політичної системи, я за те щоб держава була для людей, а не навпаки, я за технічний і технологічний розвиток економіки, я за відповідальність керівників та політиків перед народом, який їх обирає на посади, я за відсутність подвійних судових стандартів для порошенків і людей – рівність усіх верст населення, я проти того, щоб для порошенків були окремі дороги або, коли він їздить по нашим дорогам для нього перекривають ціле місто, я за ті цінності, що сприяють соціально-економічному розвитку України та українського народу тощо.

Безперечно Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі буде сприяти подальшому розвитку економіки при умові усвідомлення того, що нам самім необхідно перетворюватися заради перетворення власного життя і самім створювати умови для інтенсивного розвитку економіки, науки, суспільства, а підписання цих документів − інструмент, який нам необхідно використовувати для реалізації таких перетворень.

Сьогодні є занепокоєння, що українськи товари будуть неконкурентними у порівнянні з європейськими і відразу питання, а хто нам лікар, коли ми 24 роки незалежності України знищували власну економіку і йшли шляхом не інноваційного розвитку, а екстенсивним шляхом, виснажуючи наші надра та землю. Аж 42 млрд. доларів США за 24 роки надійшло інвестицій в економіку України від країн світу – цифра смішна тому, що українці на руках мають грошей більше ніж до нас надходить інвестицій, але ці фінанси не працюють тому, що люди не вірять державній системі та тим, хто у керма України.

Подивиться самі ВВП (у ПКС) України станом на 31.12.2014 за оцінками СІА (the Сentral Іntelligence Аgency) становив 371,8 млрд. доларів США, а ВВП за офіційним обмінним курсом 130,7 млрд. доларів США тобто курс долара на кінець року був завищений майже у 2,8 рази… поясню, що таке паритет купівельної спроможності – це  спроможність певної суми на одному ринку бути рівною купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести цю суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту.

При такому підході до національної грошової одиниці виникають проблеми з підвищенням цін на товари та зростанням темпів інфляції, яка за 9 місяців поточного року становить більше 40%, а на кінець року, при таких умовах, буде становити за 50%.

Я розумію, що на темпи інфляції впливають і інші показники економіки – вартість кредитних ресурсів, імпортних енергоносіїв, грошова емісія, податки та витрати на утримання державного апарату, низька продуктивність праці, але є і такий фактор як монополізм товарного виробництва, а що не так?

Подивиться фактично усі основні сфери товарного виробництва поділені між Порошенком, Фірташем, Пінчуком, Ахметовим, Коломойським, Бахматюком, братами Клюєвими, Лавочкіним, Колесніковим, Єфремовим та іншими напівкримінальними та кримінальними особами. Тому я сподіваюсь, що впровадження всебічної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з країнами ЄС дозволить створити умови певної конкуренції на споживчому ринку України як по якості товарів, так і по ціні.

Так я розумію, що декому прийдеться сходити з українського ринку із-за конкуренції, але конкуренція буде спонукати українських олігархів думати про модернізацію власних виробничих потужностей, технологій, які протягом 24 років не змінювались. Також, на мою думку, не буде таких “інвестиційних” рішень Гонтаревої про 100% або 75% продаж валютної виручки, завдаючи збитки суб’єктам господарювання на курсовій різниці.

Крім цього, також дуже “мудрі” рішення приймаються  стосовно інвестиційної привабливості країни у авансовій сплаті податків, коли суб’єкти господарювання нічого ще не заробив, а але плати… і виходить, що наші, так звані, урядовці самі сприяють розвитку тіньового бізнесу, і за оцінками експертів він становить від 65 до 70% ВВП України.

У зв’язку із такою ситуацією необхідно забезпечити легалізацію тіньового бізнесу не за рахунок податкового тиску на бізнес, а навпаки за рахунок лібералізації, я маю на увазі, зменшення податків, спрощення процедури їх нарахування та сплати, а також за рахунок скасування податкового обліку − залишити тільки бухгалтерський облік і зрозуміло, що підвищення відповідальності платників податків перед суспільством за їх сплату.

Я можу привести приклад щодо зменшення податків:

ВВПп – плановий валовий внутрішній продукт на плановий рік;

Бп – річний бюджет витрат на плановий рік;

∑п – загальна відсоток податків від ВВПп на плановий рік;

Ввпт – тіньовий валовий продукт у плановому році;

І виходить: Бп = (ВВПп х ∑п) / 100%, якщо залишити незмінними витрати бюджету при ∑ввп = ВВПп + ВВПт, то зрозуміло, що загальний процент податків буде меншим у порівнянні із ∑п. Тільки необхідно визначитися за рахунок яких податків буде відбуватися зменшення податкового навантаження.    

Хотілось би повернутися до зовнішньоекономічної діяльності України в рамках асоціації та ЗВТ. На сьогодні ситуація у зовнішній торгівлі України з країнами світу має дуже негативні тенденції і у порівняні з минулим періодом 2014 року експорт та імпорт скоротився майже на 35%.  Такий стан зовнішньої торгівлі свідчить про те, що компанії від втрати російського ринку не готові переорієнтуватися на інші зовнішні ринки. Також велике значення має війна України з Росією, що призвело до втрати певної кількості експортно орієнтованих  підприємств Донецької і Луганської областей.

Але, на мою думку, європейський ринок не дозволить компенсувати обсяги українського експорту від втрати російського ринку по причині його перевантаження та і Європа не готова замістити на власному ринку товари, до яких є довіра європейських споживачів по якості, безпеці, дизайну, українськими тому необхідно орієнтуватися на інші ринки збуту продукції, до яких відноситься ринок Африки, країн Близького Сходу (у тому числі країни Арабського Світу), Північної та Південної Америки, Океанії. 

Крім цього, для підвищення конкретності українських товарів необхідно залучати європейський капітал працювати в Україні на умовах управління корпоративними правами підприємств та забезпечити гарантії цим інвестиціям. Такий підхід інвестування дозволив би іноземцям самостійно визначати напрямки використання капіталу, нести відповідальність за його ефективне використання також вважаю за необхідне дозволити нерезидентам України відкривати поточні рахунки в іноземній валюті.

Щодо торговельних представництв, які планується створити в країнах світу, то вірно сказав пан Посол Південно-Африканської Республіки в Україні, що тільки 8 таких представництв необхідно відкрити в Африці – це натяк на слабкі дії Уряду України стосовно просування українських товарів на ринки світу і у розвитку експорту. І ще необхідно розуміти як планується створення таких представництв та як планується їх діяльність − без спільної діяльності Уряду та українських суб’єктів господарювання на умовах державно-приватного партнерства такі питання не вирішити.

І чому необхідно залучати іноземний капітал в економіку – сьогодні багато балачок стосовно кредитно-експортного агентства, але прошу уважно замислитися де гроші, Зін??? Проста арифметика показує, що за 2014 рік експорт становив 54 млрд. доларів США, майже 4,5 млрд. доларів США у місяць, і на мою думку ці мінімальні кошти і потрібні для нормального старту у розвитку і підтримки українського експорту.

Можна багато писати і не висловити усе те, що думаєш, але хочу завершити одним – у нашій країні відсутні економічні хірурги та реаніматори, тому маємо те, що маємо.