Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №46

14 декабря 2015, 15:45
Заступник директора ГО «Публічний аудит»
0
55
Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №46

Українці завжди славились своєю гостинністю, ця ж характерна риса українського народу проявляється і в політико-економічному житті країни.

Основною темою цього тижня став приїзд Віце-Президента США Дж. Байдена в Україну, до якого готувалися всі, навіть ті, хто відношення до цієї події не мав. Так, у підготовці до події голова Національного банку України зміцнила курс гривні з 23,94 станом на 01.12.15 до 22,93 станом на 09.12.15.

Прем’єр-міністр України публічно озвучив власні досягнення за період річного перебування на посаді, відзначив віднаходження порозуміння з Президентом України, парламентом, при цьому забувши, мабуть, про відкриті полеміки та дискусії з головою фракції «Батьківщина», публічні звинувачення у зриві нормотворчої діяльності парламентом, неголосування за урядові законопроекти, які тривали протягом усього року, в тому числі і в питанні великої приватизації. Одним словом, були намагання продемонструвати повне благополуччя та консолідацію перед високим гостем.

Оцінюючи результати приїзду, спробуємо провести закономірності та зв’язки в хронологічному порядку.

Основні проблеми, які не вирішувалися українським політикумом протягом усієї осені та мали наслідком перенесення строків фінансування з боку МВФ, були навколо податкової реформи та прийняття державного бюджету. Іншим питанням, яке, мабуть, і було основним, для вирішення якого прибув заокеанський гість, стосувалося виконання Мінських домовленостей Україною, щоб на геополітичному рівні мати можливість дорікати РФ у тому, що зрив відбувається саме з їх вини.

Мінські домовленості потребують сьогодні конституційної більшості голосів у парламенті для «протягнення» рішень про внесення змін до Конституції в частині особливого статусу окремих тимчасово-окупованих регіонів, а також проведення на їх території виборів.

Швидше за все Байден приїхав оцінити, чи спроможний цей Парламент у його сьогоднішньому складі ухвалити відповідні рішення, чи може чинний Президент забезпечити це.

Якщо пригадати хронологію подій, то в ніч із вівторка на середу, після виступу Байдена в парламенті, після зустрічей із Президентом та прем’єром, Національна рада реформ дивним чином продемонструвала єдність і віднайшла компроміс у питанні податкової реформи, який, зі слів Яценюка, вноситиме в парламент не Уряд, а Президент, використавши право законодавчої ініціативи. Власне, останній у цьому питанні взяв роль арбітра, при тому, що формально відношення до виконавчої гілки влади він не має.

Наслідком цієї умовної консолідації зусиль стало прийняття рішення Міжнародним валютним фондом про зміну правил кредитування, щоб продовжити підтримку країн, які мають офіційну заборгованість перед кредиторами. Важливо зрозуміти суть цих тез. Перше, і це, на нашу думку, є ключовим – в офіційних прес-релізах йдеться про те, що внесені зміни дозволяють продовжувати кредитування країни з офіційними заборгованостями, і вони торкнуться також України у випадку несплати боргу перед РФ.

При такому формулюванні та застосуванні відповідних положень (на подробиці формулювань ми очікуємо) МВФ фактично відносить євробонди, які перебувають у власності РФ, із розряду комерційної заборгованості до офіційної, що на сьогодні добре, оскільки продовжиться фінансування, але водночас це матиме негативні наслідки для подальших судових розглядів, а також дасть підстави Росії оголосити дефолт України за офіційним боргом, що негативно позначиться на котируваннях цінних паперів держави та комерційних структур, а також, як би нас не запевняли у зворотному, знизить інвестиційну привабливість для реального, не пов’язаного з політичною зацікавленістю сектора міжнародних фінансових інституцій.

Уже вранці в середу з’явилися повідомлення й про те, що Україна має високі шанси на позитивне вирішення питання про безвізовий режим з ЄС, починаючи з середини 2016 року.

Можна, звісно, говорити, що всі ці речі випадково співпали, але збіги, як відомо, не випадкові та кожен бонус має власну ціну.

Якщо поміркувати, що стало ціною продовження фінансування, ціною зміни правил МФВ, які неодмінно матимуть наслідком погіршення і без того складних відносин із РФ, оскільки ці правила стосуються в першу чергу саме кредиту, наданого цією країною Україні, то напрошуються прості та прозаїчні висновки, виходячи з акцентів, зроблених у виступі Байдена. Перший – це фактично відмова від унітаризму держави Україна та перехід до фактичного федералізму, який повинен бути закріплений та проголосований цим парламентом, інакше питання з особливим статусом не назвеш. Проведення виборів за українським законодавством в областях, де українська влада вже більше року непредставлена, – це містифікація. Зрозуміло, хто буде обраний, із кого формуватимуть органи місцевого самоврядування, і який діалог цих новообраних керівників буде з владою центральною, республіканською, – публічно – поважним, фактично вони нехтуватимуть нею.

Згадайте слова Байдена, на що буде спрямована допомога в 300 та 190 млн доларів? На децентралізацію та боротьбу з корупцією.

Боротьба з корупцією – це формування оновлених правоохоронних органів, позики для бюджету для забезпечення більш високого рівня оплати праці. А ось децентралізація – вкладання коштів у процес передачі повноважень? Ні, в процес кошти не вкладають; це в тому числі кошти для фінансування виборів, на фінансування програм місцевих бюджетів тощо, головне – прискорення цих процесів.

Крім того, про прийдешній перерозподіл територій України саме в напрямі умовного федералізму (тут та в попередніх згадках поняття варто розуміти, що федеративний устрій визначається не стільки тим, що написано в загальних положеннях Конституції України, а фактичними повноваженнями органів місцевого самоврядування у співвідношенні з республіканськими органами влади, розподілом доходів, наявністю системи стримувань та противаг тощо, а особливо цікавим у питаннях бюджету, податкового навантаження та розподілу доходів у цьому контексті буде фінальний варіант податкової реформи, мораторій на зміну якого протягом трьох років гарантував Петро Порошенко. Про це свідчить заява голови фракції БПП у парламенті Юрія Луценка, який вважає за необхідне найближчим часом розглянути питання створення Криворізької області в рамках адміністративно-територіальної реформи (варто звернути увагу на те, що концепцію реформи громадськість досі не обговорювала, орієнтовну нарізку територій не бачила).

«Питання про формування в рамках адміністративно-територіальної реформи Криворізької області шляхом об'єднання Кривого Рогу, Кіровограду та прилеглих районів було б логічно розглянути саме зараз»,– сказав він, додавши, що населення Кривого Рогу та Кіровограда близьке за історичним корінням, об'єднане господарськими й сімейними зв’язками.

Якщо пан Луценко так стверджує, то, звісно, так і є. Думаємо, що кожен у стінах парламенту знайде для себе декілька клаптиків різних областей, які з їх слів будуть об’єднані «спільними історичним та культурним побутом та корінням», значно концентрованішими, ніж спільна історія України.

Читаючи зараз ці рядки, можна звинуватити автора в маніпуляціях та нагнітанні, але час продемонструє, чи дійсно ці припущення були хибними.

У цілому інші справді важливі події на момент написання цього Огляду за тиждень виокремити складно: політичні чвари, звіти міністерств про те, як все добре і наскільки краще буде в наступному році, – це все порожні слова, не варті навіть коштів, витрачених на друк презентацій, а те, як міністр палива та енергетики заплутався перед журналістами в закладеній на наступний рік вартості природного газу для країни, говорить про його дійсну стурбованість проблемами очолюваного відомства.

Тож, ідемо далі.

Цього тижня було оприлюднено затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1002 від 05.12.15 статут Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”».

Так, незважаючи на те, що, відповідно до п. 12 Статуту, ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» закріплено положення стосовно того, що не підлягають відчуженню та обтяженню основні фонди й акції НАКу, дочірніх та заснованих нею підприємств, вказаний установчий документ містить винятки. У частині компаній, які спеціалізуються саме на транзиті.

Так, відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність із транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх із балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Компанії, дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняються, крім випадків, коли результатом таких дій є передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 % акцій якого перебуває в державній власності; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 % акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності.

Зазначена заборона не поширюється на передачу майна, що перебуває в державній власності, у складі магістральних мереж та підземних сховищ газу в управління та/або концесію чи оренду на строковій платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України.

Зазначена передача майна здійснюється виключно з метою та на виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави.

Тобто, зберігається можливість Кабінету Міністрів України ухвалити рішення про передачу в управління єдино цінного станом на сьогодні в системі магістральних транспортних сполучень, а саме газопроводів та газових сховищ в управління, оренду чи концесію новій юридичній особі — Єдиному оператору газотранспортної системи, яка в тому числі може бути створена у вигляді спільного підприємства (прямої заборони на це законодавство не містить).

Нагадаємо, аналогічні потуги щодо передачі газотранспортної системи Уряд робив наприкінці літа 2014 року, протягнувши через Верховну Раду Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України» від 14 серпня 2014 року № 1645-VII, яким було внесено зміни до п. 14 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (втратив чинність на підставі Закону «Про ринок природного газу в Україні»), доповнивши його зміст положенням про те, що функції оператора Єдиної газотранспортної системи України закріплюються за суб’єктом господарювання, засновником та власником якого може бути виключно держава, у тому числі через «Нафтогаз України», або (у разі створення спільного підприємства) держава, у тому числі через «Нафтогаз України» (володіння не менше 51 % корпоративних прав), а також юридична особа (юридичні особи), що належить та контролюється резидентами держав-членів Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки чи Енергетичного Співтовариства і є оператором системи транспортування газу або членом Європейської мережі операторів системи транспортування газу.

Тільки раніше передбачалося, що Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України затверджує результати конкурсу та приймає остаточне рішення щодо визначення юридичної особи-нерезидента в суб’єкті господарювання, на якого покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України. Умови конкурсу розроблялися та затверджувалися Кабінетом Міністрів України. Тепер же це – повна сфера відання Кабінету Міністрів України.

Таким чином, закріпивши таке положення в статуті, створено передумови, за яких Верховна Рада України втрачає можливість впливати на процес визначення юридичної особи-нерезидента.

Як бачимо, Уряд не покидає ідеї передачі ГТС інвесторам, хоч і через вдало завуальовану форму. Це не вдалося зробити в минулому році, а тому через статут і його положення планується зробити в майбутньому, спростивши справу шляхом вилучення Верховної Раду України як органу погодження.

Статутом для надання фінансової самостійності НАК «Нафтогаз України» передбачена можливість здійснення компанією розміщення облігацій та інших цінних паперів відповідно до законодавства та цього Статуту.

Рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25% від вартості активів НАКу, приймається загальними зборами, статутний капітал при цьому визначено на рівні 160,45 млрд грн. Верхня межа стосовно обсягу коштів, які залучаються фінансовими інструментами в статуті, не зазначена.

Важливим органом у системі управління НАК «Нафтогаз України» стає наглядова рада, кількісний склад якої встановлюється загальними зборами та не може бути менший, ніж п’ять членів. Члени наглядової ради обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, на строк, встановлений загальними зборами, якщо інше не передбачено законом. Одна й та ж особа може обиратися до складу наглядової ради неодноразово.

Таким чином, до її складу можуть бути обрані й іноземці, а кожен член повинен мати можливість приділяти достатньо часу (не менше 25 % від свого робочого часу) для роботи в ній. До того ж, він не може бути членом наглядової ради чи виконавчого органу більш як трьох інших компаній.

Введено нові для компанії посади, а саме: корпоративний секретар (відповідає за взаємодію органів НАКу між собою, з акціонерами та інвесторами, а також юридичними особами, акціонером (засновником, учасником) яких є компанія); керівник з питань управління ризиками; керівник з питань комплаєнсу (запобігання порушенням вимог законодавства), уповноважений антикорупційної програми.

Цією ж Постановою Кабмін визначив, що пропозиції стосовно призначення кандидатур на посади членів наглядової ради компанії вносяться Міністерству економічного розвитку і торгівлі комітетом із призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств.

Кандидатури, що будуть внесені Міністерству економічного розвитку і торгівлі таким комітетом, підбиратимуться самостійно з залученням у разі потреби фахівців із підбору персоналу, без проведення конкурсного відбору.

Два представника держави з числа членів наглядової ради НАКу призначаються Міністерством економічного розвитку і торгівлі, один із яких – за погодженням із Президентом України, другий — із Кабінетом Міністрів України.

Тобто, в складі наглядової ради мають всі шанси опинитися ті люди, яких з часом називатимуть людьми прем’єра та Президента, а саме підприємство повністю передається у сферу управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі, якому цього тижня Міністерством енергетики та вугільної промисловості передано 100 % акцій компаній.

Отже, змінено структуру, підпорядкування, сферу відання компанії, на черзі – конкурси на посади членів правління.

Ймовірно, за умови, що статут затверджено, боротьба за вплив на НАК «Нафтогаз України» через визначення його керівництва буде провадитися увесь 2016 рік та, сподіваємося, виявиться більш ефективною для країни, ніж аналогічний конкурс на посаду керівника державного підприємства «Укрнафта», якому цього тижня Державна фіскальна служба України вирішила анулювати всі спецдозволи, звернувшись до Кабінету Міністрів з відповідною пропозицією. «Я вважаю, що правові підстави для скасування ліцензії – у нас дійсно є заборгованість по податках. Але це призведе до дуже поганих наслідків», – сказав глава компанії Марк Роллинс.

Нагадаємо, 23 листопада «Укрнафта» направила Уряду пропозицію щодо врегулювання боргів компанії, відповідно до якої визнавала борг з податків, ренти і дивідендів у розмірі 9,38 млрд грн та поряд з цим висунула вимоги до держави і фактично дублює ініціативи та вимоги групи «Приват».

Основні з них:

— погашення «Нафтогазом» боргу за 11,4 млрд м3 газу, який був фактично експропрійований в «Укрнафти» в 2006–2010 рр.;

— пільги для законсервованих родовищ і для ділянок, що вимагають нових інвестицій;

— виплата «Укрнафтою» протягом двох років тільки 30 % дивідендів,

решта – в розвиток.

На завершення ми спробуємо спрогнозувати, виходячи з озвучених намірів, за рахунок чого планується скорочення видатків у проекті державного бюджету України на 2016 рік.

В інтерв’ю одному з інформаційних видань Наталія Яресько зазначила: «Найголовнішим пріоритетом для України є соціальні виплати і пенсії, що забирають значну частину витрат з бюджету. У 2016 році Уряд планує збільшувати соціальні стандарти для найменш забезпечених верств населення на рівні інфляції, тобто на 12 %. Водночас Міністерство фінансів працює над тим, аби зробити систему соціального забезпечення більш справедливою, і для цього потрібно провести її аудит та верифікацію отримувачів допомоги.

Ми піднімаємо соціальні стандарти і збільшуємо пенсії, щоб підтримати добробут і платоспроможність громадян. Але водночас ми хочемо зробити систему соціального забезпечення більш справедливою та ефективною».

Шкода, що риторика міністра фінансів все більше нагадує риторику очільника Уряду. Ми всі вже втомилися говорити, що підвищення мінімальних соціальних стандартів на 2016 рік у розмірі 12 %, знівелює прогнозований ріст інфляції протягом саме 2016 року, то громадяни повинні цьому радіти? Влада вперто не чує, не прислухається та робить вигляд, що не розуміє, що інфляція протягом 2014–2015 років просто «з’їла» половину доходів українців, і ніхто не задумається над тим, щоб цю купівельну спроможність компенсувати. Позиція: інфляція – в минулому, тому ми про все забуваємо, звісно, зручна, але несправедлива.

Аналогічним чином на це реагують і міжнародні фінансові організації-рецензенти бюджету. Риторика полягає в ключі скорочення державних витрат до певного рівня ВВП, зменшення дефіциту бюджету до рівня 3,7 % ВВП. При цьому зрозуміло, що добробут державних фінансів важливий, але добробут сімей та громадян, які цю державу уособлюють, відсувається на другий, а то й третій план. Зручно мати між ЄС та РФ країну з високим сировинним потенціалом та «безкоштовною» робочою силою. Вижати з клаптика території в центрі Європи все можливе, федералізувати його, невже це ставиться за мету? Складно повірити, але вчинки свідчать саме про це.

Всі ми очікуємо, яким чином Мінсоцполітики пропонуватиме реформувати систему Пенсійного фонду України, інших фондів соціального захисту. Відповідні проекти законів мали б вже покинути стіни Верховної Ради України, але станом на сьогодні терміни перенесено на наступний рік.

Натомість, за відсутності концепцій реформування, текстів законопроектів, офіційних правил, озвучується, що для економії державних фінансів, підвищення соцстандартів необхідно перейти на адресні виплати допомоги, а також верифікувати систему отримувачів пенсії та соціальної допомоги.

«У будь-якій сім'ї, фірмі або державі, коли стикаються з обмеженістю ресурсу, то допомагають найбільш нужденним. У нас же існує багато соціальних програм, які зовсім не враховують добробут громадян. Це неправильно, ми будемо відходити від цього. Міністерство фінансів буде проводити перевірку права на отримання соціальної допомоги для виявлення «мертвих душ» та невідповідності критеріям отримання такої допомоги. Усунення виявлених зловживань дозволить нормалізувати систему соціального захисту населення і водночас зменшити витрати з держбюджету на 5 млрд грн», – заявила міністр фінансів Н. Яресько.

Таким чином, отримувачам соціальної підтримки та допомоги варто очікувати на перевірку достовірності їх злиденного добробуту.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.