Як ви, братці, не сідайте ...Або чому немає альтернатив приватизації

23 октября 2015, 12:28
Заместитель руководителя Рабочей группы по вопросам приватизации (разгосударствления) государственных предприятий, которые входя
0
54

Якщо Україна не ставить своєю метою копіювати Піднебесну, ставати світовою фабрикою і забути про екологію, вектор розвитку в принципі тільки один - оптимізація державних підприємств у бік істотного скорочення їх числа.

Існуюча в Україні бізнес практика неминуче вимагає присутності у підприємства активного і ефективного власника - роль, з якою держава, очевидно, не справляється. І хоча зрозуміло, що держпідприємства у ряді випадків необхідні, як виконують специфічні функції і завдання, в більшості випадків з українськими держпідприємствами ця необхідність відсутня."Проблеми управління держпідприємствами зазвичай включають:

* Політично заангажований менеджмент і рада директорів;

* Недостатню відкритість фінансової звітності;

* Слабкий контроль за ефективністю;

* Недолік автономії в повсякденному операційної діяльності;

* Нечіткі і суперечливі повноваження менеджменту;

* Розмите представництво власника.

Там, де проявляється набір цих якостей, держпідприємства стають джерелом корупції". Ставить діагноз Світовий Банк у своєму звіті двадцятирічної давності. Але для України це актуально як ніколи - ситуація в нашому держсекторі застигла як муха в бурштині.Дані у звіті свідчать - частка державного сектора у ВВП зворотньо пропорційна заможності країн. Країни з високим рівнем розвитку не прагнуть нарощувати свій держсектор, левова частка витрат там припадає на соціальні виплати та допомоги. У бідних країнах все навпаки - всі сили кинуті на підтримку неефективного держсектора. І це нам теж знайоме - 6% ВВП, витрачених на покриття збитків держпідприємств в 2014 році, це цілий пенсійний бюджет країни і майже три військових бюджету. Якби не держсектор, можна б було подвоїти пенсії і не скидатися всім світом на армію.За двадцять років ситуація у світі істотно змінилася. Тільки Китай стоїть окремо і стрімко нарощує свій держсектор, а в іншому світі він коливається на рівні 7-8% економіки. Якщо Україна не ставить своєю метою копіювати Піднебесну, ставати світовою фабрикою і забути про екологію, вектор розвитку в принципі тільки один - оптимізація державних підприємств у бік істотного скорочення їх числа.Критерії збереження компаній в статусі державних прості. Це як правило монопольні природні ресурси, державні політичні та соціальні завдання, але найголовніше: розвиток стратегічних галузей економіки та сприяння розвитку національної економіки в цілому.Світова практика показує, що в основному державні компанії зосереджені в області енергетики і фінансів, і це природно - тут і монопольний стратегічний ресурс, і фінансові інструменти. У цьому світлі ініціатива Мінекономрозвитку про створення управляючої компанії для 12 найбільших держпідприємств країни виглядає досить логічною: у списку 5 банків, енергетика, сировина, високі промислові технології. При найближчому розгляді виявляється, що багато фігурантів списку були в черзі на приватизацію, яка була задекларована в 2015 році, але, так і не сталося, була перенесена на наступний.Разом з титанами економіки отримали відстрочку від приватизації  інші, без малого дві тисячі державних підприємств, а значить свято корупції і злодійства продовжиться ще на деякий час.Замість важкої, невдячної і, все ще, непопулярною приватизації зусилля кинуті на впровадження в держпідприємствах світової практики управління у вигляді іноземних рад директорів, що дуже схоже на прикрасу вигадливою вишивкою простирадла вмираючого хворого. Тим часом існування держпідприємства виправдано при дотриманні двох умов: воно має бути прибутково, і створювати позитивний суспільний ефект. Останнє, як раз і відрізняє державні підприємства від приватних. Приватним можна бути просто комерсантами і про суспільних ідеалах не замислюватися.Досить складно розгледіти прибутковість в катастрофічній чорній дірі, якою є сьогодні держсектор української економіки, так само як і суспільну корисність, наприклад, у націоналізованих банках як «Родовід». Хіба що під суспільством розуміти олігархів.У більшості випадків, під держпідприємствами в Україні ми маємо справу зі звичайними комерційними структурами, що не виконують ніякого громадського завдання і, в основному, що не є прибутковими, позбавленими контролю з боку власника, а значить, відданими на розграбування корумпованим менеджменту і контрагентам.Можна погодиться, що в розвинених країнах з проробленим законодавством і діючими правоохоронними органами бізнес-середа воліє знаходиться в правовому полі. А значить і держпідприємства - це не годівниця для недобросовісних ділків, а інструмент вирішення державних завдань. У наших же умовах таких держпідприємств - інструментів - на пальцях перерахувати. Решта - саме що годівниці, і цю ситуацію докорінно може змінити тільки приватизація. 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.