Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №37

13 октября 2015, 00:36
Заступник директора ГО «Публічний аудит»
0
77
Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №37

Політики та слуги народу вчинили у властивому їм стилі, вирішивши оминути слизькі моменти державного реформування та постановою ВР України № 3014 відправили себе у «виборчу відпустку».

Наступне пленарне засідання, визначене вказаним вище документом, відбудеться 3 листопада. При цьому загрозою зриву виконання програми з МВФ, яка фактично є єдиним ключовим фактором міжнародної фінансової підтримки країни, парламентарі з легкістю знехтували на користь дешевого популізму. Реформи зачекають.

 

Про те, що це не безпідставні припущення, говорить і той факт, що місія МВФ, яка з 22 вересня працювала в Україні для визначення наявності підстав для виділення наступного траншу допомоги в обсязі 1,7 млрд доларів, цього тижня покинула Україну, заявивши, що повернутись до цього питання зможе тільки після проведення місцевих виборів.

Контрольні маяки не виконано, антикорупційне бюро не функціонує, податкова реформа не впроваджена, державний бюджет на 2016 рік не розроблений.

Обличчя України на міжнародній арені, економіка та благополуччя населення цю владу, як і попередників, схоже, турбує значно менше, ніж представництво власних політичних сил в органах місцевого самоврядування та, відповідно, вплив на розподіл місцевих бюджетів протягом щонайменше найближчих двох років.

Лицемірство та удаваний патріотизм у чистому вигляді, але ми маємо те, на що заслуговуємо.

Водночас на міжнародній арені впала довіра до сьогоднішньої політичної еліти – значить, не за горами і той час, коли й населення зрозуміє, що йому цинічно плюють в обличчя.

Зниження рентної плати за видобуток газу та цільової надбавки

Поряд з цим, останній тиждень деякі політичні сили все ж встигли використати у власних політичних інтересах. Так, широкого розголосу цього тижня набула інформація щодо прийняття за основу в першому читанні законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо здешевлення вартості газу для населення».

Ось як з цього приводу висловився очільник Уряду: «Проголосований за основу законопроект про зниження рентної плати за видобуток газу лобіює інтереси газових олігархів і є прямим ударом по малозабезпечених громадянах, які отримують субсидії саме з наддоходів, які вилучаються в газових олігархів і в державної компанії «Укргазвидобування».

Вперше, мабуть, з моменту започаткування цієї рубрики де в чому можна погодитися з Прем’єр-міністром України. Поряд з цим, і цей його спіч повен брехні, як і вся політика країни довкола питань паливно-енергетичного комплексу.

«План реформування ринку природного газу», який затверджував Кабінет Міністрів України навесні цього року, передбачав зменшення рентних ставок, їх оптимізацію саме до завершення цього року, але мотиви таких дій були зовсім іншими, — збільшення обсягу власного видобутку, стимулювання приватних інвестицій у галузь.

Крім цього, передбачалася відмова державних видобувних підприємств від частки дозволів на надрокористування (до 5%), на користь приватних видобувачів.

Інтенсифікація продажу дозволів на надрокористування через аукціони тепер спрямована саме на те, щоб збільшувати приватний видобуток, але жоден інвестор із іменем не починатиме вишукувальні роботи, поки не зрозуміє: скільки він повинен платити державі та скільки залишиться на покриття інвестиційних витрат та на прибуток. Впроваджені високі рентні ставки в першу чергу були покликані компенсувати ситуативний дефіцит бюджету за рахунок існуючого видобутку, з чим вони впоралися, але від’ємна протягом останніх декількох місяців динаміка обсягу видобутку засвідчила, що час, коли їх потрібно змінити, настав.

Уже зараз із набранням чинності Закону «Про ринок природного газу», з 1 жовтня 2015 року, створено умови щодо залучення міжнародних компаній до участі в аукціонах із продажу спецдозволів (ліцензій на надрокористування), до участі в ринковій реалізації добутого товару.

Цікаво читати, як під прикриттям благої цілі «для населення» (виходячи з назви законопроекту), хтось заробляє політичні бали, додаткові голоси до місцевих виборів, насправді лобіюючи та вносячи до парламенту законопроект, який до населення має таке ж відношення, як і до того, що на Марсі знайшли воду.

Простежте: чомусь питання про зміну рентних ставок влітку, коли відбувалися засідання Робочої групи парламенту з питань тарифів, не піднімалося, законопроект не виносився на голосування.

А ось у жовтні, на останньому перед канікулами пленарному тижні, його вносять та приймають у першому читанні.

Із населенням – з його настроями та бідами – грають, виключно домагаючись голосу «за» 25.10.15.

«Публічний аудит» проаналізував запропонований законопроект та пропонує Вашій увазі короткий екскурс в очікуване «покращення».

Із пояснювальної записки до законопроекту:

На сьогодні ставка рентної плати за природний газ, що реалізується населенню, видобутий із покладів до 5000 метрів, складає 70 відсотків від вартості, видобутий з покладів понад 5000 метрів – 14 відсотків. До 1 січня 2016 року, встановлений збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. На обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справляється у розмірі 4 відсотків.

Тому пропонується знизити ставки рентної плати на природний газ, що реалізується промисловим споживачам, до рівня близького початковому, а саме за видобутий з покладів до 5000 метрів з 55 до 29 відсотків від вартості, та за видобутий з покладів понад 5000 метрів – з 28 до 14 відсотків, при цьому природний газ, видобутий під час виконання договорів про спільну діяльність, зрівняти в оподаткуванні з газом, що реалізується промисловим споживачам.

Ціль законопроекту полягає у встановленні однакових ставок рентної плати для всіх підприємств-видобувачів природного газу без розподілу за типом споживання видобутого газу та встановлення справедливої ціни на газ для населення, виходячи з реальної платоспроможності громадян.

Також пропонується на обсяги природного газу, що постачається для населення, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ встановити у розмірі 0%.

Втрати доходів державного бюджету від реалізації запропонованих норм можуть становити близько 5,2 млрд грн до кінця поточного року. Враховуючи значне перевиконання доходів держбюджету (близько 26,3 млрд грн за підсумками січня–серпня), ризиків невиконання бюджету за підсумками 2015 року не має (про те, що профіцит бюджету сформований виключно за рахунок інфляції, «Публічний аудит» неодноразово зазначав у тижневих оглядах).

Оскільки передбачається суттєве зниження ціни на природний газ, що постачається на потреби населенню, Уряд матиме підстави здійснити перерахунок необхідного обсягу фінансових ресурсів, які планується спрямувати на надання житлових субсидій громадянам у 2015 році. Як наслідок, це призведе до економії бюджетних коштів.

Поряд з цим, відразу зазначимо, що відповідне передбачення та розрахунки в пояснювальній записці відсутні.

Про очікуваний розмір тарифу для населення не згадується жодним словом.

Тепер щодо самої рентної ставки. Основним підприємством, на яке матиме вплив впровадження цієї норми, є «Укргазвидобування».

Так чомусь повелося, що тільки це підприємство видобуває газ, який за балансом спрямовується на потреби населення. На сьогодні за 1000 куб. м цього товару підприємство отримує від НАК «Нафтогаз України» 1500 грн, із них 70 % – рента, тобто собівартість видобутку – це близько 477 грн.

Здавалося б, якщо цієї суми підприємству достатньо, то зниження ренти справді позначиться на тарифі. Насправді ж ні. «Публічний аудит» вже зазначав, що відповідно до програми співпраці з МВФ до 2017 року сума, яку повинне отримувати підприємство для покриття собівартості видобутку, операційних та інвестиційних витрат має бути доведена до еквівалента $ 150, тобто до 3300 грн за поточним курсом.

Відповідно, зменшення ставки ренти не позначиться на закупівельній ціні, просто з неї буде стягуватися менша рента, а підприємство отримуватиме не 477 грн, як сьогодні, а, припустімо, 1000 грн.

У прагненні до досягнення визначеною з міжнародними інвесторами закупівельної ціни в $150 нацрегулятор — НКРЕКП в парі з НАК «Нафтогаз України» — навесні наступного року, по завершенні опалювального сезону, затвердить постанову, якою тариф у 3600 грн за 1000 кубів буде скасовано та залишиться тариф у 7200 грн за тисячу кубів. І паралельно ще збільшиться закупівельна вартість газу видобутку «Укргазвидобування».

Тому варто розуміти, що рента у випадку природного газу для потреб населення стягується саме з закупівельної ціни, яку в свою чергу встановлює НКРЕКП, і в цьому випадку немає законодавчо встановленої, пропорційної формули.

Є ціна (станом на сьогодні 1500 грн), і з неї стягується 70%. Якщо ухвалить ВР України цей законопроект, з ціни в 1 500 грн стягуватиметься 29 %.

Проте поки не зменшить власні фінансові апетити в минулому гарантований постачальник НАК «Нафтогаз України», який у цьому випадку виступає в ролі посередника, про зміну чи зменшення тарифу мова не йтиме.

Тепер щодо газу, видобутого на підставі договорів про спільну діяльність. Природний газ, видобутий на підставі цих договорів, відповідно до балансу природного газу, який щороку затверджуються Урядом, не відносять до газу, який використовується для потреб населення. Це газ, який видобувають приватні інвестори, видобувні підприємства та реалізовують через власних трейдерів промисловим споживачам за ринковим тарифом.

Таким чином, на що справді вплине цей закон, так це на обсяг виручки підприємств, які здійснюють видобуток на підставі договорів про спільну діяльність, очищену від податків та зборів.

На що підуть ці кошти? У кращому випадку, їх основна маса буде спрямована на збільшення власного видобутку, решта — прибуток власників.

Поряд з цим, і на тариф для промислових споживачів зменшення ренти не матиме впливу, оскільки його ціна визначатиметься на умовах ринку, бірж, аукціонів, продавцями на яких тепер, після набрання чинності Закону «Про ринок природного газу», будуть і міжнародні компанії.

Тепер щодо цільової надбавки. На сьогодні цільова надбавка в тарифі 3600 грн за 1000 куб. м (при 200 куб. м споживання в місяць) становить 86,7 грн без ПДВ, зважаючи на те, що обсяг споживання в межах цього тарифу обмежено 200 куб. м, то цільова надбавка обходиться споживачу в 17,34 грн на загаданому вище об’ємі.

Цільова надбавка для тарифу 7200 грн за 1000 куб. м становить 201,7 грн без ПДВ, або 20 коп. на кожен кубічний метр.

Таким чином, анулювання цільової надбавки – це швидше замилювання очей, аніж реальне зниження тарифу.

Крім цього, запропонований до прийняття законопроект передбачає, що цю цільову набавку буде скасовано тимчасово, до 1 січня 2016 року. Тобто, Ваш голос купують за 8,6 коп. та 20 коп. відповідно. Українці, продавайтесь дорожче!

Національний банк України

Кабінет Міністрів України

Голова Національного банку України Валерія Гонтарева на щомісячній нараді з керівниками банків розповіла банкірам про стабілізацію макроекономічної ситуації в країні, повідомила про те, що НБУ намагатиметься знизити в наступному році облікову ставку до рівня, трохи вищого за рівень інфляції на відповідний період. За прогнозами НБУ, інфляція в 2016 році становитиме 12 %.

Стабільна ситуація на валютному ринку дозволила Національному банку вийти на міжбанківський ринок із покупкою іноземної валюти в міжнародні резерви. «З 17 вересня НБУ проводить валютні аукціони з купівлі іноземної валюти, на яких ми вже купили 223 млн доларів», – зазначила Валерія Гонтарева. Міжнародні резерви НБУ у вересні зросли до $ 12,8 млрд. «Зараз бачимо підвищену пропозицію валюти, яку ми можемо викупити в резерви Національного банку, не розкачуючи та не підігріваючи валютний ринок».

У той самий час прогноз міжнародних фінансових інституцій не настільки оптимістичний, як про це розповідає голова НБУ.

У цьому тижневому аналізі ми взяли за відправну точку прогнози щодо рівня інфляції на наступний рік.

Так, нагадаємо: Державний комітет статистики України цього тижня повідомив, що інфляція в Україні у вересні 2015 року в порівнянні з серпнем становила 2,3 %, а в порівнянні з груднем 2014 року – 41,4 %.

У свою чергу Міжнародний валютний фонд прогнозує інфляцію в Україні на рівні 50 % ц 2015 році та 14,2 % у 2016 році.

Згідно з прогнозами Фонду, інфляція цього року становитиме 50 %, тоді як у наступному – 14,2 %.

Також МВФ прогнозує, що дефіцит поточного рахунку платіжного балансу становитиме 1,7 % ВВП, а в 2016 – 1,6 % ВВП.

Безробіття, згідно з прогнозами, у поточному році становитиме 11,5 %, а в 2016 – 11 %. Як повідомлялося раніше, МВФ прогнозував інфляцію в Україні 8 % у 2017 і 5 % у наступні роки.

Світовий банк прогнозує інфляцію в Україні в 2016 році на рівні 20 %, – повідомила цього тижня економіст Світового банку Анастасія Головач. Згідно з матеріалами Світового банку, за підсумками поточного року індекс інфляції становитиме 50 %, у 2016 році – 23,4 %, у 2017 році – 9,9 %, у 2017 році – 7 %.

Різний підхід до прогнозів світових фінансових інституцій свідчить про те, що в умовах неприйнятих бюджету на 2016 рік, податкового кодексу, який визначає порядок наповнення бюджету, відсутності розуміння, яким чином розвиватиметься ситуація з погашенням зовнішнього боргу, енергетичною безпекою Держави, прогнозувати реальний розвиток ситуації в країні справа не вдячна.

Занадто багато факторів станом на сьогодні впливають на українську економіку, і якщо розібратись за суттю, то за рік, що минає, фактично жоден з таких факторів не вирішено.

Країна живе за рахунок зовнішніх запозичень, причому наповнює міжнародні резерви саме за їх рахунок, а наповнення у свою чергу має місце в силу того, що таке явище, як дефолт, для України вже настало, оскільки зовнішні зобов’язання не виконуються.

Так, згідно з даними Міністерства фінансів України, оприлюдненими цього тижня, сукупний державний борг України в січні-серпні збільшився на 1,1 %, або на $ 750 млн, – до $ 70,562 млрд.

Державний і гарантований державою борг на 31 серпня становив 1 494,891 млрд грн, або $ 70,562 млрд (на 1 січня – 1 100,833 млрд грн, або $ 69,812 млрд).

При цьому прямий зовнішній борг із початку року підвищився на 13,6 %, або на $ 4,2 млрд, – до $ 35 млрд, тоді як прямий внутрішній збільшився на 6,8 % до 492,322 млрд гривень.

Як повідомлялося, в 2014 році прямий зовнішній борг підвищився на 10,3 %, або на $ 2,877 млрд, і станом на 31 грудня він становив $ 30,809 млрд (проти $ 27,932 млрд на 31 грудня 2013 року).

Прямий внутрішній борг у 2014 році збільшився в 1,8 рази, або на 204 млрд грн – із 256,960 млрд грн ($ 32,148 млрд) до 461,004 млрд грн ($ 29,236 млрд).

Енергетична безпека, основним досягненням якої стала часткова диверсифікація постачання на користь європейського ринку, зіштовхується з відсутністю фінансових активів для придбання природного газу на опалювальний сезон. Благо, ціни на нафту на міжнародній арені за рік знизилися, що в свою чергу вплинуло й на альтернативний замінник сировини для виробництва одиниці тепла, тобто на природний газ.

При цьому, повертаючись до питання відсутності коштів для закупівлі природного газу, варто зауважити причини цього, здавалося, уже вирішеного питання.

Виявляється, проблема в концепції реорганізації корпоративної структури НАК «Нафтогаз України».

Європейський банк реконструкції і розвитку та НАК «Нафтогаз України» досі не підписали кредитну угоду на $ 300 млн для закупівель Україною європейського газу на поточний опалювальний сезон.

«ЄБРР зі свого боку готовий виділити кошти, однак контракт поки що підписаний не був. Чому – це питання до української сторони», – повідомило джерело в ЄБРР. Мовляв, домовитися не вдалося з тієї причини, що в української сторони виникла низка неузгоджень щодо корпоративної реформи «Нафтогазу». Міністр енергетики і вугільної промисловості України Володимир Демчишин минулого тижня спрямував в ЄБРР листа з відповідними зауваженнями.

Так, Міністерство енергетики і вугільної промисловості України виступило проти ряду положень плану реструктуризації НАК «Нафтогаз України», запропонованого Європейським банком реконструкції і розвитку.

«Ми виступаємо за кредит. І чітко писали це в наших листах. Але ми виступили проти ряду положень плану реструктуризації Нафтогазу, який був ключовою умовою отримання кредиту. Ми вважали і вважаємо, що в основі має лежати план реформування газового сектору, прийнятий КМУ і розроблений разом зі Світовим банком і Енергетичним співтовариством», – сказали в міністерстві.

Цікаво, що надання кредиту під концепцію реформування вже більш ніж красномовно свідчить про те, що довіри до України у міжнародних фінансових інституцій просто не залишилося, вони чудово розуміють, що змусити владу щось робити можна виключно шляхом методу «батога і пряника», яким у цьому випадку є гроші. Українська ж сторона готова покласти під загрозу протікання опалювального сезону, але від такого корита, як «Нафтогаз» не відмовитися. Найцікавіше те, що існуюча концепція реорганізації обговорюється вже більше місяця на всіх рівнях тільки не з власним населенням, позаяк цей важливий документ досі не оприлюднено.

Іншим фактором, що характеризує перебіг реформ в Україні, є процес очищення банківської системи, який триватиме і в наступному році. Збільшується дефіцит ФГВФО, а головне, обнулюються рахунки вітчизняних підприємств та громадян. Приватизації так і не було розпочато, вже більше року ведеться риторика про те, що держава – неефективний управлінець. Як результат, в аналітичному звіті про фінрезультати 100 найбільших ДП за 12 місяців 2014 року та І квартал 2015 року, який підготувало Мінекономіки, зазначається, що ці підприємства закінчили 2014 рік із сукупним збитком у 116,6 млрд грн, із них 88,4 млрд грн припадає на НАК «Нафтогаз України».

В І кварталі 2015 року сукупний збиток становив 9,7 млрд грн, що майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період у минулому році (ці дані не включать НАК «Нафтогаз України» та «Укрзалізницю», які не публікують консолідовані фінансові результати на квартальній основі).

«Збитки держпідприємств, зокрема, обумовлені несприятливими економічними умовами, військовими діями, девальвацією національної валюти, виконанням некомерційних, але важливих для держави функцій. Проте, вони також вказують на неефективність держпідприємств, слабкість державного управління та корупцію в секторі держкомпаній», – йдеться в звіті.

За словами міністра Айвараса Абромавичуса, ситуація в секторі держкомпаній залишається напруженою. «Держпідприємства продовжують нести значні збитки. Ми бачимо приклади, коли політичні інтереси стають на заваді змінам старого керівництва, гальмують темпи реформ, консервують неефективність та корупцію. Необхідно усунути політиків і чиновників від керування державними компаніями та запровадити сучасні механізми корпоративного управління», – зазначив Абромавичус.

Навіть якщо прийняти риторику представників Уряду, про те, що ДП потрібно відчужувати, виникає запитання: де пакет законів, який вже більше двох місяців тому було погоджено на засіданні КМУ? Ці закони необхідні для прозорої приватизації.Таке враження, що українські політики боряться з вітряками та один з одним, а не з деструктивними економічними процесами.

Систему правоохоронних органів у країні зруйновано, а про побудову нових та їх вплив на стан боротьби з корупцією та забезпеченням правопорядку, ми можемо тільки здогадуватися з повідомлень ЗМІ.

Крім того, в силу невирішення конфлікту на сході країни до завжди імпортного блакитного палива додався й імпорт вугілля, який завдає тиску платіжному балансу, сталість якого підтримується виключно за рахунок обмежувальних заходів НБУ.

Загальна сукупність лише перелічених вище факторів дає можливість пересічному читачеві зрозуміти, що економічного покращення, про яке говорить голова НБУ (до речі, особа, яка з наступного року повинна нести політичну відповідальність за рівень інфляції та цінність національної грошової одиниці), не те, що немає, навіть оптимістичні європейці та американці вже також їх не бачать.

Соціальний аспект діяльності Національного банку України та асоціації банкірів України

Широкого поширення набула новина про звернення Незалежної асоціації банків України до Національного банку України з законодавчою ініціативою про прийняття Верховною Радою України законопроекту про реструктуризацію кредитів громадян в іноземній валюті, наданих на придбання житла.

Зазначена ситуація, якщо розглядати її в хронології поточного року, була доволі цікаво обіграна, особливо якщо пригадати, що ВР України цього року вже ухвалила скандальний закон про реструктуризацію. Він канув у минуле на стадії підписання Президентом, не давши йому змоги поставити пляму на умовно-бездоганній репутації, та породив море спекуляцій і дискусій.

На той момент НБУ виступав за те, що такі суспільні відносини мають виключно приватно-договірний характер та законодавець не повинен втручатися у їх вирішення.

Насправді ж у підписаному ще навесні 2015 року Меморандумі співпраці з МВФ зазначалося, що вирішення питання має відбутися виключно на підставі погоджених дій фінансових установ та позичальників, виходячи з кодексу професійної поведінки банкіра, який мав затвердити НБУ.

Що ж у результаті? Маємо Закон, і це непогано, оскільки він дає позичальнику більше прав, аніж усний переговорний процес із банківською установою, однак цього разу він ініційований банкірами. Тобто, умовно кажучи, не нав’язаний державою. Однак, враховуючи те, що його внесення відбувається через НБУ, ймовірно, вплив регулятора на певні норми не обмежувалися роллю виключно внесення його до ВР, але носили фактичний характер у ключі безпосередньої розробки.

Викликає здивування: якщо механізм реалізації такого Закону, його розроблення та внесення до ВРУ було сплановано ще навесні, навіщо протягом літа доводити ситуацію до конфліктної, до соціально-хвилюючої (мітинги, пікети, акції, дискусії)? Здавалося б, значно розумніше не вважати своє населення недолугим та пояснити, що такий проект буде підготовлений, але в силу нюансів домовленостей із МВФ, формально розроблять його банкіри, а не державні органи.

«Публічний аудит» опрацював проект Закону та, зважаючи на його суспільну значимість, у тижневій рубриці наводить юридичний аналіз окремих його положень.

Так, виходячи з пояснювальної записки банкірів, такий Законопроект є соціально-орієнтованим, оскільки передбачає диференціацію у підході до питання прощення (списання) боргу залежно від категорії позичальника та майна, яке набулося у власність внаслідок його виконання.

Основна концепція проекту – передбачення зміни валюти зобов’язання по курсу НБУ на дату реєстрації реструктуризації з умовою прощення частини боргу.

На кого поширюється Закон та яка частка прощення боргу передбачається для них?На позичальників, тобто тих громадян України (іноземці, особи без громадянства законом не розглядаються як суб’єкти іпотечних відносин), які мають невиконані перед банком зобов’язання за іпотечними кредитами в іноземній валюті.

Загальна група:

— позичальники, які мають єдине житло, – 25 %;

— позичальники, які мають єдине соціальне житло (квартири до 60 кв.м, будинки до 120 кв. м), – не менше 50 %.

Пільгову групу становлять інваліди І групи, учасники АТО, ветерани, багатодітні та сім’ї з дітьми-інвалідами І групи. Для них прощення боргу щодо єдиного житла становитиме 50 %, для єдиного соціального житла — 70%;

Учасникам АТО, які отримали інвалідність І групи, які мають єдине житло, — прощення не менше 80 %, єдине соціальне житло — 100 %, спадкоємцям учасників АТО — 100%.

Обмеження щодо предмета зобов’язання, яке підлягає реструктуризації:

— за цільовим призначенням — для придбання єдиного житла;

— за сумою кредиту — ті, залишок заборгованості за якими не перевищує 2,5 млн грн станом на 01.01.15 (близько $ 150 тис. доларів). Цікаво, що курс розраховується не актуальний, а той що штучно стримувався на вказану дату;

— предмет іпотеки, на який поширюються умови закону, — єдине житло, під яким мається на увазі те житло, де позичальник станом на 01.01.14 або члени його сім’ї зареєстрували постійне місце проживання.

+ важливо, щоб станом на 01.01.15 у позичальника або членів його сім’ї не було іншого житла.

Однозначно хорошою є норма про те, що передбачається прощення штрафних санкцій, що могли бути нарахованими, починаючи з 01.01.14 року. 

Як відбуватиметься реструктуризація?

— зміна діючого договору в іноземній валюті на новий у гривні, який також може передбачати зміну графіків погашення, продовження строку виконання.

Умови реструктуризації ініціаторами розглядаються виключно в сукупності, тобто всі положення повинні мати місце:

1. Сума загальної заборгованості станом на 01.01.15 не перевищує 2,5 млн грн (заборгованість – це і тіло, і відсотки, і комісії).

2. Строк повернення такої заборгованості станом на 01.01.14 не настав (тобто, договори зі строком виконання після 1 січня 2014 року).

3. Кредит було надано в іноземній валюті на придбання єдиного житла або майнових прав на житло, або земельну ділянку, і за цими договорами про надання іпотечного кредитування відсутня прострочена заборгованість станом на 01.01.14 року.

+ станом на 01.07.15 існувала непогашена прострочена заборгованість за договором про надання іпотечного кредиту в іноземній валюті тривалістю більше 30 днів.

Із плюсів – на суму заборгованості встановлюється відсоткова ставка у розмірі не більшому, ніж зазначено в договорі іпотечного кредиту в іноземній валюті на момент видачі, і вона не підвищується протягом трьох років. Умовно кажучи, дається пільговий період.

Якщо на завершення цього терміна зобов’язання не виконано, на наступний період до погашення вже встановлюється зовсім інша ставка, про яку громадянам варто пам’ятати та звертати особливу увагу.

Після цих трьох років встановлюється відсоткова ставка, рівнозначна індексу ставок за депозитами фізичних осіб у гривні (для депозитів на 12 місяців) +3 % з правом перегляду раз на рік.

Ще одним, начебто незначним, але відносно завуальованим положенням, є те, що на суму прощення нараховуються відсотки, які сплачуються позичальником у розмірі 0,01 % річних, які підлягають сплаті наприкінці строку іпотечного договору.

Законопроект передбачає деяку свободу у виборі додаткових стимулюючих позичальника до неухильного виконання нового договору інструментів; вони можуть бути використані банком для зменшення матеріального навантаження на позичальника:

— розрахунок заборгованості за меншим курсом;

— зменшення відсоткової ставки по відношенню до тієї, яка діла в іпотечному договорі;

— зміна форми погашення збільшення строку кредитування.

Ризики. Без них об’єктивно в договірних умовах неможливо обійтися, але вони в законі убезпечують в першу чергу інтереси фінансової установи, а не позичальника.

Якщо ж позичальник не виконав своїх зобов’язань за новим кредитним договором після здійснення реструктуризації, та якщо тривалість непогашеної простроченої заборгованості становитиме понад 30 днів, банк має право:

— відмовити у здійсненні прощення;

— скасувати додаткові заохочувальні інструменти;

— застосувати відсоткову ставку за депозитами для вкладів фізичних осіб у гривні +3 відсотки з дня наступного за тридцятим днем прострочення.

Тобто, фактично відсоткова ставка може бути приведена до сьогоднішніх 28 % річних (у випадку допущення прострочення позичальником).

Пропонуємо наочно розібратися, що отримує від цього законопроекту позичальник, у якого сума заборгованості на визначену законом дату в іноземній валюті становила $ 50 тис.

Так, до подій, які призвели до 300 % девальвації гривні, ця сума в гривневому еквіваленті становила 400 тис. грн.

Чому ми конвертуємо в гривню? Дуже просто – офіційні доходи в Україні громадяни отримують саме в національній валюті, а індексація цих доходів не відбулася пропорційно до інфляції та девальвації.

Станом на момент реструктуризації сума боргу конвертується за курсом НБУ, припустімо, умовно за курсом 22 грн/1$.

Таким чином, предметом нової угоди стає зобов’язання погасити 1 млн 100 тис грн. Із них 25 % з доброї волі банкірів, НБУ та ВР України прощаються. Тіло — 825 тис. грн.

Таким чином, замість погашати 400 тис. грн громадянин повинен погасити удвічі більшу суму. Відповідно, чому з’явилось поняття пільгового періоду щодо сплати відсотків у три роки та ринковий у наступний період.

Оскільки є чітке розуміння у банкірів, що за три роки основна маса позичальників реструктуризовану частку боргу не зможе, а компенсувати свої умовні втрати банк зможе і після трьох років. Тому як терплячі люди власники банків і погодилися та самі прописали такий механізм. За умови економічного росту за прогнозами МВФ станом на 2020 рік відсоткова ставка за кредитами рефінансування НБУ повинна коливатися в межах однозначного числа, — 6–7 %, додайте до цього 2–3 % маржі банка для звичайних депозитів + 3 % передбачені законом, і загалом вбачається, що після трьох років громадянин сплачуватиме відсоткову ставку на рівні 10–15 %.

При двократному зростанні суми, яка підлягає погашенню в національній валюті, та необхідністю її обслуговування й погашення на більш тривалий термін, банки компенсують за 3–4 роки втрати, пов’язані з прощенням.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.