Приватні виконавці. Що це?

28 сентября 2015, 16:36
0
22

Будь-який примус – виключна прерогатива держави. Посередництво щодо передачі коштів в бюджет – корупція.

Вчора розсуждали з Карлом Волохом про алогізми. Він поділився своїм про "півника" (хто хоче, може подивитися в нього на ФБ, я таке повторити не можу). Сказав, що якщо не може знайти в чому сь логіки, то це його бентежіть доки він до неї не докопається. Проте в цілому мова йшла про антикорупційні законопроекти та участь Мін"юсту в їх розробці. "Ти подивись", казав Карл, "Вони ж все від себе все віддають. Навіть виконавчу службу хочуть зробити приватной!" Такі некорисливі. Я також "страждаю" від алогізмів. І цей - про некорисливий Мін"юст та передачу права виконання судових рішень у приватні руки, мене також збентежів. Але ненадовго. Оскільки традиційно Мін"юст заробляв на передачі будь-чого саме у приватні руки. Наприклад свої електронні бази вони не купили, а взяли в користування у приватної фірми, якій дотепер (за останніми даними) сплачують з бюджету. Хоча ще при Лукаш було розідування з цього приводу та експертиза довела, що такі реєстри - не є інтелектуальною власністю і сплачувати їх розробникам - незаконно. Розслідування пояснювалося ймовірно тим, що ідея такого витрачання бюджетних коштів належала, та була запроваджена ще Зваричем, дружина якого мала такий бізнес.
Тепер щодо виконавчої служби. По-перше, виконання судових рішень, - це примус. А за загальними міжнародними нормами права і контституційними принципами в Україні примусові заходи може застосовувати виключно Держава. Все решта - незаконно і є статтями Кримінального кодексу України (Примушення до виконання цивільного зобов"язання наприкла).
Але мова про "некорисливість". Що ми маємо насьогодні? Виконавча служба потенційно може манипулювати з цінами продажу майна та з затягуванням виконання. Проте підлягає перевірці КРУ, посадові особи мають підвищений рівень відповідальності із обов"язком декларувати майно своє і своїх родичів включно. Все, що одержано, виконавці мають віддати в бюджет або позивачам. Самі – лише одержуть заробітну платню. Тобто простір для корупції є, але він законодавчо звужений. А беремо, наприклад, приватну виконавчу службу (відразу пригадую колекторів, які вибивають кошти напівлегальними та часто нелегальними способами). Які корупційні можливості в цьому випадку?
1. Можна “завести” на приватне виконання рішень свої контрои та віддати їм найбільш “вигідні” судові рішення. Як проходять тендери на відбір в Мін”юсті, шляхом “переговорів” можна почитати в Інтернеті.
2. Такі контори не будуть державними, отже ступінь контролю та декларування майна засновниками – інші, ніж для держслужбовців (пригадайте, що Мін”юст наразі ще просуває антикорупційні норми, які посилюють відповідальність держслужбовців, як від нас цього вимагає Європа). Отже тут цього контролю та відповідальності не буде.
3. Як і кому будуть продавати майно приватні структури – тут схема може бути та ж сама, що й наразі існує. Можуть продавати  своїм покупцям, за заниженими цінами, а можуть за ринковими, проте з зменшеною офіційною частиною і готівкою “в кишеню”.
4. Можна поставити в якості директора підставну особу з Придністров”я, наприклад, яка виведе кошти за кордон, а сама зникне. А ще можна розміщати кошти в приватних банках, які сплачуватимуть за це відсотки. Бо не забувайте, що рішення часто оскаржуються, а “приватні виконавці” можуть поки позаробляти так, як це пропонується щоо Агентства з управління арештованими активами.
5. І якщо пригадати, що Мін”юст ще намагається створити Агентство з розшуку та управління арештованими активами, то картина вимальовується така: сам шукаю, сам управляю, сам реалізую. І все це з залишенням на кожному кроці собі винагороди за “управління” арештованим майном, частки (25 відсотків) від продажу та частини виручки від виконання рішень.
Все, алогізм розрішився. Нічого нового. Хіба що размах на цей раз лякає. Адже лише реєстри приносять їх власникам сотні мільйонів по року (за кожне звернення до реєстру вони отримують відсоток). А в цьому випадку мова йде про мільярди гривень.
І, головне, що це подається як “антикорупційні ініціативи” та “вимоги до нас ЄС” по Плану наближення. Нібито в нас такі корумповані виконавці, що потрібно все передати в приватні руки. Які звичайно, не так зв”язани, як руки виконавців. Якщо ЄС дійсно вимагає від нас утворення посередників між злочинцями і відповідачами в цивільних процесах та бюджетом, які будуть забирати собі разом до 50-ти відсотків від отриманого державною (або цивільними позивачами), то нам краще до нього не наближатися. Але це жарт. Не вимагає. А не жарт - та мега- корупційна схема, яку просувають через Верховну Раду старі знайомі грантоїди-аникорупціонери та Мін”юст, які вже думаю представили представникам ЄС "потрібну картину".
Тому висновок такий – примусь корумповану крайну себе реформувати – вона створить мега корумповану систему під виглядом реформ.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.