Як Арсеній Яценюк став побратимом Олександра Музичка

10 сентября 2015, 01:53
Журналіст, письменник
0
351

При замовному "шитті" кримінальних справ завжди чогось не вистачає: або логіки, або здорового глузду...

Це ж треба, так неждано-негадано сама Росія прославила Арсенія Яценюка. Зробила націонал-патріотом, проголосила заледве не соратником самого Джохара Дудаєва, героїчним УНА-УНСОвцем.

     Якби в Москві ближче знали вдачу молодого та вдатного буковинця, нинішнього главу українського уряду, вони б ніколи не повелися на цю байку про бандерівський патріотизм Арсенія Яценюка. Бо він у ньому, як мені вижається, ніколи не водився. Для пана Арсенія понад усе – гроші. Він ще зі студентської лави в заробітчанстві, підприємницькому, комерційному русі. За тим  - кар’єра. Як білка з гілки на гілку стрибав по щаблях влади. І тому, йому, звичайно, до самої лампочки були проблеми Росії, Чечні, національно-визвольного руху одного з кавказьких народів. Він не міг одірватися від м’яких крісел ні на один день – загляньте бодай до його біографії. Коли йому було воювати…

      Ви, зрозуміло, поцікавитесь: а як же ж вийшло, що сам голова слідчого комітету РФ публічно заявив, буцімто у кремлівських пінкертонів є чимало запитань до глави українського уряду Арсенія Яценюка з приводу його начебто персональної участі в бойових діях на стороні чеченських бойовиків, розстрілах російських військових, їх катуваннях за часів війни у Чечні?  Невже чистенький, завжди зразково напрасований, з відмінним англійським, який навіть сподобався Бараку Обамі, міг опуститися до того, щоб зі шмайсером у руках бігати десь по горах разом з Олександром Музичком? І чому він, уже будучи на вершині влади міг допусти те, щоб Аваков, виходець з Яценюкового «Народного фронту»,  організовував на його «колишнього побратима» Сашка Білого справжнє сафарі, яке закінчилося вельми плачевно?

        Усі ці звинувачення – повна дурня. Але звідки ж вони взялися?

       Московіти повсякчас ведуть полювання на українців. Сотні наших людей нині знаходяться в катівнях рашівських душогубів. Хіба ж мені вам розказувати про замахи на свободу Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка. Але це, власне, те, що лежить на поверхні, відоме всім…

21 березня 2014 року група невідомих людей, на українській території, вислідила Миколу Карп`юка, одного з лідерів духовного ордена Української Народної Асамблеї, і по-злодійськи, з мішком на голові, вивезли його через кордон на територію РФ, передали до рук ФСБ. Хто це вчинив – поки не відомо, кримінальну справу безуспішно розслідує (?) один з столичних райвідділів міліції. Ось Карп’юк якраз був, на відміну від А. Яценюка, побратимом О. Музичка. Щоправда, не в Чечні, а в Придністров’ї та Абхазії, де вони поспіль воювали. Дещо згодом, 11 серпня того ж таки 2014 року в Росії (з’їздив туди до дівчини), був затриманий і кинутий за ґрати українець Станіслав Клиха. Йому теж «шиють»  членство в чеченському загоні Сашка Білого, хоча всі хто знає цього молодого чоловіка  однозначно стверджують – територію України, окрім цього останнього разу, куди позвало кохання, Стас ніколи не покидав, зброї до рук не брав, окрім на стрільбищі військової кафедри. Однак, подобає на те, що Росії обидва вони знадобилися для того, аби показати московітам, мовляв, влада Путіна всіх знайде і покарає, хто стріляв у російських солдатів. Думаю, що цих двох чоловіків вибрали за банальних цапів відбувайлів.

На початку минулого літа, коли після зникнення М. Карп’юка пішов уже шістнадцятий (!) місяць, а С. Клиха – понад десять, в українській пресі з’явилися  повідомлення про те, що їх обох уже немає живих. Замордували рашисти. Справа в тому, що росіяни навідріз відмовлялися допустити українських дипломатів, родичів до утримуваних в ув’язнені, повідомляти про те, чи є в них в ув’язненні ці люди. Варвари, не інакше…  

Думаю, що нинішня українська влада не вельми активно добивалася відомостей про українців, яким росіяни приписували націонал-патріотизм. Насамперед міністерство закордонних справ, котре працює, як мокре горить. До цього висновку мене спонукали публікації москвички – правозахисника, публіциста, оглядача журналу The New Times  Зої Свєтової. У той час, коли в Україні уже вважали мертвими  і Карп’юка і Клиха, Зоя Феліксівна писала, що за її даними над цими чоловіками неймовірно знущаються в катівнях, але вони живі. Повідомила: Карп’юка утримують у Владикавказі, Клиха – спершу в Єсентуках, за тим у П’ятигорську. І ця інформації незабаром підтвердилася. Тепер вона стверджує, що слідство проти обох українців завершено, справу передають до суду. У Грозному. Хоча Микола Карп'юк тепер чомусь перебуває аж Челябинському СІЗО...

Правозахисник Свєтова неодноразово відвідувала в камерах Надію Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка. Навіть тоді, коли їхнім адвокатам, представникам українського посольства  зустрітися з підсудними змоги не було. Вона ж розповіла в своїх блогах на сайті «Открытая Россия» про зустрічі в Лефортівській тюрмі з 73-літнім Олександром Солошенком, колишнім директором Полтавського оборонного заводу «Вимпел», 58-літнім українцем Віктором Шурою, з київським студентом Юрієм Яценком, яких, як вона пише, зарахували до українського-російського «обмінного фонду» для війни на Донбасі. Подала блискуче інтерв’ю з засудженим за участь нібито в групі Сенцова Геннадієм Афанасьєвим, котрий розповів журналістці про те, як він переборов страх перед тортурами і на суді заявив про знущання над ним феесбешників, відмовився від обмови Сенцова й Кольченка… (Читайте тут.)

Ні, не всі росіяни скурвилися після анексії Криму, агресії Росії на Сході України, стали прислужниками Путінізму. Шкода, що цього, як мені здається, не розуміють в МЗС України. Якби вони співпрацювали з такими активними, авторитетними в правозахисному міжнародному русі фахівцями, як Зоя Свєтова, для них би не стало загадкою те, як і чому главу уряду України зарахували в поплічники Сашка Білого, а головне, хто це зробив. Швидше за все подібне учинив такий собі росіянин Олександр Малофеєв, який справді брав участь в боях проти російської армії на боці чеченської опозиції в двох останніх війнах під Грозним. Нині він відбуває чи то довічне, чи 23-літнє покарання. Саме Малофеєв «упізнав», за версією слідства, як колишніх побратимів Олександра Музичка і Миколу Карп’юка, і Станіслава Клиха. Хоча, підкреслю, ні той, ні інший участі в чеченській війні не брали …

Цей чоловік невиліковно хворий – страждає на ВІЧ-інфекцію. Має стійку опіумну залежність. Чи треба казати, що за дозу ліків він зарахує в загін Сашка Білого не лише А. Яценюка, а й Петра Порошенка разом з Бараком Обамою…

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.