Ідеологічний базис єдності

17 мая 2015, 16:54
Государственный служащий
0
63

Сьогодні Україні потрібен загальнонаціональний консенсус з питань історії та актуальної дійсності

Як відомо, війна – це продовження політики іншими засобами. Захоплення Криму і війна на Донбасі стали продовженням імперської політики Росії щодо збереження свого контролю над пострадянським простором як зоною своїх привілейованих інтересів. Побічним наслідком російської агресії стала консолідація українського суспільства та створення єдиної громадянської нації, яка згуртувалась перед обличчям реальної зовнішньої загрози. Але ця криза рано чи пізно закінчиться, і зовнішній ворог в особі Росії буде поступово втрачати свою роль потужного об'єднуючого фактора. І тоді на перший план вийде проблема пошуку внутрішнього джерела національної єдності, відсутність якого багато в чому і зробила можливими трагічні події останнього року.

Нинішня українська влада в якості такої об'єднавчої ідеї висуває декомунізацію. Безсумнівно, що комунізм – це зло, на якому навряд чи менше крові, ніж на німецькому нацизмі, і позбавлення від комуністичної спадщини є необхідною умовою успішного просування України в бік Європи, насамперед в ментальному, ціннісному значенні. Але разом з тим очевидно, що в українському суспільстві ще досить велика частка людей, які позитивно відносяться до радянського минулого, яке у них асоціюється не з голодомором і репресіями, а з певним рівнем стабільності та соціальної захищеності. Те, що, наприклад, Комуністична партія України не увійшла в новий склад парламенту, в даному разі не є показником. Просто значна частина його потенційного електорату не прийшла на виборчі дільниці. З цими людьми треба працювати, переконувати їх, поступово повертати на проукраїнські позиції. І ніякі силові, волюнтаристські заходи тут не допоможуть.

У цьому сенсі «ленiнопад», що прокотився по країні, являє собою спробу насильницької боротьби з символами минулого, і тим самим повторює досвід більшовицьких вождів, які свого часу скидали пам'ятники представників поваленої романівської династії. Тут також доречно згадати події серпня 1991 р., коли в Москві після провалу путчу ГКЧП був знесений пам'ятник Дзержинського. Тоді здавалося, що радянське минуле та всі його атрибути йдуть раз і назавжди і більше ніколи не повернуться.

Але життя виявилося складніше умоглядних схем. Маніакальний стан суспільства кінця 80-х-початку 90-х рр. змінився депресивним, а «совок» тим часом все в більших масштабах повертався в наше життя. Апогеєм цього процесу стала «кримська операція» 2014 р. і наступна за цим шовіністична істерія російського суспільства, або «патріотичний сифіліс», якщо користуватися визначенням Олександра Герцена по відношенню до суспільного настрою росіян у період придушення польського повстання 1863 р.

Україна складається з регіонів, досить різних за своїми соціально-економічними, культурними і іншими характеристиками. У зв'язку з цим їй потрібна спільна ідеологічна платформа, на якій ці території могли б мирно і гармонійно співіснувати. У цьому корінна відмінність України від Росії, частини якої утримуються разом за допомогою жорсткої авторитарної влади і потужного адміністративного та силового апарату. Україна собі такої розкоші дозволити не може.

Представляється, що ідеологічною базою, здатної об'єднати більшу частину українського суспільства, є ідея побудови сучасної демократичної держави західного типу з розвиненою ринковою економікою, створенням максимальних можливостей для самореалізації самих широких шарів населення. Держава при цьому повинна підтримувати гідний рівень життя представників так званих периферійних соціальних груп – бюджетників і пенсіонерів, які в силу об'єктивних причин володіють найменшим соціальним ресурсом, але разом з тим вносять істотний внесок у справу державного будівництва.

Ще один важливий компонент – наявність у суспільстві толерантного ставлення до різних ідеологічних течій, цивілізованого діалогу між їх носіями. Як відомо, у суперечці народжується істина, і спокійна, зважена громадська дискусія є самим правильним способом подолання старих розбіжностей і побудови єдиного суспільства, в якому не буде місця розколу і роз'єднаності.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.