Децентралізована Україна. Слабкість або сила?

26 апреля 2015, 18:29
11
30305
Децентралізована Україна. Слабкість або сила?

Децентралізована Україна. Слабкість або сила?

За 24 роки влада в Україні йшла шляхом свого абсолютного зміцнення, тобто централізована концентрація повноважень в одному місці в одних руках. Сьогодні ми знаходимося на першому етапі адміністративної реформи і децентралізації влади, і що характерно, встає питання –чи не є це ознакою послаблення державності України? Центр готовий ризикнути і піти на реформи управління.

Досвід провідних держав показує, що децентралізація – це інструмент поліпшення якості управління державою і фінансовими потоками, а не вимушений захід. Запобігти планам по внутрішньому розколу України влада може, лише проявивши ініціативу і висунувши власний альтернативний проект реформування країни.

Реформа дозволить зміцнити центральну владу, надавши їй можливість сконцентрувати увагу і ресурси на завданнях національного рівня і звільнивши її від безлічі поточних питань, які куди ефективніше можуть вирішуватися на місцевому рівні.

Сьогодні децентралізація є одним з фундаментальних принципів системи державного управління більшості розвинених країн. Як правило, центральна влада в розвинених країнах залишила за собою такі функції:

• національна оборона

• макроекономічна політика

• грошово-кредитна сфера

• судова система

• управління транспортними комунікаціями державного значення.

 

У свою чергу на місцевий рівень віддані:

• освіту

• медицина

• комунальне господарство та комунальні комунікації

• пожежна безпека, благоустрій, охорона правопорядку.

 

Приклад західних демократій показує, що реальна децентралізація державного управління супроводжується передачею органам місцевого самоврядування еквівалентних фінансових джерел. Адже передача повноважень без адекватного розширення їх фінансової бази загрожує перетворенням органів місцевого самоврядування в інститути, що займаються пасивної реалізацією політики центральної влади, спрямованої на децентралізацію.

За відсутності коштів вони не матимуть власних ресурсів для розвитку керованих адміністративно-територіальних одиниць, і таким чином знімуть з себе відповідальність за їх соціально-економічне становище. У підсумку органи місцевого самоврядування не матимуть відчутної політичної ваги, а провідну роль у питаннях регіонального розвитку буде продовжувати відігравати держава. Таку модель можна назвати помилковою децентралізацією.

 

Це буде швидше за все слабкість. Однак, якщо провести реальну децентралізацію, то можна отримати досить позитивні результати. Наприклад, в ЄС, де даний процес був здійснений не тільки у федеральних країнах і країнах з історично впливовими позиціями місцевої влади, а й в унітарних державах, досвід показав, що децентралізація забезпечує серйозні позитивні зміни.

По-перше, підвищується якість державного управління на центральному рівні. Уряд отримав можливість займатися дійсно важливими справами національного масштабу. Чиновники фокусуються на державних проблемах і розвитку держави як такої. Їм не заважають сотні локальних питань, які відволікають увагу і ресурси.

По-друге, підвищується якість роботи місцевої управлінської еліти. Коли органи місцевого самоврядування мають власні кошти та повноваження з їх мобілізації, вони несуть політичну відповідальність за соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

 

По-третє, децентралізація влади і бюджетної системи сприяє підвищенню ефективності використання бюджетних коштів. Очевидно, що центр більшою мірою займається загальнонаціональними завданнями, фізично не може орієнтуватися в проблемах різнорідних регіонів країни. Тому, ґрунтуючись на неповній інформації, він при всьому бажанні не може ефективно витрачати бюджетні ресурси з багатьох напрямків.

 

При цих умовах - це буде сила. Однак є небезпека того, що українська влада щедро передасть на місця тільки обов'язки, тобто витрати. Однак дохідна база бюджету як і раніше може залишитися дуже централізованою. У зв'язку з цим ключову увагу в проектах децентралізації потрібно відводити саме децентралізації податкової системи.

 

Процес вже розпочався, але роботи ще дуже багато. Можливим варіантом вирішення даної задачі може бути перехід на пов'язану модель податків. Її суть полягає в закріпленні за місцевими бюджетами частини надходжень від державних податків, які не будуть враховуватися при розрахунку міжбюджетних трансфертів. Очевидно, що ті податки, на збір яких місцеві органи влади надають досить слабкий вплив (насамперед, ПДВ), повинні залишитися виключно "централізованими" податками. Швидше за все, це розуміють і київські чиновники в центральних відомствах. Люди ж бояться, що знову хтось прийде, монополізує все, і буде ображати ті чи інші регіони. Децентралізація влади і ресурсів зробить цю монополізацію в принципі неможливою. Так слабкість чи сила? Відповідь на це питання повністю залежить від нас з вами, від якості ініціативи на місцях. Будь-який шанс, щоб жити краще треба максимально використовувати!

 

Кандидат юридичних наук, адвокат, член виконкому Одеської міської ради Руслан Чорнолуцький.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.