Чергова спроба скасування недоторканності з народних депутатів

Скасування депутатської недоторканності, як форма політичного загравання з електоратом перед місцевими виборами

В черговий раз у новітній політичній історії України стоїть питання скасування недоторканності з народних депутатів України. Після «Революції гідності» це питання набуває особливого значення, оскільки в оновленій Україні має бути рівність усіх громадян перед законом. Саме інститут депутатської недоторканності притягував багатьох негідних та, як правило, заможних громадян, в український парламент. Це, відповідно, унеможливлювало ефективно проводити процес прийняття державницьких рішень з урахуванням строкатості соціальної структури українського суспільства.

Варто нагадати, що ще 16 квітня 2000 року на Всеукраїнському референдумі народ дав свою відповідь, щодо наявного інституту депутатської недоторканності у політичній системі України. Так, за скасування депутатської недоторканності проголосувало – 89% громадян, але це рішення не набуло чинності.

На сьогодні вкотре постало питання скасування недоторканності з народних депутатів України. 5 лютого Верховна Рада України прийняла Постанову про направлення до Конституційного Суду України щодо скасування недоторканності з депутатів парламенту та суддів. За дану Постанову проголосувало 365 народних депутатів. На сьогодні Конституційний Суд України розглядає дану Постанову парламенту. Міністр юстиції П. Петренко, впевнений, що даний суд винесе позитивне рішення по даній справі.

Процедурно, після рішення КСУ Верховна Рада має можливість на осінь (зокрема на вересень) понад 300 голосами підтримати скасування недоторканності, після якого слідує підпис голови ВРУ та Президента України. Очевидно, що за останніми затримки не буде, а от з 300 голосами може бути проблема. Адже знімати з себе один з найбільших привілеїв, за який частина кандидатів у народні депутати тільки й боролися, бажання може не бути. Може виявитися так, що розігрівши публіку черговим зняттям недоторканності, необхідна частина депутатів не прийде (з тієї чи іншої «поважної» причини) до парламенту у день голосування за даний законопроект. У такому випадку електорат повинен дати відповідь під час жовтневих виборів до органів місцевого самоврядування тим політичним партіям, депутати яких не захотіли бути відповідальними і рівними у своїх правах з пересічними громадянами України. І це повинні врахувати лідери політичних партій та їх політтехнологи.

Очевидно, що коаліція та її представники понесуть також політичну відповідальність перед Українським народом, адже вона нараховує понад 300 народних депутатів, кількість яких необхідна для прийняття цього рішення. Тому громадськість буде особливо чекати даного засідання на вересень та споглядати за рішенням як кожної фракції, так і кожного депутата, щоб дати своє політичне рішення на жовтень під час виборів до органів місцевого самоврядування.