Проект Закону України "Про народний контроль в Україні".

29 марта 2015, 16:41
1
247
Проект Закону України  Про народний контроль в Україні .
Закон України «Про народний контроль в Україні» (проект)

Група юристів під керівництвом Леоніда Сівакова розробила Проект Закону України "Про народний контроль в Україні"


Закон України «Про народний контроль в Україні» (проект)

Цей Закон визначає загальні засади здійснення народом України контролю за діяльністю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів, депутатів місцевих рад, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, органів прокуратури та суду з метою зменшення проявів корупції, посилення підзвітності органів влади перед населенням та підвищення рівня довіри населення до органів влади.

Стаття 1. Народний контроль в Україні

1. Народний контроль в Україні - це контроль народу за діяльністю Президента України, Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра, міністрів, Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів областей, міста Києва і Севастополя, районних, міжрайонних, міських та інших прирівняних до них прокурорів, їх заступників, органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, незалежно від форми власності та підпорядкування, депутатів місцевих рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад, сільських, селищних, міських голів, старост.
2. Народний контроль здійснюється комітетами народного контролю, які є незалежними, самоврядними та неурядовими організаціями.
3. До складу комітетів народного контролю на добровільних засадах можуть входити громадяни, особи без громадянства, іноземці, громадські об'єднання, інші юридичні особи приватного права.

Стаття 2. Принципи та правова основа здійснення народного контролю

1. Народний контроль здійснюється на принципах верховенства права, законності,
незалежності, прозорості, відкритості та публічності.
2. Правовою основою здійснення народного контролю є Конституція України, цей Закон, інші нормативно-правові акти України.
3. Комітет народного контролю приймає участь у розробленні органами влади заходів по запобіганню і боротьбі з корупцією, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства України.
4. Комітет народного контролю наділений правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України та є суб'єктом права на конституційне подання до Конституційного Суду України.

Стаття 3. Мета та завдання народного контролю

1. Метою народного контролю є систематична перевірка народом України виконання і
дотримання особами, вказаними у частині першій статті 1 цього Закону, Конституції України,
законодавства України під час виконання покладених на них завдань та здійснення владних
повноважень.
2. Народний контроль:
1) забезпечує і контролює виконання Конституції та законів України органами влади;
 2) забезпечує і контролює здійснення заходів щодо прозорості влади, протидії корупції,
встановлення громадського контролю за владою та відновлення до неї довіри населення;
3) бореться з порушеннями Конституції України, прав і свобод людини органами влади;
4) забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань щодо проявів корупції, порушення конституційних прав та свобод людини, перевищення повноважень органами влади та порушення ними Конституції і законодавства України;
5) здійснює заходи щодо організації правового інформування і виховання населення, захисту їх прав та свобод;
6) контролює та систематично перевіряє органи влади на предмет дотримання ними
Конституції України та законодавства України, використання ними владних повноважень в
інтересах і на користь народу України.
7) поліпшує і робить ефективною діяльність органів влади.

Стаття 4. Утворення комітетів народного контролю

1. Утворення комітету народного контролю здійснюється на установчих зборах його
засновників та оформлюється протоколом.
2. Кількість засновників комітету народного контролю не може бути меншою, ніж дві особи. Засновники комітету народного контролю є його членами з моменту утворення комітету народного контролю.
3. Членами (учасниками) комітету народного контролю можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об'єднання зі статусом юридичної особи.
4. Не можуть бути членами комітету народного контролю політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення.
5. Комітети народного контролю утворюються за адміністративно-територіальною ознакою на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: село, селище, місто, район, район в місті, область.
6. У населених пунктах з кількістю населення до 100 чоловік утворюють групи народного контролю, які за своїм статусом прирівнюються до комітетів народного контролю.
7. Комітет народного контролю є юридичною особою.
8. Органи управління комітетів народного контролю обираються його членами на з'їздах (конференціях) народних контролерів.

Стаття 5. Народний контролер

1. Член комітету народного контролю є народним контролером.
2. Народні контролери можуть створювати групи народного контролю, які об'єднують
мешканців відповідного мікрорайону населеного пункту, вулиці, кварталу або працівників
 
одного чи декількох державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій для здійснення контрольних функцій щодо конкретних питань.
3. Народний контролер має право на зберігання, носіння, використання і застосування вогнепальної (нарізної, гладко ствольної) зброї та боєприпасів до неї.

Стаття 6. Права комітетів народного контролю та народних контролерів

1. Для реалізації наданих повноважень комітети народного контролю та народні контролери мають право:
1) проводити народні перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства, конституційних прав і свобод людини;
2) залучати вчених, спеціалістів, експертів, представників громадськості, засобів масової інформації, громадян до проведення народних перевірок;
3) під час проведення народних перевірок одержувати необхідну інформацію, матеріали, документи та інші дані від суб'єкта народної перевірки;
4) вносити народні приписи, подавати народні вимоги та народні запити:
5) вимагати негайного усунення чи припинення грубого порушення Конституції,
законодавства України, конституційних прав та свобод людини;
6) відстороняти від займаної посади суб'єкта народної перевірки;
7) вимагати звільнення суб'єкта народної перевірки;
8) вимагати притягнення до відповідальності суб'єкта народної перевірки;
9) звертатися до суду;
10) інші права, надані Конституцією України та цим законом.

Стаття 7. Гарантії діяльності комітетів народного контролю та народних контролерів

1. Комітети народного контролю та народні контролери самостійно реалізують надані їм повноваження.
2. Жоден орган державної влади чи місцевого самоврядування. їх посадові чи службові особи не мають права втручатися в законну діяльність комітетів народного контролю та народних контролерів.
3. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради та їх виконавчі органи, сільський, селищний, міський голова, староста про розгляд питань, які зачіпають інтереси відповідної територіальної громади, зобов'язані повідомляти комітет народного контролю розташований на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
4. Комітети народного контролю мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів Президента України, Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України. Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра, міністра, Генерального прокурора України, його заступника, прокурора області, міста Києва і Севастополя, районного, міжрайонного, міського та іншого прирівняного до них прокурора, його заступника, органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, незалежно від форми власності та підпорядкування, депутата місцевої ради, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради, сільського, селищного, міського голови, старости, які обмежують чи порушують конституційні права та свободи людини, суперечать Конституції України та законодавству України або є такими, що прийняті з перевищенням наданих повноважень чи використанням повноваження не для тієї мети, для якої це повноваження надано.
5.          Права, честь і гідність народного контролера гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами. 

Забороняється:

1) будь-які втручання і перешкоди у здійсненні народними контролерами покладених на них функцій контролю;
2) чинити тиск на народного контролера під час виконання ним функцій контролю;
3) проводити стосовно народного контролера оперативно-розшукові заходи чи сліді дії. що можуть проводитися виключно з дозволу суду, виключно на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
4) проводити огляд, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням функцій народного контролю;
5) життя, здоров'я, честь і гідність народного контролера та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом;
7) орган або посадова особа, які затримали народного контролера або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані негайно повідомити про це відповідний комітет народного контролю;
13) повідомлення про підозру народному контролеру у вчиненні кримінального
правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його
заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста
Севастополя;
14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності народного контролера
або погрожувати застосуванням відповідальності у зв'язку із здійсненням ним функцій
народного контролю згідно із законом.
Протидія народним контролерам у виконанні покладених на них обов'язків, їх переслідування у зв'язку з діяльністю щодо здійснення народного контролю тягнуть за собою притягнення винних у цьому осіб до відповідальності.

Стаття 8. Проведення народних перевірок комітетами народного контролю

1. Комітети народного контролю проводять народні перевірки в Адміністрації Президента, Верховній Раді України, комітетах Верховної Ради України, Кабінеті Міністрів України, міністерствах. Генеральній прокуратурі України, прокуратурах міста Києві та Севастополя, обласних, міських, районних, міжрайонних та прирівнюваних до них прокуратурах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах.

 
установах та організаціях, у сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних радах та їх виконавчих органах, у сільського, селищного, міського голови, старости, в правоохоронних чи контролюючих органах, органах судової влади на предмет дотримання вимог Конституції України, законодавства України, конституційних прав та свобод людини.
2. У разі виявлення порушень Конституції України, законодавства України, конституційних прав та свобод людини за наслідками проведеної перевірки відповідний комітет народного контролю приймає народну вимогу або народний припис.
3. Народні перевірки проводяться за власною ініціативною комітету народного контролю або за заявами, скаргами громадян, осіб без громадянства, іноземців щодо порушення їх конституційних прав та свобод.
4. До проведення народних перевірок можуть залучатися преса, представники громадських об'єднань, громадяни, експерти, спеціалісти.
5. Матеріали, які мають ознаки кримінальних правопорушень, комітет народного контролю направляє в органи прокуратури.
6. Про результати народних перевірок, вжиті щодо органів влади заходи комітет народного контролю повідомляє суспільство, систематично інформує населення про свою діяльність за допомогою засобів масової інформації.

Стаття 9. Акти комітетів народного контролю, їх посадових осіб

1. Комітети народного контролю, народні контролери приймають акти у формі народних запитів, народних вимог, народних приписів.

Стаття 10. Народний запит

1. Народний запит - письмове звернення комітету народного контролю, народного контролера до Президента України, Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, народного депутата України. Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра, міністра. Генерального прокурора України, його заступника, прокурора області, міста Києва і Севастополя, районного, міжрайонного, міського та іншого прирівняного до них прокурора, його заступника, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, незалежно від форми власності та підпорядкування, депутата місцевої ради, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради, сільського, селищного, міського голови, старости, керівника правоохоронного чи контролюючого органу, органу судової влади про надання інформації, копій документів, необхідних для перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини, законності та правопорядку.
2. Особи, яким адресований народний запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати комітету народного контролю, народному контролеру відповідну інформацію, копії документів.
3. У разі якщо народний запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду народного запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що комітет народного контролю, народний контролер повідомляється письмово не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання народного запиту.
4. Відмова в наданні інформації на народний запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 11. Народна вимога

1. Народна вимога - це акт реагування комітету народного контролю, народного контролера
на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:
1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;
2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;
3) відшкодування шкоди;
4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у
відповідність із законом;
5) скасування правового акту індивідуальної дії;
6) припинення незаконних дій чи бездіяльності;
7) відсторонення чи звільнення із займаної посади.
2. Народна вимога може бути внесена Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, народному депутату України, Прем'єр-міністру України. Першому віце-прем'єр-міністру, віце-прем'єр-міністру, міністрам. Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурорам областей, міст Києва і Севастополя, районним, міжрайонним, міським та іншим прирівняним до них прокурорам, їх заступникам, органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, їх посадовим і службовим особам, депутату місцевої ради, виконавчому органу сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради, сільському, селищному, міському голові, старості.
3. Про результати розгляду народної вимоги та вжиті заходи, вказані у частині другій цієї статті особи зобов'язані повідомити відповідний комітет народного контролю, народного контролера у визначений у народній вимозі строк, що обчислюється з дня отримання вимоги та не може бути меншим 10 днів.
4. Невиконання народної вимоги, неповідомлення комітету народного контролю, народного контролера про результати її розгляду є підставою для притягнення до цивільної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної чи політичної відповідальності особи, якій була адресована народна вимога.

Стаття 12. Народний припис

1. Народний припис - це письмовий акт комітету народного контролю, народного контролера, який містить вимоги щодо усунення порушень закону, конституційних прав та свобод людини, причин цих порушень і умов, що сприяють їм.
2. Письмовий припис про усунення порушень закону, конституційних прав та свобод людини вноситься Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, народному депутату України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру, віце-прем'єр-міністру, міністрам. Генеральному прокурору України, його заступникам, прокурорам областей, міст Києва і Севастополя, районним, міжрайонним, міським та іншим прирівняним до них прокурорам, їх заступникам, органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, їх посадовим і службовим особам, депутату місцевої ради, виконавчому органу сільської, селищної, міської, районної, районної у місті, обласної ради, сільському, селищному, міському голові, старості.
3. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону, прав та свобод людини має очевидний характер і може завдати істотної шкоди народним інтересам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється відповідному комітету народного контролю, народному контролеру.

Стаття 13. Обов'язковість актів і вимог комітетів народного контролю та народних
Контролерів

1. Акти комітетів народного контролю та народних контролерів є обов'язковими для
виконання Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України,
народними депутатами України, Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром.
віце-прем'єр-міністрами, міністрами, Генеральним прокурором України, його заступниками,
прокурорами областей, міст Києва і Севастополя, районними, міжрайонними, міськими та
іншими прирівняними до них прокурорами, їх заступниками, органами державної влади та
місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, державними та
комунальними підприємствами, установами та організаціями, їх посадовими і службовими
особами, депутатами місцевих рад, виконавчими органами сільських, селищних, міських,
районних, районних у містах, обласних рад, сільськими, селищними, міськими головами,
старостами.
2. На вимогу комітету народного контролю, народного контролера, вказані у частині першій цієї статті особи, зобов'язані надати інформацію з питань, віднесених до їх відання, відповіді на народні запити.
3. За невиконання рішень та вимог комітетів народного контролю, народного контролера, вказані у частині першій цієї статті особи несуть встановлену законом відповідальність перед народом України.

Стаття 14. Судове оскарження актів комітетів народного контролю

1. Акти комітетів народного контролю, народного контролера, можуть бути оскаржені в судовому порядку в десятиденний строк з дня його винесення особою, якої вони стосуються.

Стаття 15. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення комітетів народного Контролю

1. Комітети народного контролю мають право на фінансове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів.
2. Комітети народного контролю, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, оприлюднюють звіти про цільове використання цих коштів.
3. Для забезпечення діяльності комітетам народного контролю надається в оренду нерухоме майно, що є державною власністю чи перебуває у комунальній власності.
4. Надання в оренду комітетам народного контролю нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить державі чи перебуває у комунальній власності, здійснюється без проведення конкурсу.
5.         Розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна, що належить державі чи перебуває у комунальній власності, та передається в оренду комітету народного контролю, становить 1 гривню  за один квадратний метр орендованого майна.

Стаття 16. Відповідальність комітетів народного контролю

1. Комітети народного контролю при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед
народом України.
2. Діяльність комітетів народного контролю систематично висвітлюється через засоби масової
інформації (телебачення, радіо та друковані засоби масової інформації, мережу Інтернет).

Стаття 17. Міжнародне співробітництво

1. Комітети народного контролю можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, асоціації, спілки, союзи, товариства статутна діяльність яких відповідає напрямкам діяльності комітетів народного контролю та пов'язана з контролем органів влади.
2. Комітети народного контролю підтримують прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладають відповідні угоди, а також приймають участь у здійсненні міжнародних заходів щодо встановлення громадського контролю за владою, відновлення до неї довіри населення, боротьби і протидії корупції.

Стаття 18. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.