18 лютого минулого року...Побоїще в Маріїнському парку... Вбиті..

18 февраля 2015, 12:41
голова Центру досліджень політичних цінностей
0
254

Будинок офіцерів...Ми були в оточенні беркутів і "тітушек"-вбивць.

18 лютого минулого року...

Побоїще в Маріїнському парку...

Почувши,про першого вбитого, я з сесійної зали побіг на Грушевського в бік будинку офіцерів(бо тіло було там). 

В будинку офіцерів було понад двісті поранених-здебільше розбиті голови.

Вбитих вже був не один, а троє, всі троє лежали поруч один з одним в будинку офіцерів. 

Допомогою пораненим керували Олег Мусій​ та Ольга Богомолець​. 

Швидкі , які приїзжали, без вказівки вищого медичного керівництва не відвозили поранених у лікарні перші півтори години... 

Ми чекали штурму. 

Я прийняв рішення про виведення поранених з оточення. 

Спочатку думав по 5 чоловік розбити і виводити до метро.

Метро виявилося закритим. Тоді виводив сам, по 5 чоловік. 

Ми йшли через беркутів, які вели наших полонених(ті тримали руку на спині кожного попереднього...) та бандитів-"тітушек". 

З озброєння мав тільки мандат депутата...

Хлопцям казав,щоб знімали каски і броніки .

Йти впевненно. 

Першу групу вивів,зрозумів,що не вистачить часу і мене одного вивести всіх.

Почали обдзвонювати друзів з автомобілями.

Поруч були і допомагали Анастасія Розлуцька​ та Вячеслав Пономарьов​. 

Кілька друзів приїхали-змогли зробити по одній ходці.

А маленька Ірена Карпа​ на маленькій своїй машинці змогла зробити чотири ходки(!). 

Навіть не знаю як їй вдавалося об'їзжати блокпости, але факт-вона вивезла найбльше з оточення!

Зрештою, ми вивели всіх. 

Поки був хоч один поранений, я звідти не йшов.

Після мене лишилися на підлозі три тіла загиблих..., кілька слідчих, які описували тіла та ккілька військових з будинку офіцерів(до речі, керівник військовиків пропонував свою допомогу,за що йому вдячність).

P.S. А через день -20 лютого на Барикаді на Інститутській (поруч був- Вячеслав Пономарьов), старий товариш ще по УСС Дмитро Глушенок​ показує на шапку з людським мозком.... і каже-ми от щойно винесли труп, і тут підходить дід з алюмінієвим щитом , в якому три дірки від автомату, голова розсічена і зашита, і каже: "а Ви ж мене позавчора виводили з Будинку офіцерів, пам'ятаєте?" 

А я не пам'ятаю, я багатьох виводив, і всі обличчя злилися в щось одне:окривавлене-сумне... 

Та я не про пам'ять, я про того діда.

Ще 18 лютого він був у Маріїнському парку, і бачив власними очима смерть(бо "тітушки" вбивали їх палками по головах. 

Не били, а вбивали до смерті...) , у нього розсічена і зашита голова, а через день він знову на барикаді-на самій небезпечній ділянці-на Інститутській,знову у смерті перед очима... 

От такі люди були серед нас на Майдані. 

Я навіть прізвище цього діда не знаю, а таких героїчних дідів там було чимало..

Згадаймо героїв.

Згадаймо загиблих.

Згадаймо поранених. 

І не забуваймо живих. 

Боротьба триває.
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.