Не Конституцію потрібно змінювати, а тих, хто хоче її змінити (на прикладі НБУ)

3 февраля 2015, 00:23
0
67
Не Конституцію потрібно змінювати, а тих, хто хоче її змінити (на прикладі НБУ)

«Коли наші королі в протиріччі з Конституцією, ми змінюємо наших королів» (Уінстон Черчілль).

Стаття 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня, а забезпечення її стабільності – основна функція Національного банку України.

16 січня під час доповіді з парламентської трибуни голова Національного банку України Валерія Гонтарева виголосила цікаву думку, яка, сподіваюсь, є її особистою, а не стратегією подальшого розвитку  Державних інституцій у сфері публічних фінансів:

«…… в нашій країні, всі знають, що основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

А чи є хоч одна Конституція у світі, яка покладала виключну відповідальність на центральний банк країни за забезпечення стабільності грошової одиниці…..?»

А ось меседж її заступника Олександра Писарчука, озвучений за місяць до цього:

«Як підвищити рівень незалежності центрального банку?… Починати потрібно з Конституції України, де написано, що Нацбанк відповідає за стабільність національної грошової одиниці…»

Такий посил не може не насторожувати: в ньому проявляється очевидне бажання змінити норму Конституції України, аби в подальшому було складно говорити про юридичну відповідальність державного посадовця.

Замість того, щоб зробити висновки та винести уроки з допущених помилок, змінити стратегію чи принаймні тактику своїх дій, людина вирішила, що простіше змінити документ, на підставі якого, між іншим, отримала свою посаду, статус, можливості.

Ще у вересні 2014 року було зрозуміло, що, фінансуючи зведені доходи державного бюджету в обсязі 40 % (за підсумками року, це близько 200 млрд грн), не можна забезпечити стабільність національної грошової одиниці та рівня цін.

Хіба регулятор такими діями не замінив промисловість, Податкову службу, митницю, які мали працювати на наповнення державного бюджету? Натомість цим займався НБУ, збільшивши портфель державних цінних паперів до 317 млрд грн, профінансувавши Уряд та НАК «Нафтогаз України» на суму 175 млрд грн, рефінансувавши банківську систему на 222 млрд грн. Звідки в НБУ ці гроші? Відповідь на поверхні – справа техніки…

Голова регулятора, вказуючи в парламенті, що за всю історію гривні її надрукували 338 млрд, промовчала про значно важливіше: кількість електронної гривні, запущеної НБУ в систему електронних платежів у минулому році. За найбільш скромними підрахунками, з урахуванням усіх можливих погрішностей (наприклад, своєчасного повернення рефінансування банками, у що, правду кажучи, доволі слабо віриться), – це понад 300 млрд грн.

Власне, це й вся розгадка того, що трапилося з гривнею: не може долар коштувати 8, 10 чи 12 грн, при двократному збільшенні нічим незабезпеченої гривневої маси.

Уповноважені особи Національного банку України повинні були усвідомлювати, що закриття протягом 2014 року бюджетних дір новоемітованими гривнями призведе до стрімкого знецінення національної грошової одиниці, зростання рівня інфляції.

Вони не могли цього не розуміти, адже історія фінансів має безліч подібних прикладів (Німеччина 1919–1922 років, Росія 1992–1994 років, Україна 1992–1996 років, Аргентина з 1975 року).

Разом з тим цікаво, яку функцію Національного банку України теперішній його Голова вважає основною, або ж такою, що відповідає її досвіду, знанням, в кінці кінців?

До речі, 30 грудня минулого року в «новорічному зверненні» голови НБУ було процитовано ст. 6 Закону України «Про Національний банк», що при виконанні своєї основної функції НБУ має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

«Цінова стабільність – це насправді стабільність наших цін, це інфляція, це ніяк не курс долара до гривні. Тобто перше, за що відповідає Національний банк, – це за цінову стабільність в країні і за стабільність банківської системи».

Ще цікавішим у цьому контексті є те, що голова НБУ розмежовує як взаємонепов’язані явища курс гривні до долара та цінову стабільність.

Хіба про це можна говорити?

Внутрішнє виробництво в Україні не задовольняє повністю споживчий попит. Продукти харчування імпортуються, пальне також, електротехніка, транспортні засоби, енергоносії тощо.

Крім цього, навіть товари, які виробляються в Україні, мають у структурі власної собівартості складові імпортного походження: в сільському господарстві — це насіння, техніка, добрива, хімікати; у машинобудуванні —паливномастильні матеріали, агрегати тощо.

Ми живемо та намагаємось будувати ринкову економіку, в умовах якої замкнутий цикл виробництва трапляєтся дуже рідко. Не варто забувати й про те, що в низці галузей національного товарного виробництва, в силу застарілості технологічного процесу, собівартість продукції значно вища, ніж аналогічний імпортний аналог.

Тому курс гривні до іноземної валюти, за яку закуповуються все перелічене вище, безпосередньо впливає на рівень цін, і про це красномовно свідчить рівень інфляції за підсумками 2014 року на рівні 25 %.

Можливо, в наступному офіційному повідомленні ми почуємо, що Національний банк України має виконувати виключно функції управління, хоча, мабуть, більш коректно використати поняття розпорядження міжнародними резервами України та емітування електронних і банкнотних гривень.

Що ж, із такими функціями банкір вміє впорюватись, натомість навряд чи це сьогодні потрібно країні.

До речі, говорячи про унікальність виключної відповідальності центрального банку за забезпечення стабільності грошової одиниці, Голова НБУ або лукавила, або погано обізнана з правовими засадами діяльності аналогічних структур в інших країнах. 

Так, за нормами «Gesetz über die Deutsche Bundesbank» (Закону про Німецький Бундесбанк):

«Бундесбанк, будучи центральним банком Федеративної Республіки Німеччини, є невід'ємною частиною Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Повинен брати участь у виконанні завдань ЄСЦБ з основною метою — підтримки стабільності цін, управління валютними резервами ФРН, вжиттям заходів із виконання внутрішніх і зовнішніх платежів та забезпеченням стабільності платіжних і розрахункових систем».

Крім того, хоча приклад в умовах сьогоднішньої геополітичної ситуації й неполіткоректний, але така ж норма є й у Конституції Російської Федерації:

 «2. Защита и обеспечение устойчивости рубля – основная функция Центрального банка Российской Федерации, которую он осуществляет независимо от других органов государственной власти».

Переконаний, що не норми під себе слід змінювати, а ретельно, виважено, самовіддано та акуратно виконувати свої обовязки. Лише в цьому запорука успіху.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.