Принципи виборчої системи за Конституцією України

8 декабря 2014, 01:00
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики
0
185

Виборча система є важливим елементом конституційного права, що впливає на формування виконавчої влади, стосунків між гілками влади, розвитку політичної системи суспільства та форми державного устрою.

Термін «виборча система» у широкому розумінні означає «порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав. Ґрунтується на принципах виборчого права». У вузькому сенсі виборча система – це «спосіб визначення результатів виборів», тобто «спосіб, у який розподіляються депутатські мандати між кандидатами на ці посади залежно від результатів голосування».

Прийняття Конституції України 1996 року стало важливим етапом у розвитку і становленні українського виборчого законодавства. Розділ ІІІ Конституції, спеціально присвячений регулюванню питань виборів та референдумів, закріплює основні принципи виборчого права як невід’ємну вимогу до всіх виборів, які проводяться в Україні. Проте ця Конституція не містить вказівок на виборчу систему, яка повинна застосовуватися на тих чи інших виборах, залишаючи це предметом регулювання інших законів. Таким законом став прийнятий у вересні 1997 р. Закону "Про вибори народних депутатів України". Відповідно до нього, політичні партії ставали повноправними суб'єктами виборчого процесу, оскільки 225 депутатів обиралися в одномандатних виборчих округах, а інші 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій та їх виборчих блоків. Цей закон закріпив основні засади і принципи нової змішаної виборчої системи в нашій державі.

Втім, прийнятий нашвидкуруч, цей Закон викликав сумніви народних депутатів щодо своєї конституційності. Після їх позову до Конституційного Суду  України наприкінці лютого 1998 р. було опубліковано рішення щодо визнання семи принципових положень Закону про вибори народних депутатів такими, що суперечать Конституції України, зокрема:

1. Положення, за яким вважалося, що виборці, які не брали участь у виборах, підтримують волевиявлення тих, хто голосував.

2. Положення, якими обмежується здійснення виборчих прав для осіб, що за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, та військовослужбовців різних військових формувань.

3. Положення, за якими кандидати в депутати зобов'язувалися звільнятися від виконання виробничих або службових обов'язків.

4. Положення Закону, за якими обмежувався захист виборчих прав громадян у судовому порядку.

5. Положення Закону щодо порядку висування і реєстрації кандидатів у народні депутати України та проведення передвиборної агітації.

6. Скасовано винятки з чинного законодавства України, згідно з якими:

— кандидат в народні депутати під час виборчої кампанії мав "кандидатський імунітет";

— не міг бути притягнутим до кримінальної відповідальності, заарештованим або підданим заходам адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку, без згоди ЦВК;

— за довіреними особами кандидатів зберігалася заробітна плата за останнім місцем роботи на час звільнення їх від виконання виробничих або службових обов'язків.

7. Особам, які балотуються за списками партій, не можна стати членами парламенту автоматично, лише внаслідок пропускання кандидатів від політичної партії, обраних в одномандатних виборчих округах. Особи у списку не "просуваються".

 Таким чином, вибори 1998 р. відбувалися в атмосфері правової невизначеності: ряд цих поправок до Закону приймалися Bерховною Pадою України в процесі виборчої кампанії, багато хто з відомих політиків говорив про те, що вибори будуть визнані недійсними і т.д.

Незважаючи на ці недоліки, парламентські вибори 1998 р. були проведені за змішаною мажоритарно-пропорційною системою, коли половина складу Верховної Ради України обиралася за системою пропорційного представництва, інша половина – за мажоритарною системою відносної більшості (вестмінстерською моделлю, яку ще називають «перший отримує мандат» (first past the post)). Такий підхід спрощував виборчий процес, даючи змогу провести результативні вибори в один тур. Обраним вважався той кандидат, який набрав більшу кількість голосів виборців серед тих, хто балотувався в одномандатному окрузі. На відміну від широковідомої німецької змішаної системи, де пропорційна і мажоритарна складові тісно взаємопов’язані, виборча система, застосована в Україні, була простим механічним поєднанням двох зазначених систем.

Основною рисою пропорційної складової була її простота, спричинена прагненням зробити спосіб отримання мандатів зрозумілим практично кожному, хто цікавиться політичним життям. Вибори проводилися в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі, з єдиним списком кандидатів від кожної партії (блоку) і з голосуванням лише за список, без преференцій. Встановлювався виборчий поріг у 4% від кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Окрім того, було також скасовано ліміт явки та можливість проведення перевиборів. Розподіл мандатів здійснювався за методом найбільших остач, без застосування менш зрозумілих і математично складніших методів дільників. Така система не викликала непорозумінь і була сприйнята як справедлива.

Застосування пропорційної системи повинно було забезпечити структурування політичного спектра України; застосування єдиного округу і єдиного списку мало на меті стимулювати розвиток загальнонаціональних (а не регіональних) партій, а також сприяти уніфікації українського суспільства (послабленню міжрегіональних відмінностей, все ще глибоких внаслідок складної історичної долі різних українських земель), що відповідало унітарному характерові Української держави.

Водночас суто механічне поєднання двох виборчих механізмів виявило певні суперечності. За пропорційною складовою обиралися кандидати від політичних партій та їх блоків; за мажоритарною складовою переважну кількість місць отримали формально «незалежні» кандидати, які по суті були представниками так званої партії влади – неформальної спільноти прихильників консервації правлячого режиму, який уже проявляв суттєві риси авторитаризму. Тому однієї з основних цілей – політичного структурування самого парламенту – змішана виборча система не досягла: результати виборів у мажоритарних округах кардинально деформували підсумки голосування щодо політичних партій і блоків.

Після завершення виборчої кампанії 1998 р. тривалий час питання про новий виборчий закон в українському парламенті не порушувалось.

 

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: вибори,виборча система
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.