Розумна думка # 3 (Коли я став народом України?/Когда я стал народом Украины?)

9 ноября 2014, 18:03
STREET ART
0
206

Все свідоме життя я знав, що народився в Запоріжжі, не дивлячись на російське коріння що проживало в Молдові, родичів в Маськве)), «оригінальних» прадідів з Одеси, я все життя знав, що народився в Укр

Моя бабуся, по лінії батька, завжди говорила про красу української мови, культури, і і і і і і обмеженість кацапів. Так, кацапів, притому - будучи дочкою комуніста, вона розділяла росіян і українців. Вона, мені прищепила любов до української мови (і не лише мені, я нескінченно радів, що мій батько, будучи зі мною в турпоході на Заподной, вільно говорив на ньому).
У дев'яносто першому, я нетямуще розумів, що відбувається, щось грандіозне. І я скажу вам – будучи останнім піонером, я носив галстук на нозі, різав рукави від шкільного піджака, і ненавидів «савок». Я ходив у відеосалон на: Чака Норіса, Брюса Лі, і напевно, як всі в моєму віці на Дудікова ( «Американський ніндзя» якщо хто не знає). Саме тоді я зрозумів, що народився в глобальному місті: купаючись в шлюзі нашої греблі, я розумів всю глобальність сієї споруди. Ходячи по проспекту, я знав, що він щонайдовший в Європі. Коли приходив на Хортицю мене ковбасило не по-дитячому, саме там я відчував силу і дух козацтва, я відчував себе українцем. Я в свої 10 (коли перший раз сам попав на острів) вдихнув силу свободи, яку вдихаєш ніздрями, знаходячись на обривах острова.
Я не вірю в дурню про неіснуючий український народ (якщо думка про те, що я українець приходить не лише мені – то це, щось означає). Я купався в Дніпрі на Хрещення 2014 року (і лише потім почув, що наші хлопці – пішли на штурм). Я завжди вчу свою доньку, що річка за вікном не просто річка – це Дніпро. Черга наступних подій привела мене до єдиної думки – Я НАРОД УКРАЇНИ. Лише так і не інакше я можу бути українцем, я вірю кожному і прагну розуміти кожного. Від суб'єктивного до об'єктивного. Якщо люди роблять щось - я повинен зрозуміти, а якщо не зрозуміти, то прийняти це.
 Ідеалістично: якщо всі почнуть думати за інших, то і інших не буде!!! 
P.S. Коханий мій народ України, запам'ятай – ти і є – влада!!! Лише почавши її використовувати, ми перестанемо бути рабами. Немає слабких і сильних – є МИ – НАРОД УКРАЇНИ!
 ______________________________________ 

Когда я стал народом Украины? 
Всю сознательную жизнь я знал, что родился в Запорожье, не смотря на русские корни жившие в Молдове, родственников в Маскве)), оригинальных прадедов из Одессы, я всю жизнь знал, что родился в Украине. Моя бабушка, по линии отца, всегда говорила про красоту украинского языка, культуры, и... ограниченность кацапов. Да, кацапов, притом - будучи дочкою коммуниста, она разделяла русских и украинцев. Она, мне привила любовь к украинскому языку (и не только мне, я бесконечно радовался, что мой папа, будучи со мной в турпоходе на Заподной, свободно говорил на нем).
 В девяносто первом, я не смышлено понимал, что происходит, что, то грандиозное. И я скажу вам – будучи последним пионером, я носил галстук на ноге, резал рукава от школьного пиджака, и ненавидел «савок». Я ходил в видеосалон на: Чака Нориса, Брюса Ли, и наверно, как все в моем возрасте на Дудикова ( «Американский ниндзя» если кто не знает)))). Именно тогда я понял, что родился в глобальном городе: купаясь в шлюзе нашей плотины, я понимал всю глобальность сей постройки. Ходя по проспекту, я знал, что он самый длинный в Европе. Приходя на Хортицу меня колбасило не по-детски, именно там я ощущал силу и дух казачества, я там ощущал себя украинцем. Я в свои 10 (когда первый раз сам попал на остров) вдохнул силу свободы, которую вдыхаешь ноздрями, находясь на обрывах острова.
 Я не верю в россказням про несуществующий украинский народ (если мысль про то, что я украинец приходит не только мне – то это, что-то значит). Я купался в Днепре на Крещение 2014 года (и лишь потом узнал, что наши хлопцы – пошли на штурм). Я всегда учу свою дочь, что река за окном не просто речка – это Днепр
. Череда последующих событий привела меня к единственной мысли – Я НАРОД УКРАИНЫ. Лишь так и не иначе я могу быть украинцем, я верю каждому и стремлюсь понимать каждого. От субъективного к объективному. Если люди делают что то - я должен понять, а если не понять, то принять это.
 Идеалистически: если все начнут думать за других, то и других не будет!!!
 P.S. Любимый мой народ Украины, запомни – ты и есть – власть!!! Только начав ей пользоваться, мы перестанем быть рабами. Нет слабых и сильных – есть МЫ – НАРОД УКРАИНЫ!
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: Украина,Украина-ЕС,Украина-Россия,Запорожье,национализм,народ,сборная Украины,казачество,Украина туризм
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.