шлях до правди і миру (шлях до миру)

9 ноября 2014, 01:22
0
373

- Які наші істинні цілі? Чого ми хочемо насправді? - Миру?.. Чи чогось іншого? Мир буде в будь-якому разі - або після війни, або без війни. Але це буде різний мир: ...

- Які наші істинні цілі? Чого ми хочемо насправді? - Миру?.. Чи чогось іншого?
Мир буде в будь-якому разі - або після війни, або без війни. Але це буде різний мир:
       А ) Мир після війни ймовірно буде, але в ньому вже може не бути багатьох з тих людей, які сьогодні ще живі. І наскільки багато жертв вб'є війна додатково до тих, які вже загинули, - цього ніхто не зможе сказати.
       Б) Мир без війни, в якому до вже загиблих нові жертви не будуть додані.
- Який з цих варіантів миру ви обираєте?


- Як досягти миру без війни і при цьому не втратити країну, землю, свободу, здоров'я і життя?
Думаю, спочатку треба зрозуміти, в чому правдива причина конфлікту, і чому переговори і "круглий стіл" не привели до миру.
Уряд України (Україна) від протиборчої сторони-опонента (терористи, сепаратисти, ДНР, ЛНР, колишнє керівництво України, керівництво Росії) вимагає:
       1) Повернути ситуацію в межі законів України та міжнародних норм (договорів). При цьому Україна прагне мінімізувати кількість жертв і поранень серед мирного населення, серед тих людей, які не протидіють, але перебувають поблизу місць напруженості.
Опоненти висувають різні вимоги, але є підозра, що вони не є істинними причинами. А правдиві цілі сторони-опонента, ймовірно, такі:
       2) Ціль-мінімум - уникнути суду і в'язниці. Оскільки багато людей бояться можливих переслідувань і в'язниці з боку переможців щодо переможених.
       3) Ціль-максимум - зберегти наявні схеми роботи або навіть збільшити обсяг підконтрольного бізнесу або адміністративних ресурсів, які, можливо, не завжди є в межах законів.


Думаю, поки справжні цілі протиборчих сторін не будуть з'ясовані, переговори не зможуть бути успішними. Тільки правда зможе допомогти.
Якщо припустити, що наведені оцінки цілей хоча б наближено відповідають дійсності, то можна спробувати їх проаналізувати, щоб сформулювати пропозиції для переговорів про мир.


Думаю, що проблема переговорів про причину №3 є хоча і дуже важливою, але не настільки болючою і критичною, як ризики щодо причини №2. Це непрямо підтверджується заявами сторін (наміри про децентралізацію влади).
Тобто виходить, що поки що сторонам не вдається почати зближення щодо критичного питання №2, яке маскується під різні інші нібито "нерозв'язні" протиріччя (питання про державну мову тощо), внаслідок чого напруженість конфлікту поступово, але постійно і неухильно зростає, тобто ми наближаємось до катастрофи "А". Звідси виникає враження, що ціль №2 для опонентів України зараз здається навіть більш вагомою, ніж бажання уникнути незворотної ситуації "А" (тобто більш вагомою, ніж критична ціль "Б").


Вочевидь, усі сторони конфлікту розуміють, що ціль "Б" критично важлива. Також зрозуміло, що і ціль-причина №2 також критично важлива.
У зв'язку з цим Уряд України вийшов із пропозицією про "амністію" (умовний термін, який тут позначає, що Україна відмовляється від кримінального переслідування) для всіх опонентів, які припинять протизаконні дії і здадуть зброю: за це Україна гарантує їм "амністію", за винятком осіб, підозрюваних у тяжких та особливо тяжких злочинах.
Однак, з якихось причин, ця пропозиція, вочевидь, не зацікавила опонентів України, внаслідок чого переговори про мирне врегулювання не принесли практичних результатів.


- У чому ж причина невдачі пропозиції про "амністію"?
Думаю, що причина цього в тому, що ця пропозиція дуже невизначена. Тобто багато активістів опонентів України не зможуть бути впевненими, що їх пробачать, навіть якщо вони здадуть зброю і припинять опір владі України, тобто виконають умови угоди про "амністію" зі свого боку. Чому? Тому що стосовно дуже багатьох епізодів конфліктів останніх місяців немає чітких остаточних даних про те, хто з учасників протистоянь скоював тяжкі та особливо тяжкі злочини, а хто - не скоював. Тобто ця пропозиція про "амністію" насправді виявляється пропозицією практично ні для кого.
- Який вихід із цієї ситуації?


Вихід дуже простий:
Треба, насамперед, шукати відповідь на питання, "що можна зробити?", а не "хто винен?"
Для того, щоб пропозиція про "амністію" набула практичного змісту, щоб будь-який опонент міг повірити в цю обіцянку, необхідно і достатньо прибрати виняток з правила і відмовитися від уточнення "за винятком осіб, підозрюваних у тяжких та особливо тяжких злочинах", тобто треба простити всіх ворогів, а не якихось окремих із них.
Це означає, що необхідно простити всіх учасників протистоянь, включаючи вищих керівників протиборчих сторін, в т.ч. Януковича В.Ф. і Путіна В.В..
Тут під словом "простити" пропоную розуміти наступне: не садити у в'язницю, не застосовувати ніяких інших варіантів арешту (ні домашнього, ні ще якогось), тобто не позбавляти людину свободи, але спробувати зрозуміти, розібратися в подіях, що відбулися, і записати з'ясовані обставини, щоб зробити уроки на майбутнє і намагатися більше не допускати таких помилок. Всі ці люди (опоненти) влаштували нам дуже болючий, але великий і важливий урок (урок про те, що брехня і приховування правди - це те насіння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. війни, де смерть рясно жне, косить і молотить...). Серед іншого, деякі з учасників правопорушень діяли неадекватно, перебуваючи під впливом брехні та інших спотворюючих впливів на їхню психіку з боку ворога, в т.ч. тому, що в деяких ситуаціях держава виявлялася не готовою захистити людей від таких впливів.
Не обов'язково дарувати вкравшим вкрадені ними гроші - можна було б спробувати повернути їх народу і виправити іншу шкоду у випадках, де втрати ще зворотні. Але і повна конфіскація майна - це більше схоже на помсту, ніж на необхідність.


Такі пропозиції, особливо, про "амністію" незалежно від тяжкості злочину, можуть виглядати дико. Але це тільки через звичку. Люди просто звикли до думки, що якісь злочини простити можна, а якісь інші - не можна. Але якій цілі служить такий "звичний" закон? У складних ситуаціях він не дозволяє вийти із заплутаної пастки брехні, насильства та смерті. А хіба ціль зараз - помста чи смерть? Загальна ціль - життя!


       Ісус говорив:
Ви чули, що сказано:
"Око - за око! Зуб - за зуб!"
А я вам кажу:
"Любіть ворогів ваших!
Благословляйте тих, хто вас проклинає!"
      А ще:
"Хто з вас без гріха, -
нехай перший кине камінь."


       Хіба не всі ми були заручниками попередньої системи?


       Мішель Нострадамус писав:
"Побачено Правду - біда гине,
І хто що посіяв, той те і отримає,
А Бог все прощати й терпінню навчає.
Терпіти й прощати - на долю вплине..."


Думаю, що зараз, коли звичайні людські закони не спрацьовують, тобто не вдається з їхньою допомогою впоратися з ситуацією, прийшов саме час спробувати використати інші - нові шляхи до миру.


З бажанням правди і миру, людина розумна (homo sapiens).
---

шлях до правди і миру (шлях до миру): http://www.youtube.com/watch?v=erRNxVYNdnc&list=UUOmUHlps3VdSmQBM8rR8JYg
путь к правде и миру (путь к миру): http://www.youtube.com/watch?v=MEfaB690xHU
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.