Загрози українській державності: між війною та миром

11 сентября 2014, 18:15
Політконсультант
0
105

Безвихідних ситуацій не існує - є рішення, які нам не подобаються. Сьогодні Україні потрібен МИР, а не ВІЙНА.

В Україні триває виборча кампанія до Верховної Ради, і тому охочих дати пораду Президенту України Петру Порошенку щодо доцільності продовження антитерористичної операції на Донбасі більш ніж достатньо. При всій різноманітності передвиборчих шумів - заяв з боку політичних партій, після Іловайського котла, стало зрозуміло, що главі держави доведеться обрати лише одне з двох варіантів: продовження АТО, яка може призвести до повномасштабної війни з Росією, або переговори про мир.

Позиція №1 – війна до переможного кінця або смерть, яка підтримується побратимами Петра Порошенка з Майдану практично одностайно.

«Нам потрібний мир, але мир ціною нашої перемоги»,  - заявив Андрій Парубій на з’їзді «Народного фронту» 10 вересня п.р. Підтримав його і командир «Азова» Андрій Білецький, якому ймовірніше за все теж гарантовано місце у прохідній частині списку «Народного фронту»: «У нас є два варіанта: або перемога, з мобілізацією всіх можливих ресурсів, або – капітуляція, яка поставить під питання сам факт існування держави Україна».

Позиція №2 –– мирні переговори - представниками "Опозиційного блоку" (союз Партії регіонів та Партії розвитку України).

"Ми готові запропонувати альтернативу нинішній бездарній владі. Ми готові створити команду професіоналів з ​​числа розсудливих людей, які розуміють, що в основі творчої праці, спрямованого на оздоровлення суспільства, повинен лежати головний принцип - мир. Ми готові створити коаліцію миру і кинути виклик «партіям війни». Ми готові йти на вибори, перемагати, брати на себе відповідальність за порятунок країни і її економіки", - йдеться в прийнятому "Опозиційним блоком" меморандумі.

Погодьтесь ,складний вибір для людини (Петра Олексійовича), яка ще півроку тому стояла на сцені Майдану з Арсенієм Яценюком, Андрієм Парубієм, Олександром Турчиновим та Олегом Тягнибоком, позиція яких однозначна - продовження АТО, і одночасно людини яка нещодавно заявила, що людське життя є найбільшою цінністю і завдання української влади зробити усе можливе для того, аби припинити кровопролиття, зупинити страждання людей?

Проте, складність цього вибору умовна, і вона лежить більшою мірою в емоційній площині, на яку Президент Порошенко, якщо він державний діяч, а не політик, який занепокоєний лише збереженням свого високого рейтингу напередодні парламентської виборчої кампанії, не має права зважати при прийнятті своїх рішень.

Аналіз сильних та слабких сторін позиції української держави, до якої входять зовнішні та внутрішні ризики, дає підстави говорити, що продовження АТО (війни на сході країни), без перебільшення – шлях до втрати Україною своєї державності.

Для прикладу, завдяки титанічним зусиллям Президента та вітчизняного зовнішньополітичного відомства Україні вдалося досягти практично неможливого – введення третього пакету санкцій щодо Російської Федерації з боку США та ЄС. Разом з тим, на думку експертів, запроваджені санкції дійсно дошкуляють Росії, проте реальну шкоду для її економіки, на які сподівається Україна, вони нанесуть в кращому випадку за рік. Чи є цей час в України? Ні, за рік скоріше худий помре, ніж товстий схудне. Чи готові США та ЄС (щодо яких Росія теж запровадила асиметричні економічні санкції, які за нетривалий час дії вже встигли викликати сильне невдоволення в представників бізнес-кіл Європейського Союзу) збільшити фінансову допомогу для країни, яка веде бойові  дії? Навряд. Більш того, переконаний, при першій ж кращій можливості ЄС скасує санкції. Звичайно, при цьому Європа не забуде висловити слова підтримки Україні та своє глибоке обурення агресією Росії по відношенню до України.

Чому ж ЄС та США настільки безпорадні в українському питанні? Росія зруйнувала усі уявлення про світовий порядок, а інші впливові донедавна країни (США, Німеччина, Франція, Великобританія) виявилися не готовими прийняти її виклик. Тому Україні навряд є сенс сподіватися на щось більше. Керівництво США та країн ЄС не буде допомагати Україні, за рахунок зниження соціальних стандартів своїх громадян.

А якщо Україна здійснить мобілізацію усіх можливих ресурсів, як це радить командир «Азова» Андрій Білецький? В цьому випадку підвищення ціни на газ для населення та планові відключення електроенергії, в країні яка обіймає п’яте місце в світі з її експорту, про які вже попередив Кабмін, здаватимуться лише квіточками. До чого це може призвести уявити не важко. На весні в Україні може відбутися вибух - соціальний, від вибухової хвилі якого ненависна для Кремля «київська хунта» паде.

Гадаю, саме це і є основний сценарій Путіна, а ДНР і ЛНР, заблукалі російські десантники – лише ширма. Плід (Україна), за планом Кремля, має достигнути та впасти до рук Путіна навесні, коли більшість замерзлого, зубожілого та зголоднілого населення України буде сприймати російського царя не як Х@ЙЛО, а СПАСИТЕЛЯ.

Безвихідних ситуацій не існує - є рішення, які нам не подобаються.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.