Відкрита відповідь українському представництву Amnesty International

27 августа 2014, 16:47
Народний депутат України, лідер Радикальної партії
3
192

Абсурдні, «чорно-піарні», замовні кампанії проти Олега Ляшка останнім часом стали помітною частиною нашого політичного життя


Нещодавно українське представництво міжнародної правозахисної організації Amnesty International розмістило на своєму офіційному сайті інформаційне повідомлення з промовистою назвою «Безкарність проукраїнських самоправців призводить до викрадень і жорстокого поводження на сході України», присвячене начебто протиправним діям народного депутата України, лідера Радикальної партії Олега Ляшка на Сході України, таким як викрадення людей та здійснення тортурів.

Абсурдні, «чорно-піарні», замовні кампанії проти Олега Ляшка останнім часом стали помітною частиною нашого політичного життя. Очевидно, олігархи та деякі політичні «друзі-конкуренти» поставили завдання своїм пропагандистам за будь-яку ціну дискредитувати перспективного нового політичного лідера, позиція якого набуває дедалі ширшого сприйняття та підтримки в українському суспільстві.
Викликає здивування, що до цього пропагандистського потоку анти-піару долучилося і українське представництво такої шанованої міжнародної правозахисної організації як Amnesty International, яке опублікувало явно тенденційний, юридично неграмотний матеріал, що базується на очевидному викривленні та пересмикуванні фактів й реальних подій, а також застосовунні загально-демагогічних прийомів.
Єдине, що відповідає дійсності й ніколи не заперечувалося Олегом Ляшком, це його участь у затриманні осіб, які здійснили низку особливо тяжких злочинів у процесі організації або активної участі в збройному сепаратизмі, бандитизмі та тероризмі на Сході України, що в усіх випадках супроводжувалася передачею таких затриманих осіб компетентним правоохоронним органам України відповідно до вимог чинного законодавства.
Твердження українського представництва Amnesty International, що дії Олега Ляшка є «викраденням» людей та «обурливим порушенням міжнародних правових норм», оскільки начебто «тільки уповноважені органи мають право арештовувати чи затримувати людей», є свідченням кричущої правової некомпетентності авторів такого твердження, або ж їхньої політичної упередженості чи заангажованості.
В підручниках з права для студентів вони могли б прочитати про те, що у праві (правовій науці, чинному законодавстві та практиці правозастосування), зокрема й в українському, існує інститут затримання злочинців громадянами, що має давню юридичну історію та коріння. Правомірність здійснення громадянами дій, направлених на затримання злочинця, заснована на традиційних нормах кримінального права. Такі дії громадян можна охарактеризувати як суспільно-корисні і бажані для суспільства вчинки. Така норма права позитивно впливає на розвиток активності громадян у сфері боротьби зі злочинністю. З’ясування правової природи таких дій, направлених на затримання злочинця, безпосередньо пов’язане з характером і ступенем суспільної небезпеки і протиправністю вчинку(-ів) затримуваної особи. А самі дії активних громадян відрізняються від злочину соціально-політичним змістом та юридичною формою, носять суспільно корисний характер.
Отже, згідно діючого кримінально-правового законодавства України затримання злочинця розглядається як самостійний вид правомірної поведінки громадян, наряду з необхідною обороною і крайньою необхідністю. Зокрема, кожен громадянин, відповідно до ч. 2 ст. 207 Кримінального процесуального кодексу України, має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім зазначених у ст. 482 цього Кодексу (тобто крім суддів та народних депутатів України) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. А правові наслідки таких дій законодавець прирівняв до правових наслідків необхідної оборони, тобто за такі дії юридична відповідальність не наступає, а межі заподіяння шкоди при затриманні прирівнюються до меж необхідної оборони. Це, зокрема, прямо випливає з чинної постанови Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991 р.
Жодні міжнародні конвенції з прав людини також не заперечують права свідомих громадян на активний захист своєї держави, її легітимного конституційного устрою, незалежності і територіальної цілісності від зазіхань з боку збройних сепаратистів, учасників незаконних збройних формувань, терористів, найманців, диверсантів, розпалювачів війни та будь-яких зовнішніх агресорів.
До речі, місцем вчинення злочину у таких випадках є територія усієї країни. Отже передбачене законом право громадян на затримання осіб на місці злочину, зокрема тих, що здійснюють особливо тяжкі злочини проти основ національної безпеки України та проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, та їх подальшу передачу компетентним правоохоронним органам поширюється на всю територію держави.
Стосовно ж спроб українського представництва Amnesty International притягти за вуха до Олега Ляшка зауваження про те, що
«Amnesty International задокументувала вразливість звичайних людей перед високопосадовцями, які зловживають своїм становищем, і тривалу нездатність влади України розслідувати порушення прав людини і притягти винних до відповідальності… Враховуючи надзвичайні обставини в Україні сьогодні, тривала безкарність високопосадовців дедалі сильніше підриває верховенство права.»
то ці загальні правильні висновки, з якими в цілому важко не погодитися, не мають жодного відношення до зазначених дій Олега Ляшка із затримки ватажків збройних сепаратистів і терористів. Як кажуть в Україні у таких випадках: «на городі бузина, а в Києві дядько».
По-перше, вкрай дивно називати «міністра оборони» терористичної організації «Донецька народна республіка» Ігоря Хакімзянова або одного з ватажків збройних луганських сепаратистів, депутата Луганської облради Арсена Клінчаєва, згадуваних в матеріалі Amnesty International Ukraine як начебто жертв сваволі Олега Ляшка, «звичайними людьми», вразливими перед високопосадовцями. Скоріше буде правильно їх характеризувати з правової точки зору як організаторів і лідерів організованих злочинних угрупувань, незаконних збройних формувань, збройних сепаратистів і терористів, які розпалили масове насильство та війну на Сході країни.
По-друге, сьогодні існують десятки випадків, коли свідомі патріотичні громадяни у різних регіонах країни, і не лише у зоні АТО, затримують сепаратистів, терористів та їхню агентуру, зокрема диверсантів і вербувальників, та передають їх правоохоронцям для подальшого проведення з ними процесуальних дій відповідно до законодавства України. Олег Ляшко відрізняється від цих простих громадян нашої держави лише тим, що має трохи більші можливості у практичній реалізації цього загального громадянського обов’язку всіх свідомих патріотичних громадян України незалежно від посад, які вони займають.
Якби на самому початку цього інспірованого ззовні імперсько-фашистською путінською Росією збройного сепаратистсько-терористичного шабашу правоохоронні органи України, а також усі свідомі громадяни в Луганській та Донецькій областях чинили б так, як діяв Олег Ляшко, то, мабуть, ця злочинна діяльність не вибухнула б в таких загрозливих масштабах для України та Європи. А Україна та світ змогли б уникнути багатьох нинішніх невинних жертв та руйнувань.
Переконані, якби співробітники Amnesty International Ukraine у своїй роботі в Україні виходили з поваги до української держави, її громадян і діючого правового поля країни, в якій вони здійснюють свою діяльність, та не були б політично упереджені або не виконували чиєсь політичне замовлення, то не доводилося б і роз’яснювати їм елементарні речі, яким навчають ще студентів-правознавців, а також ловити на елементарному пересмикуванні у їхніх «сенсаційних» висновках.
Крім того, хочемо звернути увагу Amnesty International Ukraine та широкої української громадськості на наступне.
Відстоювання порушених прав звичайних людей є великою і важливою складовою діяльності Олега Ляшка як народного депутата України, про що можуть засвідчити тисячі простих громадян України, які звертаються до нього по допомогу як до своєї останньої надії і на захист яких він невтомно виступає. Олег Ляшко зі своїми помічниками постійно опрацьовує значну кількість звернень громадян з усіх куточків України та надсилає сотні депутатських звернень до центральних та місцевих органів влади з вимогою відновлення порушених прав громадян та вирішення їхніх проблем.
Захист прав громадян знаходиться в центрі уваги й законотворчої діяльності Олега Ляшка. Лише в цьому році він був одним із співавторів Постанови Верховної Ради України «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України», прийнятої 20 лютого 2014 р., та ініціатором і автором прийнятої парламентом 24 лютого 2014 р. Постанови «Про звільнення політв’язнів». Він також ще при режимі Януковича вніс до парламенту 03.02.2014 проект Постанови про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по розслідуванню фактів масових викрадень, катувань та вбивств громадян України – учасників акцій протесту.
Так само Олег Ляшко продовжує опікуватися питаннями верховенства права, покарання та запобігання вчиненню злочинів в критичній ситуації, що склалася у зв’язку з сепаратистсько-терористичною діяльністю на Сході України та агресією з боку Росії, чим начебто переймається й Amnesty International Ukraine.
Однак, представництво шанованої правозахисної організації в Україні чомусь «випадково» не помічає, що саме Олег Ляшко як народний депутат України подав до Верховної Ради проект постанови про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації, яка склалась внаслідок триваючої з 27 лютого 2014 р. збройної агресії Російської Федерації проти України та вчинення на території України міжнародних злочинів – передбачених статтею 7 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду «злочини проти людяності» та статтею 8 «воєнні злочини».
Правозахична організація також чомусь «випадково» не помічає, що саме Олег Ляшко розробив та зареєстрував у парламенті проект постанови зі зверненням до Генерального прокурора України з вимогою невідкладно розглянути питання про притягнення до кримінальної відповідальності Президента Росії Путіна В.В. та інших службових осіб Російської Федерації за вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України у розділах злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; злочини проти основ національної безпеки України; злочини проти громадської безпеки; злочини проти особистих прав і свобод людини і громадянина.
Обидва проекти постанов Верховної Ради України, ініційовані Олегом Ляшком, саме й мають за мету дотримання принципу верховенства права, забезпечення дії принципу невідвортності відповідальності і покарання та запобігання вчиненню нових злочинів.
Викликає глибоке обурення, що поважна міжнародна правозахисна організація виступає адвокатом збройних сепаратистів, диверсантів, найманців і терористів, діяльність яких призвела до широкомасштабних порушень прав десятків і сотень тисяч людей, масового насильства щодо тисяч громадян та реальних, а не надуманих, катувань та числених невинних жертв, в тому числі серед сотень іноземних громадян, і навіть висуває абсурдну за своєю суттю вимогу сплати відшкодування (!!!) особам, що вчинили особливо тяжкі злочини, права яких начебто були порушенні в процесі їх затримання Олегом Ляшком.
Також викликає велике здивування, що позиція Amnesty International Ukraine калькує пропагандистські прийоми російської влади та ЗМІ, які на усіх рівнях – від ООН до місцевих телеканалів – трублять, що Україна начебто порушує права людини, придушуючи заколот збройних сепартистів і терористів та відбиваючи зовнішню агресію, хоча переважна більшість цивілізованих країн світу та міжнародних організацій визнає, що Україна проявляє чудеса стриманості та бореться із цими злочинцями із застосуванням цілком легітимних засобів.
І, зрештою, використання в інформаційному повідомленні Amnesty International Ukraine нехарактерної і неналежної, як для правозахисної організації, термінології як-то, наприклад, «депутат-авантюрист» щодо Олега Ляшка, також свідчить про політичну замовність матеріалу та його справжню мету – «чорний піар» проти популярного в Україні політичного лідера з метою дискредитувати його як на міжнародній арені перед потенційними політичними партнерами, які проявляють дедалі більший інтерес до нової перспективної політичної сили в Україні, так і перед власне українськими виборцями напередодні парламентських виборів.
Сподіваємось, що наша відповідь та роз’яснення будуть сприйняті Amnesty International Ukraine в конструктивному дусі та послужать поштовхом до визнання безпідставності та недоречності усіх висунутих публічних звинувачень до Олега Ляшка.

Прес-служба лідера Радикальної партії,
народного депутата України Олега Ляшка


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
ТЕГИ: сепаратизм,Росія,парламент,ГПУ,РПЛ,Amnesty International,Радикальна партія,терористи,Донбас,Україна,Олег Ляшко,вибори,liashko,Ukraine,олігархи,Путін,агресія,схід,окупанти,АТО
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.