САМОСАНКЦІОНУВАННЯ

Закон "Про санкції», який так і звучить в оригіналі, - доволі дивний витвір політично-юридичного рішення керівників держави.

Закон "Про санкції», який так і звучить в оригіналі, - доволі дивний витвір політично-юридичного рішення керівників держави. Саме слово «політичне» стоїть першим, адже юридична складова в цьому рішенні пасе задніх.

Але заради юридичного тренінгу розберемо можливість застосування закону через доволі значимий принцип кримінального права  –  ознаки складу злочину. Придумано його за багато років до нас, і, дякуючи нашим пращурам, цей принцип таки дієвий. Що в ньому головне – це простота. Отже для того, щоб констатувати, що злочин скоєно, існує чотири ознаки складу цього злочину:суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт та об’єктивна сторона.

Суб’єкт – це той хто скоює злочин, об’єкт – це те, на що він посягає, суб’єктивна сторона – це відношення суб’єкта до скованих ним дій (наприклад: умисел), об’єктивна сторона – шкідливий ефект для об’єкту посягання.

Проаналізуємо прийнятий закон через ознаки складу злочину.

Отже, почнемо. Спочатку визначимо суб’єкта.

Пункт другий стаття перша Закону гласить: «санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, в якій іноземна юридична чи фізична особа є власником істотної участі, іноземців, осіб без громадянства, громадян України, юридичних осіб, створених за законодавством України, а також інших суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність».

Отже суб’єкт зрозумілий – всі, і наші і чужі, фізичні і юридичні особи. Але фраза «а також інших суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність» звучить доволі дивно, як у відомому вислові «Стратити не можна помилувати». Здогадайся сам, чи то всі перелічені суб’єкти повинні здійснювати терористичну діяльність, чи то тільки ці – «інші суб’єкти», простіше кажучи, з суб’єктом якось з самого початку не задалось.

Йдемо далі. А далі - головне бо дуже цікаве, або цікаве бо головне - об’єктивна сторона (тобто реальна шкода) та об’єкт посягання фактично змішані в один абзац:

«Підставами для застосування санкцій є:

1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;

2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй;

3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;

4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об’єднаних Націй.»

Тобто, об’єктивна сторона – «створюють реальні та/або потенційні загрози». Об’єкт посягання – все інше в цій статті Закону.

Розберемо ці складові окремо. Термін «загроза»  - сам по собі означає можливу небезпеку, а тому словосполучення «потенційна загроза» звучить по суті так: потенційно можлива небезпека. Мовою юриста це по суті припущення, адже багато що може комусь примаритись.

Перелік об’єкта посягання такий, що для будь-якого юриста взагалі є жахом. Зважте тільки на фразу «порушують права і свободи людини і громадянина», або ще краще «створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод». Перл та шедевр юридичної думки! Це тобі не боротьба умів для визначення чіткого переліку і унеможливлення двоякого тлумачення, це просто перелік об’єктів посягання, який охоплює ВСЕ.

Просуваємось ще далі. Суб’єктивна сторона… Шукаємо ретельно…А тут нас чекає ще один сюрприз -  суб’єктивної сторони немає взагалі. Тобто, чи навмисно скоєно якісь дії суб’єктом санкцій чи випадково (з необережності) - немає значення. Ніхто розбиратись не буде.

Отже, зрештою підсумуємо:

суб’єкт – всі, хто завгодно, іноземні держави та навіть наші юридичні та фізичні особи;

об’єкт – ВСЕ, права і свободи людини і громадянина і тд. і тп.;

об’єктивна сторона - потенційно можлива небезпека;

суб’єктивна сторона – немає.

Окремо визначимо тих суб’єктів хто, згідно цього Закону, може ініціювати пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, які виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України:

Верховна Рада України,

Президент України,

Кабінет Міністрів України,

Національний банк України,

Служба безпеки України.

Мовою юристів аналіз Закону закінчили, почнемо фантазувати на прикладах.

Ви підприємець – імпортер. Одного разу Служба безпеки України направляє лист на митницю, що десь ви там щось не так завозите, і СБУ вимагає не проводити розмитнення без присутності своїх співробітників (для багатьох імпортерів відомий факт, бо це один з оригінальних варіантів поповнення «бюджету» СБУ). Імпорт затримується в часі, ви нервуєте, несете збитки і тд., ви звертаєтесь до СБУ – там відписка. Ви до прокуратури – там тиша, жодної реакції. І ось ви пригадуєте закон «Про санкції». Об’єкт посягання – ваші права і свободи, об’єктивна сторона – потенційна, або навіть реальна загроза, суб’єкт – це сама СБУ.

А тому, згідно цього Закону, ви маєте право повідомляти про своє порушене право до СБУ і просити застосувати санкції до …СБУ. Адже саме цей суб’єкт порушує ваші права і свободи.  

СБУ, як один із суб’єктів, може ініціювати застосування санкцій, але ж повідомляти про порушене право може і потерпіла сторона, і відповідно вимагати санкцій також, бо в законі про будь які обмеження стосовно цього ані слова, а значить можна користуватись.   

Цей абсурдний приклад насправді ярко відображає сутність прийнятого закону, адже кожен закон цінний для держави своєю користю застосування ПРАВА. А в даному випадку цінність Закону дуже сумнівна.

Окрім однієї цікавої норми, якщо санкції будуть направлені проти конкретних осіб, рішення приймає РНБО, і воно вводиться в дію указами Президента України.

Цікаво, чи розуміє сучасний гарант, що всі його укази по санкціям – це буде його персональна відповідальність перед суб’єктом, якому застосовано санкції. А за цим суб’єктом стоять норми права, в тому числі і міжнародні, які прописані чітко і які перевірені роками, а не так, як абсурдні, нашвидкуруч.

А далі ще краще, - фраза із закону «рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі, якщо застосування санкцій призвело до досягнення мети їх застосування».

Хто буде визначати досягнення мети їх застосування – ага, також невідомо. І знову гарант буде підписувати їх своїм рішенням.

Підсумовуючи, хочеться спитати, що це? Чи знову народу України кидають черговий популізм в очі, начебто дивіться, як ми зараз всіх налякаємо, Європа санкціонує і ми можемо. Тоді і за застосування цього закону можна не хвилюватись, так і залишиться на папері.

Або навпаки, текст неважливий, і важливо було визначити в законі хто буде відповідати за прийняте, по суті політичне рішення. І саме для цієї особи буде важливим така складова ознак злочину, як суб’єктивна сторона, і як ми вже визначили відсутня в законі.

А в даному випадку для того хто буде приймати рішення вона може бути тільки одна – свідома / навмисна.

П.С. Наостанок, для народу України. Закон визначив коло суб’єктів, хто може ініціювати пропозиції щодо застосування санкцій, але оминув хто саме може інформувати ініціаторів про встановлені факти порушення прав і свобод громадян, а тому інформувати можемо ми з вами.

Це значить, що коли вас хтось скривдив, навіть з наших суб’єктів, ви можете проінформувати про це СБУ, наприклад, чи Кабмін і просити застосувати санкції до кривдника, наприклад блокування активів, чи ще краще, зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань. 

О! свіжачок, приклад: банк, телефонує вночі і у вихідний нагадує за кредит, а власник банку хай буде у Росії. Факт є - ваші права порушено, отже вимагайте санкцій до банку, хай зупиняють виконання економічних та фінансових зобов’язань. Красота!.. чи чиєсь самосанкціонування? А ми з вами знову маємо ще один «якось по-дібільному написаний текст».