Макабричну історію з “гуманітарним конвоєм” (а вона ж лише почалася!) коментують не лише в Україні, а й у Росії, причім найактивніше – на тих інтернет-ресурсах, які вважаються офіційно заблокованими, а неофіційно інфільтровані десятками бригадників, котрі день при дні відпрацьовують свої 11, 80 від кремляді. Те, що пишуть (переписують з оперативно підновлених методичок) так звані “портянки” – теж по-своєму цікаво, але корисніше все ж побачити, що думають і про що попереджають нас ті, кому, здається, ще можна довіряти.
Вже тричі висловився Андрій Ілларіонов, який дотепно зауважив, що “добру справу конвоєм не називають”. Не бачив (принаймні на цю годину) коментарів Піонтковського та Фельштинського, але радикальну позицію останнього не важко передбачити, то ж і погодитися з нею ризикну наперед… Про Венедиктове “Эхо Москвы” згадувати не хочеться (ця луза, і більярдисти мене зрозуміють, «приймає все», залишаючись однак газпромівською), а ось на сайтах “Грані.Ру” та “Каспаров.Ру” вже виступили і традиційні їхні автори (Олександр Подрабинек, Ілля Мільштейн, Олег Козирєв, Володимир Голишев, Валерій Савельєв та ін.), і завсідники-юзери. Усі вони заледве не одностайно обурюються лицемірним кроком Кремля і застерігають Україну від можливих небезпек (починаючи від того, що замість гуманітарки на перефарбованих вантажівках може бути зброя).
Що ж, знаючи Путлера, можна припустити й таку, й устократ небезпечнішу підлість, тож і бурхливе обговорення цієї теми в українських ЗМІ нічим не відрізняється від того, яке триває в наших сусідів. (Якщо, звичайно, абстрагуватися від демагогічно-колаборантських просторікувань тутешнього “політконсультанта” Уколова в бложику “УП”). Все та ж тривога, за яку маємо бути їм удячні, і такі ж, як правило, аргументи, але…
Але хочу навести 2 коменти з тамтешніх “Граней”, які засвідчують трішки інший погляд на цю історію, подають її в ширшому контексті. У кожнім разі так мені здалося. Отже – цитую мовою оригіналу:
stefan_, 12.08.2014 17:00
Пока Пуйло добился одного: все вдруг забыли о сбитом Боинге и о версии, что такая судьба готовилась российскому "мешку с сахаром", западные лидеры не реагируют на продолжающиеся артобстрелы с рос. территории, а обсуждают с Кондитером исключительно судьбу "гуманитарного конвоя", обещая подкинуть и от себя - гуманитарки, деньжат и прочих борзых щенков за оплаченную солдатскими жизнями "договороспособность к компромису".
Це – до публікації про те, що Україна не пропустить на свою територію російську автоколону (суперечливі заяви з Печерської АП - річ звична). І ще один коментар того ж автора із тисячі інших – він до статті О.Подрабинека і висловлювань під нею:
Нет, господа, главная цель, мне кажется, совсем в другом - в так называемом ПЕРЕМИРИИ. В том конкретном, которого по понятным причинам возжаждали запертые в Донецке и Луганске боевики накануне штурма и которого истерически требует Россия. А также в том перемирии "вообще", опционном - как способе если не разрешения конфликта, то хотя бы частичной его деэскалации, на что традиционно уповают или делают вид, будто действительно верят, западные лидеры, не прекращавшие давить на Киев с целью установления "диалога", выработки "компромисса" и (да!) установления очередного перемирия, пускай и одностороннего.
Думаю, это помощь не только боевикам (передышка для них сейчас важнее, чем какая-то часть крупы и прочей гуманитарки), но и Кондитеру, который просто не рискнул бы, зная настроения в обществе и среди участников АТО, объявлять перемирие, требуемое от него Путлерком да импотентными чемберленчиками и деладьюшками западного мира... И?
И теперь не столь уж важно, объявит он его официально, сославшись на договоренности Кучмы (или еще чьи-то, но, конечно же, не свои) с пребывающими в розыске лидерами сепаратистов, или это будет перемирие по факту - хотя бы для распределения привезенного. Кстати - и между прячущимися в подвалах? И между теми, кто, вняв позавчерашним и еще вчерашним (!) призывам силовиков, бежал из этих городов - накануне, как планировалось, штурма? Теперь понятно, что главный и, возможно, решающий удар откладывается. Ради паузы, которую запишут себе в актив лидеры международных организаций, ради передышки, которой постараются воспользоваться боевики, ради Москвы, которая со скошенными от вранья глазиками Лаврова будет базлать о своей доброй воле, истинно русской гуманизме и о теперь еще большем праве решать судьбу народа, с готовностью принявшего ее помощь. Текст с благодарностью от Петра Алексеевича в его АП уже пишут? Не забыли бы указать, что "от имени", а возможно и опять "братского"...
Сколько это перемирие продлится - увидим, а о цене, которую придется заплатить за него украинцам, - думать, увы, боязно. Мир же, записав в свой счет одну-единственную цифру - число "своих" погибших в Боинге, сей скорбный документ то ли на время отложил, то ли за такими вот важными делами запамятовал, куда подшил...
Уже не Украине - хоть бы себе успел помочь (13.08.2014 10:09).
Це те, що вочевидь виламується з рамок дискусії. Тим і цікаве, ні?