Каліфи на годину

22 июля 2014, 14:26
0
90

Дорослі також полюбляють подарунки

На початку – для розуміння – “затравка”. Восени минулого року один із очільників Туристської асоціації України (ТАУ; громадська організація, що не на словах переймається розвоєм вітчизняного туризму) озвучив такі числа: позаминулого року іноземці, які подорожували Україною, “залишили” в нашій державі 571 млн. доларів. Натомість власники паспортів громадян України, що надали перевагу відпочинку (й подорожам) за кордоном, додали до бюджетів інших країн 5,4 млрд. Джорджів Вашінгтонів. 
І ще (продовження “застравки”). Років з десять тому міністр туризму Туреччини завважив: “Кожна країна повинна дбати про розвиток виключно іноземного туризму”. Додам – і внутрішнього. Бо ж запитання “Чи добре обізнаний (не з чужих слів і не за допомоги мас-медій) пересічний українець/українка з унікальними історико-культурними та природно-рекреаційними ресурсами держави” є більш ніж риторичним. Оскільки навіть Ти, читачу, не “з льоту” відповіси (якщо, звісно ж, не маєш стосунку до вітчизняної туріндустрії) на такі питання: де в Україні – розташовані об’єкти, що увійшли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО; дві з трьох (у Європі) усипальниць-пірамід; можна пограти в футбол під землею на немалій (288 метрів) глибині; живе найвища в світі людина; знаходиться університет, до якого мали безпосереднє відношення три Нобелівських лавреати… 
Не раз доводилось писати про те, що Україна спроможна за рахунок туризму та рекреації cуттєво “підперти” і державний, і місцевий бюджети (див., зокрема: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/navisho-byudzhetu-vkotre-prositi-dopomogi; http://ukurier.gov.ua/uk/articles/kilka-prichin-vidvidati-krim-nashadkam-korolya-art; http://www.epravda.com.ua/publications/2013/07/22/386152). І не один я такий “розумний”: достатньо “зайти” на створені переважно небайдужими вітчизняні турсайти та портали, погортати (у буквальному та переносному – в інеті – розумінні) вітчизняні часописи (передовсім “Новости турбизнеса”), зрештою, по-спілкуватись з тими, хто “з’їв зуби” на туризмові, аби переконатись у тому, що потенціал для розвою вітчизняного туризму – АРХІвеличезний. Однак не “затребуваний”. Чому? 
Бо саме остання інстанція в ланцюжку “ідея – реалізація – результат” не зацікавлена в тому, аби завтра Україна перетворилась на “туристську Мекку”. І ймення цій “інстанції” – чиновник. Будь-якого калібру: від урядовця з Печерська (чи не усі види туризму) до голови сільської/cелищної ради (сільський зелений/замковий/палацовий/культурно-пізнавальний та ін. види туризму), від керівника бронетанкового (варіанти) заводу чи командира військової частини (воєнний туризм) до директора навіть невеликого промислового підприємства (індустріальний/промисловий туризм), від очільника музейного закладу (музейний туризм) до міського Голови (культурно-пізнавальний, етноекзогенний, музейний, індустріальний та ін. види туризму). 
Проте хіба може бути інакше (читай – краще), якщо життя “подарувало” цьому “улюбленцеві долі” таку нагоду – брати участь в розпилюванні бюджету, ощасливлювати “спраглих” різноманітними дозвільними документами etc. І робити це слід (ця "істина" вже й для дітей не таємниця) чимшвидше: життя подеколи такі сюрпризи підкидає, що аж. Один із них – відсторонення від посади. Нагле. Й непередбачуване. Тож висновок очевидний до тривіальності: “подарунком” слід скористатись “по повній”. І саме сьогодні і зараз (вітчизняні мас-медійники не втомлюються повторювати – наразі). Що і робиться. 
А туризм? Ах, так, ми ж про нього. А він, жалісливий, у пасербицях. Бо ж “завинив” тим, що гроші “обіцяє” завтра. Лише… 
Нещодавно, завваживши на зміну облич у владі (як міського, так і обласного рівня), надіслав кільком очільникам областей та міст запитання щодо того, як вони ставляться – зважаючи на значний і не реалізований туристсько-рекреаційний потенціал “підлеглих” територій – до розвою цього сегменту не лише економіки, а й соціального життя. І що ж у відповідь? – запитаєш Ти, читачу. Радій, бо передчуття тебе не зрадило! НІЧОГО! Ні пари з вуст. 
Немає фахівців чи туризм не користується популярністю у пересічного українця? Відповідь на поверхні – понад 130 вищих навчальних закладів готують фахівців для галузі. А про конкурси на туристські спеціальності у провідних вузах не знає хіба що ледачий. 
Якщо по-державницьки (а не “по-сьогоденному”) ставитись до зазначеного, то кожному чиновникові, про яких йшлось (і про яких не згадав) мало б “світити” – через “нереалізовану економічну вигоду” – бодай кілька років перебування у місцях, де найбільше шанують (і знають чи не усі його статті) Кримінальний кодекс. 
Прикро, що “життя по-новому” 25 травня не розпочалось...
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Новости политики
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.